Де Ти живеш, Господи?

Двоє учнів Христа пішли слідом за Ним після Його хрещення в Йордані, щоб побачити, де Він живе. І сьогодні ми часто запитуємо в себе те саме. Де ми можемо знайти Господа? Де можемо побачити Слово і Мудрість Бога, єдиного з благословенним Отцем і Духом Любови?

Ми знаємо, як вчить нас Святе Письмо, що Бог перебуває усюди і що ми можемо знайти Його, якщо шукатимемо в дусі й правді. Насправді, ще до того, як ми навернемося до Нього, Він сам уже нас шукає як заблукалих овець, як Добрий Пастир. Господь Бог першим полюбив нас, і Він один може задовольнити прагнення наших сердець. Тому Христос завжди стукає в наші двері, щоб ми відкрили наші душі Богові.

Сьогодні ми можемо йти вслід за Господом Ісусом не фізично ступаючи за Ним, але навчаючись через Святе Письмо, беручи участь у відправах та в різних служіннях Церкви, яку Він заклав, та впізнаючи Його в нашому ближньому, а для цього треба мати відкриті очі й душі. Після воскресення Ісус сказав Хомі: «Блаженні, що не бачили й увірували!» (Ів. 20:29).

Звичайні християни, які провадять звичайне життя, можуть і повинні жити в Божій присутності та свідчити свою віру, серед іншого, через участь у церковних службах і прислугах. Христос каже нам: «Що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах» (Мт. 10:27). Сьогодні, крім того, що можемо особисто ділитися нашою вірою, ми можемо також «голосити» її за допомогою радіо, телебачення, книг, фільмів та Інтернету. Однак, особисте свідчення і служіння в любові є, мабуть, найбільш переконливими, «…щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).

Де ж тоді нам знайти триєдиного Бога? Ми знаходимо містичну присутність Творця і Отця в дивах світу, у плодах землі, у житті кожного з нас і в теплі наших сердець. Він завжди при дії, живлячи цей світ, і все залежить від Його божественної, вічної доброти.

Ми знаходимо божественне світло Божого Сина в ясності нашого розуму, у кожному виявленні істини, й у словах життя, які Він промовив і продовжує промовляти до нас. Світло Світу сіяє між нами, і ми завжди можемо звернутися до Нього, Який нікого не відкидає.

Ми знаходимо глибоку любов Духа Утішителя в кожному чистому дарі любови, у кожній духовній радості й у прагненні наших сердець до Бога. Дух любови втішає нас у Своїх божественних обіймах, і ми сповнюємося щастям, коли переживаємо Його любов.

Господь Ісус прийшов до нас з абсолютною, безумовною любов’ю, з суверенної волі Отця і силою Святого Духа. Він заклав спільноту віруючих, Свою Церкву, в якій ми маємо справжніх учителів і безліч віруючих, які свідчать згідно з Його серцем. Коли ми слухаємо таку науку і коли бачимо такі свідчення, ми чуємо, бачимо і приймаємо самого Христа. Він говорив до нас людськими словами – простими, чистими, глибокими словами життя.

З глибокого Божого джерела тече жива вода, і вона доступна кожному, хто хоче з нього напитися. Тільки пити її треба зі щирим серцем, як діти перед Богом, і тоді перед нашими очима відкриється Істина.

Сьогодні наша віра може рости і процвітати, бо Христос не залишив нас сиротами, а продовжує тайно жити серед нас до останнього дня. Він хрестить нас руками Своїх учнів, щоб зробити нас відкупленими дітьми Отця. Через святе миро і через Святого Духа Він зміцнює наш дух. Він відпускає наші гріхи, коли ми каємось, і робить їх білими, як сніг. Він дарує Себе як божественну поживу, що веде до вічного життя. Він благословляє нашу подружню любов, яка є відображенням Його любови до Церкви. Він розділяє із нами Своє священицьке покликання, різними шляхами, і через висвячених священиків, і через «царське священство» всіх віруючих. Він очищає нас та намащує миром, щоб ми готові були зустріти смерть з упевненістю і постати в твердій надії перед лицем Бога. Все, для чого Отець Його прислав, Христос виконав, щоб ми могли мати вічне життя.

Він також дав нам людей, що були б нам за взірець, свідків перед Божим троном, – Свою Матір і незліченних святих, які через століття жили згідно з Божою волею. Та, незважаючи на це, сьогодні, як і в часи Христа, Син Людський залишається для деяких каменем спотикання. Чимало бачили Його на власні очі, але відвернули від Нього свої душі. І так само й сьогодні. Однак усі, хто пішов вслід за Добрим Пастирем, особливо Його свята Мати і святі, збагатили себе на користь і нам. Їхнє свідчення, їхній приклад, їхні молитви наближають нас до триєдиного Господа Бога, Який полюбив усе людство.

Ми не заслуговуємо на все те, що Господь дав нам. Все, що є, – Його добровільні дари. Нашим найбільшим бажанням і запорукою щастя є жити із Ним та в Ньому по всі дні нашого життя, аж до переходу до вічности, коли ми постанемо перед Богом лицем до лиця, що буде нам найбільшою винагородою.

Попередній запис

Передмова

Наступний запис

Заслужити Божу любов