У Діях апостолів 1:8 сказано: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете». Ми отримуємо силу не для того, щоб бути великими в очах світу чи передати її іншим людям. Це – сила служіння. Деякі чоловіки-християни скажуть: «Ну добре, я відповідаю за свою сім’ю». Іноді я так і хочу їм дати в чоло і сказати, що вони є лише головою своєї сім’ї, але не несуть за неї відповідальності. А це суттєва різниця. Головувати в сім’ї означає служити їй. Твоя дружина не призначена для того, щоб виконувати кожну твою забаганку. Панове, ви є в сім’ї задля того, щоб виконувати кожну примху вашої дружини. Ви там задля того, щоб померти за вашу дружину. Ви задля того, щоб прислуговувати вашій дружині. Дух Живого Бога дає нам силу служити, а не силу самопросуватись. Бог відповідає за твій дім.
Якщо Божа сила робить нас Його свідками, ми повинні з’ясувати визначення слова «свідок». У грецькій мові слово «мученик» – означає «свідок». Таким чином, Бог дає нам силу покласти свої життя. Отож сила, яку ми отримуємо від Духа Божого, є силою померти для нас самих, засвідчивши про Христа. Усі апостоли, окрім Івана, померли, засвідчивши про Христа. Питання полягає в тому, чи готовий ти вмирати щодня, щоб свідчити про Христа? Чи покладеш життя заради своєї дружини та своїх дітей?
Іноді людям це здається грою, і вони кажуть: «Так, я відповідаю за сім’ю, і вони повинні робити те, що я їм кажу. Вони слухатимуть мене». Не в цьому полягає покласти своє життя, це лиш заглибленість у власне «его». Це гордість. Натомість ти повинен показати їм Ісуса, померши для них. Хіба це не чудово? Ось чому я часто кажу, що целібат може бути найбільш егоїстичним способом життя у світі. Я не повинен нікому віддавати пульт до свого телевізора. Я можу дивитися все, що захочу, у будь-який час, коли захочу. Целібат має свої привілеї. Ти повинен віддати їй пульт до телевізора, якщо ти правдиво служиш своїй дружині. «Ось, люба, ми дивитимемось те, що ти захочеш дивитися». Я впевнений, що ти хочеш гарно служити, отож почни сьогодні і скажи своїй дружині: «Люба, давай я сьогодні помию начиння». Це може просто вбити декого із вас – от і добре.
Я хочу, щоб ти прочитав і поміркував над Посланням до римлян. Воно повне чудових проникнень у Дух Божий, і воно навчить тебе багато чого. У Посланні до римлян 8:5 св. Павло пояснює різницю між тілом і духом: «Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне».
Чим є тілесне? Це гроші, влада, становище. Ці всі речі минущі. Далі в Посланні до римлян говориться: «Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові» (Рим. 8:6-8). Отож питання в тому, чи ти існуєш, щоб подобатися Богові, чи щоб подобатися своєму начальникові чи комусь іншому? Ти існуєш, щоб подобатися світові? Це твій вибір: Бог чи світ? Якщо твої прагнення є прагненнями тіла, ти не можеш подобатися Богові. Однак у 9-му вірші сказано: «А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас». У той день, коли тебе і мене охрестили, Бог дав нам Свого Святого Духа. Бог усе ще вірний. Це не залежить від тебе.
Як ми вже раніше говорили, ми спасаємося благодаттю. Благодать дається нам безкоштовно, коли нас охрещують – чи немовлям, чи в дорослому віці. Немовля не може зрозуміти благодаті, але навіть деякі дорослі, яких охрестили, також її не розуміють. Їм був даний цей дар, але вони повинні його самі відкрити. У Другому посланні до Тимофія 1:6 говориться: «З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх». Тепер пригадай, Тимофія охрестили. Він був священиком. Він був єпископом у ранній Церкві. Однаково, Павло повинен був нагадувати, що йому був даний Святий Дух, і щодня він повинен віддаватися Духу Бога Живого. Якщо ти віддаватимешся, ти не будеш в оковах життя тілесного.
Як я зазначав на початку цього розділу, ключем до духовного життя є віддатися Святому Духові. Павло знав це, саме тому він і нагадував про це Тимофію. Отож хочу заохотити тебе, щоб ти сьогодні вирішив почати щодня молитися про те, щоб віддатися Святому Духові. Ось молитва, написана кардиналом Мерсьє, яку я проказую щодня з того часу, як був ще старшокласником:
«О Святий Духу, Той, Кого любить душа моя, я люблю Тебе понад усе. Просвіти мене, веди мене, зміцнюй мене, утішай мене. Скажи мені, що я маю робити. Дай мені Свої накази. Я обіцяю підкоритися усьому, що Ти бажаєш від мене, і прийняти усе, чому Ти дозволиш зі мною трапитися. Дай мені лише знати Твою волю».
Кардинал Мерсьє говорив, що якщо ви це робитимете, ваше життя протікатиме щасливо – буде безхмарним і повним утіхи. Підкорення Святому Духові є секретом святості. Саме Дух Божий робить нас святими.
Папа Іван-Павло II був чудовим прикладом того, що Святий Дух може зробити з чоловіком, який щодня віддається Йому. Я переконаний, що він дав нам чудовий приклад того, як бути чоловіком. Він змінив світ і отримував своє натхнення від батька, якого називав «капітаном».
Джордж Уейгел пише: «Молитва була ще однією річчю, якої молодий Кароль навчився від свого батька-вдівця: «Іноді я прокидався посеред ночі і заставав батька на колінах, так, як я його завжди бачив на колінах у парафіяльній церкві». «Капітан» (його батько) спонукав свого сина молитися щоденно «молитву до Святого Духа», через яку Кароль почав думати про життя як покликання».[1]
За чим би вас застали ваші діти, якщо б прокинулися посеред ночі? Ви повинні постановити собі стати чоловіком молитви, а ця молитва повинна початися з того, що ви будете віддаватися Святому Духові.
У Посланні до римлян сказано: «А коли хто не має Христового Духа, той не Його» (8:9). Ти не є християнином, якщо не маєш Святого Духа. «А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас» (Рим. 8:10-11). Дух дозволить тобі жити вічно. Це є чудовою звісткою надії. «Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити» (Рим. 8:12-13). Ми повинні жити життям, в якому ми вчимося. Даром, який нам дав Бог, є Його благодать, але як і добрий спортсмен, ти повинен вправлятися в цих дарах і укріпляти їх. У Приповістях 5:23 сказано: «Помиратиме він без напучування».
[1] George Weigel, «Prepared to Lead», http://www.catholiceducation.org/articles/stories_of_faith_and_character/cs0012.html.