Двоє учнів Христа пішли слідом за Ним після Його хрещення в Йордані, щоб побачити, де Він живе. І сьогодні ми часто запитуємо в себе те саме. Де ми можемо знайти Господа? Де можемо побачити Слово і Мудрість Бога, єдиного з благословенним Отцем і Духом Любови?
Ми знаємо, як вчить нас Святе Письмо, що Бог перебуває усюди і що ми можемо знайти Його, якщо шукатимемо в дусі й правді. Насправді, ще до того, як ми навернемося до Нього, Він сам уже нас шукає як заблукалих овець, як Добрий Пастир. Господь Бог першим полюбив нас, і Він один може задовольнити прагнення наших сердець. Тому Христос завжди стукає в наші двері, щоб ми відкрили наші душі Богові.
Сьогодні ми можемо йти вслід за Господом Ісусом не фізично ступаючи за Ним, але навчаючись через Святе Письмо, беручи участь у відправах та в різних служіннях Церкви, яку Він заклав, та впізнаючи Його в нашому ближньому, а для цього треба мати відкриті очі й душі. Після воскресення Ісус сказав Хомі: «Блаженні, що не бачили й увірували!» (Ів. 20:29).
Звичайні християни, які провадять звичайне життя, можуть і повинні жити в Божій присутності та свідчити свою віру, серед іншого, через участь у церковних службах і прислугах. Христос каже нам: «Що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах» (Мт. 10:27). Сьогодні, крім того, що можемо особисто ділитися нашою вірою, ми можемо також «голосити» її за допомогою радіо, телебачення, книг, фільмів та Інтернету. Однак, особисте свідчення і служіння в любові є, мабуть, найбільш переконливими, «…щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).
Де ж тоді нам знайти триєдиного Бога? Ми знаходимо містичну присутність Творця і Отця в дивах світу, у плодах землі, у житті кожного з нас і в теплі наших сердець. Він завжди при дії, живлячи цей світ, і все залежить від Його божественної, вічної доброти.
Ми знаходимо божественне світло Божого Сина в ясності нашого розуму, у кожному виявленні істини, й у словах життя, які Він промовив і продовжує промовляти до нас. Світло Світу сіяє між нами, і ми завжди можемо звернутися до Нього, Який нікого не відкидає.
Ми знаходимо глибоку любов Духа Утішителя в кожному чистому дарі любови, у кожній духовній радості й у прагненні наших сердець до Бога. Дух любови втішає нас у Своїх божественних обіймах, і ми сповнюємося щастям, коли переживаємо Його любов.
Господь Ісус прийшов до нас з абсолютною, безумовною любов’ю, з суверенної волі Отця і силою Святого Духа. Він заклав спільноту віруючих, Свою Церкву, в якій ми маємо справжніх учителів і безліч віруючих, які свідчать згідно з Його серцем. Коли ми слухаємо таку науку і коли бачимо такі свідчення, ми чуємо, бачимо і приймаємо самого Христа. Він говорив до нас людськими словами – простими, чистими, глибокими словами життя.
З глибокого Божого джерела тече жива вода, і вона доступна кожному, хто хоче з нього напитися. Тільки пити її треба зі щирим серцем, як діти перед Богом, і тоді перед нашими очима відкриється Істина.
Сьогодні наша віра може рости і процвітати, бо Христос не залишив нас сиротами, а продовжує тайно жити серед нас до останнього дня. Він хрестить нас руками Своїх учнів, щоб зробити нас відкупленими дітьми Отця. Через святе миро і через Святого Духа Він зміцнює наш дух. Він відпускає наші гріхи, коли ми каємось, і робить їх білими, як сніг. Він дарує Себе як божественну поживу, що веде до вічного життя. Він благословляє нашу подружню любов, яка є відображенням Його любови до Церкви. Він розділяє із нами Своє священицьке покликання, різними шляхами, і через висвячених священиків, і через «царське священство» всіх віруючих. Він очищає нас та намащує миром, щоб ми готові були зустріти смерть з упевненістю і постати в твердій надії перед лицем Бога. Все, для чого Отець Його прислав, Христос виконав, щоб ми могли мати вічне життя.
Він також дав нам людей, що були б нам за взірець, свідків перед Божим троном, – Свою Матір і незліченних святих, які через століття жили згідно з Божою волею. Та, незважаючи на це, сьогодні, як і в часи Христа, Син Людський залишається для деяких каменем спотикання. Чимало бачили Його на власні очі, але відвернули від Нього свої душі. І так само й сьогодні. Однак усі, хто пішов вслід за Добрим Пастирем, особливо Його свята Мати і святі, збагатили себе на користь і нам. Їхнє свідчення, їхній приклад, їхні молитви наближають нас до триєдиного Господа Бога, Який полюбив усе людство.
Ми не заслуговуємо на все те, що Господь дав нам. Все, що є, – Його добровільні дари. Нашим найбільшим бажанням і запорукою щастя є жити із Ним та в Ньому по всі дні нашого життя, аж до переходу до вічности, коли ми постанемо перед Богом лицем до лиця, що буде нам найбільшою винагородою.