Сьогоднішній день – важливий. Він має вимір вічности. Він більше ніколи не повториться. Скінченність цього дня не можна сприймати легковажно. Життя – це не гра, а серйозна і відповідальна мандрівка.
Інколи останній день здається таким далеким, що ми просто забуваємо про те, що на нас чекає – суд і розплата. А втім, день розплати настане для цілого світу. Також буде день розплати і для кожного з нас особисто. «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євр. 9:27).
Сьогоднішній день і день вічности – Христос міцно їх пов’язує. Ми можемо думати, що суд залежатиме більшою мірою від Божих намірів, які нам невідомі, ніж від життя кожного з нас. Але Ісус Христос казав протилежне: «Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Мт. 12:37).
Ми, певним чином, вже зараз проживаємо наш останній день, у тому сенсі, що він для нас стане результатом того, що ми робимо тут і тепер. І справді, жоден момент не повторити, кожен момент є остаточним, бо за нього ми маємо відповідати перед Богом.
Добре, що ми можемо перемінити свої гріхи та свої погані переживання через каяття і Боже прощення. Ми можемо навернутися до Божого світла за дня нашого життя, бо прийде ніч, коли ми вже нічого не зможемо зробити.
Якщо ми приймемо Сина Божого в наші серця і в наше життя вже сьогодні, то й Він прийме нас на всесвітньому зібранні останнього дня. Якщо сьогодні ми з надією чекатимемо на величний прихід Господа Ісуса, то останнього дня ми радітимемо в славі Царства Отця.
Якщо вже зараз ми служитимемо іншим, Бог винагородить нас у вічності. Якщо любитимемо тут і тепер, ми пізнаємо безсмертну любов у вічності.
Гріхи, від яких ми відвернулися і в яких покаялися, вже не будуть для нас обвинуваченням останнього дня, а знаками нашої перемоги завдяки Божому милосердю. Власне кажучи, нам не варто занадто хвилюватися про те, що минуло; радше ми повинні сумлінно працювати тепер, щоб отримати вічні здобутки. Така само, як користуємося мапами, щоб спланувати подорож, ми можемо використовувати Святе Письмо для підготовки до найважливішої мандрівки в житті – мандрівки у вічність.
Христос учив нас добувати оливу для наших ламп зараз, щоб вони давали світло, коли Він прийде. Він також закликав нас молитися до Отця і просити в Нього, щоб Він поміг нам здійснювати Його волю, «а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6:4). Господь Ісус неодноразово закликав людей покаятися, дотримуватися Божих Заповідей, жити у Святому Дусі і в правді вже тут, на землі.
Було б добре, якби ми частіше зазирали в дзеркало наших душ і замислювалися над життям. Кожен наш учинок є можливістю стати в дусі тим, ким ми хочемо саме в цей момент. Ми можемо або вибудовувати себе через любов і добрі вчинки, або руйнувати себе через ненависть і байдужість. Все, що ми думаємо, хочемо, говоримо і робимо, – все це, і не тільки, постійно формує те, ким ми є.
Тому нам не слід боятися останнього дня, а зустрічати кожний день відповідально, як і велить Бог. Тоді останній день застане нас підготовленими і гідними нагороди.
У нас перед очима вражаючі та безмежні дари Божого спасення, варто тільки захотіти отримати їх. Якщо ми слухатимемо голос Сина Божого сьогодні, тоді цей голос не буде чужим або далеким для нас останнього дня.