Став вищу мету

Ми маємо шляхетну мету в житті, високе покликання. Вісімдесят чи дев’яносто років життя – це ще не все, що чекає на нас. Вісімдесят чи дев’яносто років щастя, не важливо, якою мірою воно нас задовольняє – а ми ніколи не є до кінця задоволені, – недостатньо, щоб втамувати наш духовний голод.

Гроші, які забезпечують комфорт, міцне здоров’я, кар’єра, яка дозволяє самореалізуватися, благополучна сім’я, активне соціальне життя і всі інші позитивні речі, які ми можемо мати в житті, дають земні радощі, що мають свої межі, і колись закінчаться.

Ми могли б задовольнятися матеріальними благами, якби були породжені матеріальним всесвітом. Та насправді ми запрограмовані хотіти чогось значно величнішого.

Ми маємо жити для чогось кращого, ніж для накопичення речей та задоволень. Христос у Євангелії закликає нас до іншого: «Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам» (Лк. 6:38). Божу щедрість не вичерпати і не перевершити, бо ж Він є джерелом усякого достатку.

Мало того, Господь Ісус закликає нас об’єднатися в дусі з тими, хто служить Богу, й отримати свою частку винагороди. «Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчухто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї» (Мт. 10:41,42). Цими словами Христос каже нам, що є щось більше, ніж прості життєві насолоди, – життя духу, життя згідно з волею Божою, і воно буде нашим, якщо ми шукатимемо його та прагнутимемо до нього.

Однією із цілей Христового вчення є підняти наш погляд понад мирською реальністю, до Царства Божого. Вже тут і тепер нам слід збирати вічні скарби. Навіть за наші, здавалося б, незначні добрі вчинки стосовно близьких у потребі, в яких ми знаходимо самого Господа Ісуса, Він покличе нас до вічного дому. «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).

Наше земне громадянство є лише малою прелюдією перед честю стати громадянами Царства Небесного. Нас, котрі люблять святкування й фестивалі, запрошують на розкішний бенкет у Царстві Божім.

Кожен, хто дає, отримує більше, ніж віддав. Усі ми, без сумніву, пережили радість, допомагаючи чи роблячи подарунки тим, яким пощастило менше, ніж нам. Це – передсмак неба на землі. Кожного разу, коли ми ділимось з іншими і радіємо від цього, робимо крок до відчуття внутрішнього щастя.

Царство Боже вже між нами через дії Христа на землі, і через нашу участь у ньому. Але сповненням Божого плану стане наше життя в Царстві вічности. «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я» (Мт. 10:32).

Тимчасово Царство Боже скрите мов тайний скарб у полі, тобто в душах вірних.

Ми маємо бути надзвичайно вдячні Богові за всі Його щоденні дари. Однак, якби жили тільки для цього минущого буття, ми знехтували б слідування Божій меті і збідніли б духовно. Господь Бог має бути нашою єдиною метою в житті.

Попередній запис

Вдячність

Наступний запис

День сьогоднішній і день останній