ГІРКОТА – ОТРУТА ПОЧУТТІВ ТА ДУМОК

Німецьке слово «гіркий» («bitter») походить від слова «beissen», що означає «кусати». Бо гіркота, прикрість справді кусючо-гостра. Слово «кусати» має негативне значення – завдавати комусь болю та ран. Якщо за трапезою нам трапиться щось гірке, ми випльовуємо його. Однак той, хто у своєму житті бачив занадто багато гіркоти, той наситився нею, згірк зсередини. Хто би не спілкувався з тією особою, відчуває гіркий післясмак, та й сам себе він відчуває гірким і неприємним. Ми прагнемо захистити себе та рідних від гірких людей, бо лякаємося того, що та гіркота передасться нам, вкусить і поранить.

Про гіркоту на серці говоримо тоді, коли нас сколихне велике страждання. Людям справді буває гірко і прикро на душі.

Гіркота озлоблює людей. Однак від нас залежить те, чи кожна незгода відгукнеться озлобленням в душі. Варто намагатися так змінити гіркоту, щоб вона стала приємною на смак. Біблія розповідає нам прекрасну історію перетворення гіркоти на солод. Народ Ізраїля переходив через Червоне море. «… І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води. І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона» (Вих. 15:22-23). Народ почав нарікати і сповнився гіркотою до Мойсея та Ягве, які вивели його з Єгипетського краю, а там вони мали досхочу води. За наказом Господнім Мойсей кинув суху палицю у воду, і вона стала солодкою. Учителі Церкви наводять паралелі між цієї історією та Ісусовим хрестом. Хрест Христовий зробив людську гіркоту солодкою. Споглядаючи у своєму стражданні на Христа, який висить заради нас на хресті, можемо побачити, як наша гіркота перетворюється на внутрішню солодкість. Тоді людина відчуває, що в її тяжкому стражданні хтось її любить, бо тільки любов здатна перетворити гіркоту на солодкість. У Євангелії від Івана Ісус на хресті п’є гіркоту усього людства, щоб осолодити людські страждання Своїми стражданнями. Куштуючи гіркого оцту людства на хресті, Він Своєю смертю перетворив його на любов, а ця любов випромінюється на нас із Його відкритого серця.

Справді неважко помітити, що та чи інша людина охоплена гіркотою: через її сумне обличчя та жорстоку поведінку. Інколи в її очах можна побачити навіть глибоку внутрішню гіркоту. Нам неприємно спілкуватися з такою людиною, уникаємо контакту з нею. Відчуваємо, що ця гіркота наче якась отрута проникає в думки та почуття людини, а інші люди відчувають, як гірчать всі її слова. Згірченій людині важко дивитися на щасливих та безтурботних людей у гарному настрої. Вона хотіла би заразити їх своєю гіркотою, зіпсувати їхню життєрадісність, стверджуючи, що щаслива людина просто не розуміє життя, якщо так радіє. Бо, на її думку, життя несправедливе й жорстоке, а всі люди сірі, і своєю радістю тільки обманюють самих себе. І тут найважливіше те, що сильніше – отрута гіркоти чи наша любов, яка – як Ісус на хресті – переможе гіркоту страждання і перемінить її на солодкість.

Ось так і триває боротьба за владу між гіркотою та любов’ю, між розчарованою людиною, яка міцно тримається за свою гіркоту й потребує в тій справі союзника, і людиною, сповненою любов’ю, яка не тільки не бажає пов’язувати себе цією гіркотою, а й готова допомогти іншому позбутися його гіркоти. Звісно, у цій ситуації ми потребуємо багато терпеливости та надії, що людина може позбутися своєї гіркоти, коли відчує і збагне, що її люблять і приймають.

Попередній запис

ОБРАЗА – ЗНЕВАЖЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТИ

Наступний запис

РЕВНОЩІ – РАНА ЖИТТЄВОЇ ІСТОРІЇ