Бог також дає нам дари і плоди Святого Духа. У Книзі пророка Ісаї 11:1-3 говориться: «І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його уподобання в страху Господньому». Дарами Святого Духа є мудрість, розум, знання, рада, кріпость, побожність і страх Божий.
У нашому прагненні стати правдивими чоловіками давайте коротко подивимось, як дари Святого Духа анімують нас і роблять інструментами благодаті. По-перше, треба усвідомити, що ці дари приходять від Бога, а не від нас.
Почнемо з дару мудрості. Ми докладніше розглянемо цей дар пізніше, але коли ми говоримо про мудрість, не говоримо про мудрість, яка йде з книг. Ми говоримо про мудрість, яка йде від Бога. Це дар Божого Духа. Ця мудрість відрізняється від світської мудрості.
Чи знаєте ви людей, які є наскільки мудрими у світі, але настільки недолугими в простих речах? Ви колись зустрічали таких людей? Їм здається, що вони знають усе і мають усі знання, але вони не мають миру в своїх серцях. Мудрість світу не є тим же, що і мудрість Бога!
Нам потрібно розглянути приклади з життя деяких святих, таких, як св. Іван Віанней, покровитель парохів. Св. Іван Віанней не мав великої освіти. Він навіть не міг осилити латинську мову. Його не хотіли висвячувати, бо думали, що він нерозумний. Але якщо його запитували щось про Бога, він міг довести людей до сліз своїм знанням і мудрістю Бога. Мудрість світу може привести до смерті або до природної доброти. Однак саме мудрість, яка приходить від Святого Духа, допомагає вам прийняти рішення, які приведуть вас до Бога і до кращого розуміння Його.
Нам необхідно розвивати дар мудрості, щоб знати, чого хоче Бог. Мудрість Бога вдосконалює наш спекулятивний[1] розум так, щоб ми могли пізнати істину.
Якщо ви є мудрою людиною і слухаєте Божого Духа, ви знатимете, що є істиною, а що не є істиною. Люди можуть запитувати вас: «Як ви думаєте, це від Бога чи ні?» Ви повинні молитися про це. Є ще один харизматичний дар, який є подібним до дару мудрості. Дар розпізнання використовується для того, щоб визначити, чи щось є істинним чи ні. Нам слід використовувати дар мудрості в кожному рішенні, яке ми приймаємо. Як ви можете повністю отримати цей дар? Св. Яків каже нам у першому розділі свого Послання: «А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана» (Як. 1:5). Просто попросіть!
Другим даром є дар розуму. Цей дар удосконалює наше спекулятивне мислення і сприйняття істини. Часто люди читають Святе Письмо, а тоді приходять до мене і кажуть: «Отче, я його не розумію. Я намагаюся, але просто не розумію його». Ось чому я завжди кажу людям ніколи не читати Слово Боже, якщо вони перед тим не віддалися Духові Бога. Якщо у вас всередині є Дух Бога і ви віддалися Духові Бога, тоді Писання, яке раніше здавалося незбагненним, стає самоочевидним. Бог у Своєму Слові допоможе Вам зрозуміти Його поклик для вашого життя.
Наступним із семи дарів є знання. Цей дар допоможе вам знати речі, яких ви ще не знаєте. Наприклад, був католицький священик на ім’я отець Піо. Коли люди приходили до отця Піо до Сповіді, він уже знав їхні гріхи і розказував грішникам, які каються, їхні гріхи. Пам’ятайте, Ісус сказав: «Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить» (Ів. 14:12). Отець Піо мав знання про людей тому, що Дух Бога йому їх виявляв. Знання – це лиш об’явлення. Петро мав дар знання, коли на нього зійшов Дух. У Писанні Ісус запитує Своїх учнів: «За кого народ уважає Мене, Сина Людського?» (Мт. 16:13). Люди, які не мали Духа Божого, казали, що це Іван Христитель, деякі казали, що це Ілля (Мт. 16:14). Тоді Ісус подивився на Своїх учнів і запитав: «А ви за кого Мене маєте?» (Мт. 16:15). Петро відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» (Мт. 16:16). Петро є правий, і Ісус відповідає: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Мт. 16:17). Петро мав це пізнання Бога, тому що Бог об’явив Себе Петрові. Це не те ж, що пізнання світу. Пізнання світу підніматиме тебе на клубках диму і піднесе твою гордість. Пізнання Бога зробить тебе смиренним, щоб пізнати Божі речі. Одним із способів дізнатися, чи це від Бога, чи Святого Духа, є пізнати, чи це підносить твою гордість, чи робить тебе смиренним.
Дар ради ще називають даром правильного судження. Як казав св. Тома Аквінський, дар ради удосконалює наше мислення і допомагає нам переходити від однієї думки до іншої.
Найкращим способом зрозуміти дар ради є визначити, чи він приводить людей до істини. Кожен крок, який ми робимо, наближає нас або до Бога, або до пекла. Панове, немає нейтральних кроків. Усе, що ми робимо, має наслідки. Усе. Вибачте, якщо ви не хочете цього чути, але це істина.
Коли мені необхідно прийняти рішення для себе чи своєї сім’ї, я повинен запитати, чи те, що збираюся робити, приведе мене до Бога, чи відведе від Бога. Тоді я молюся до Духа Божого. Бачите, наскільки це практично? Святий Дух є надзвичайно практичним у нашому щоденному житті для того, щоб показати нам, як жити. Проблема в тому, що більшість чоловіків ніколи не просить Святого Духа про провід. Більшість чоловіків просто живе власним життям, і вони самі приймають свої рішення. Але чоловік, який віддається Богові, шукає Божої мудрості й приймає Божий напрям: «Ти веди мене, Духу. Радь мені, Духу, щоб я міг зробити правильний крок». Тоді нам потрібно слухати і віддатися. Це нам настільки ж допоможе із нашими друзями та сім’єю. Вони приходитимуть до вас, коли їм потрібна допомога, бо вони відчуватимуть, що у вас серце, яке віддалося!
Наступним даром, над яким ми проведемо значно більше часу в наступному розділі, є кріпость. Кріпость – це мужність. Це означає мати мужність робити те, що є правильним, відстоювати правду. Мужність – це те, про що чоловіки багато розмовляють, але чого недостатньо мають. Мужність означає, що ви відстоюватимете те, що є правильним, попри те, якими можуть бути наслідки, навіть до смерті.
У ранній Церкві багато хто помирав за віру. Нині вірні є мішенню для пліток і вважаються божевільними або фанатиками. Мужність бути християнином полягає в тому, що інші люди знають, що ви християнин. Люди іноді мені кажуть: «Отче, віра – це особиста річ». Ні, це не лише особиста річ. Це правда, що це особиста річ, однак вам дано силу від Бога, щоб бути свідками. Це означає, що на роботі або в школі ви покликані бути свідком Христовим. Чи ви готові бути свідком Христовим, навіть якщо ви через це загинете? Вам потрібна мужність від Бога. Мужність – це не відсутність страху, правда? Мужність виходить за межі вашого страху чи відстоювання своєї позиції.
Ось один із прикладів. Коли виступаю на конференціях чи парафіяльних місіях, я дуже чітко заявляю, що аборт – це неправильно, і якщо ви так не вважаєте, значить, ви неправі. Люди мені кажуть, що я поводжуся надзвичайно суб’єктивно, але я кажу: «Ні, я говорю правду». Усе просто. Люди докоряють мені або пишуть листи обурення. Однак я займатиму таку позицію, навіть якщо вона буде суперечливою.
В Америці обговорювати вчення Церкви про гомосексуалізм вважається неправильним. Світ каже, що нам не слід осуджувати гомосексуалістів, що є правдою, однак ми повинні вести їх до свободи! Ми повинні любити їх, допомагати їм і заохочувати їх, однак ми ніколи не можемо сказати, що активний гомосексуальний стиль життя є правильним.
Багато років тому, коли я був капеланом у коледжі Пенн Стейт Бахренда, там була велика група, яка називалася «Тріґон», – група геїв та лесбіянок. Іноді вони намагалися дебатувати із моїми католицькими студентами, але рідко коли це було продуктивно. Одного разу в неділю ввечері я сповідав, як один із моїх студентів підійшов і сказав: «Отче, нас тут просто вб’ють!», тому що група «Тріґон» знімала на камеру наших студентів та запитувала про їхні погляди на гомосексуалізм. Студенти насправді не знали, як відстоювати свою позицію, щоб не розлютитися або не посваритися, отож я їм сказав зачекати, доки не закінчу сповідати, а тоді допоможу їм.
Після Сповідей я вийшов на вулицю. Вони уже мали напоготові для мене камери та мікрофони. Людина, яка брала інтерв’ю, запитала мене: «Отче, можна поставити вам запитання?»
– Звичайно, – сказав я.
– Як ви гадаєте, гомосексуалісти можуть піти на Небо?
– Ну, звичайно.
– Що? Ну, а ви це вважаєте гріхом?
– Так, звичайно. Я і перелюб. Статеві зносини до шлюбу є гріхом. Гріх є гріх. Я тут не для того, щоб казати, що один гріх є гіршим, ніж інший гріх, але я скажу, що гріх є гріх, і Бог закликає нас до покаяння. У мене було троє друзів, які померли від СНІДу, усі гомосексуалісти. Кожен із них намагався заповнити порожнечу всередині себе. Найбільшою потребою в наших серцях є потреба любові, і ось тут Бог хоче з нами зустрітися. Коли ми ходимо і намагаємося заповнити порожнечу тіла, ми змушені весь час продовжувати це робити, бо ця порожнеча постійно росте.
Коли я говорив так із цим чоловіком, він сказав: «Вимкніть камеру». Тоді він почав плакати. Він сказав: «Отче, прошу вас, допоможіть мені». Тоді я з ним поділився свободою, яку можна знайти в Ісусі Христі.
Коли ви відстоюєте позицію за істину з любов’ю, ви можете привести до життя інших. Якщо ви і я просто ходитимете довкола, осуджуючи людей, це не від Бога. Бог хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди (1Тим. 2:4). Бог забороняє нам судити інших (Мт. 7:1). Якщо ми таки робимо вибір осуджувати інших людей, усе, чого ми доможемося, то це відганятимемо їх від Бога. Вони від нас утікатимуть. Якщо ж ми їх достатньо любимо і промовляємо істину в любові, як каже Павло, тоді ми можемо привести їх до спасіння. Просто казати: «Я правий, а ти неправий» – це не використання дару кріпості.
[1] Спекулятивний – умоглядний. – Прим. редактора.