«Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його». Приповісти Соломонові 14:1
Кожна мама суттєво впливає на життя своєї дитини, на формування її почуття власної цінности, мрій і прагнень, на те, як досягатиме в майбутньому своїх цілей, налагоджуватиме стосунки з іншими людьми та чи вдасться їй загалом реалізувати себе й стати щасливою. Мати є для дитини однією з найважливіших осіб упродовж усього її життя. Мамина поведінка, характер, реакції та, передусім, ставлення до власної дитини – це чинники, які формують її, дитини, особистість. І то не лише тоді, коли вона перебуває вдома. Цей вплив сягає набагато далі й глибше, зокрема її взаємин і рішень у дорослому житті та навіть виміру її вічного життя.
Зв’язки з матір’ю, особливо впродовж перших років життя, формують у маленької людини почуття безпеки, вміння сприймати саму себе, а також закладають основи майбутнього розвитку та розвивають креативність і здатність творити. Дитина, яка осиротіла через смерть матері або її відходу, переживає, меншою або більшою мірою, що її покинули, і відчуває фальшиве почуття провини за те, що трапилося.
Прочитавши про такий потужний вплив матері на життя дитини, дехто з нас може злякатися непомірного тягаря відповідальности. Однак мета цієї книжки зовсім інша. Її завдання – вказати на джерело сили й мудрости, яким кожна з нас може послуговуватися. Прагну також розказати про Того, хто дуже хоче допомогти нам успішно виконати це відповідальне завдання, а саме про Бога-Творця, Який подарував нам життя і надію. Він обіцяв, що сам подбає про це життя. Як? Через нас, матерів. Це ми маємо бути Його руками, Його вустами, щоб через наші слова й наші руки Він сам міг торкатися життя наших дітей.
ТО ЩО Ж ТАКЕ МУДРІСТЬ?
Мудрість – це ставлення нашого серця до Бога, Творця і Подателя життя. Це сповнене поваги дотримання Його законів, вказівок і заповідей, викладених у Святому Письмі. Водночас це також і вміння застосовувати біблійні цінності в повсякденному житті, що дасть змогу не втрачати надії:
«Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм, отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!» (Прип. 24:13-14).
Ось чим є мудрість для нас, матерів, особливо якщо поєднаємо її з відповідними знаннями про нас самих і про дітей, які є під нашою опікою. Якщо будемо мудрими матерями – без огляду на труднощі й ситуацію, з якою зіткнемося в процесі виховання дітей, – то, перебуваючи в Божій присутності та маючи в серці страх Божий, завжди можемо надіятися на добре майбутнє.
В іншому місці Соломон наголошує на тій самій думці ще виразніше:
«…Повсякчас пильнуй тільки страху Господнього, бо існує майбутнє, і надія твоя не загине» (Прип. 23:17-18).
У процесі виховання дітей маємо постійно дивитися в прийдешнє із надією в серці. Готуємо дітей до їхнього майбутнього. А ми, матері, надіятимемося на те, що наші зусилля не будуть марні та що діємо з мудрістю та знаннями, які походять від Бога.
Наголошуючи в цій книжці на ролі матері в житті дитини, я, звичайно, жодним чином не хотіла применшити ролі й значення батька. Кожного з батьків покликано виконати своє особливе завдання щодо розвитку молодої людини. Змушуючи дитину вибрати лише одного з батьків, наприклад, у разі розлучення чи тимчасової відсутности (робота далеко від дому, за кордоном, тривале перебування в лікарні тощо), ми негативно впливаємо на емоційний стан дитини. Вона не здатна відділитися чи свідомо відмовитися від одного з батьків, не зазнавши серйозної емоційної травми. У кожній з таких ситуацій у душі дитини виникає відчуття відкинення, з яким вона рано чи пізно муситиме впоратися.
Наслідки такого, навіть ненавмисного, відкинення можуть бути дуже серйозні й далекосяжні. Дитина бере на себе провину за ситуацію, що виникла, а також порушується її уявлення про саму себе. У кожному випадку втрати або відсутности одного з батьків виникає прогалина, яка вимагає заповнення. Дитина намагається ліквідувати цю порожнечу за допомогою інших різноманітних засобів, але без Божого зцілення ця внутрішня рана не зникне.
КИМ Я, МАТИ, Є В ЖИТТІ СВОЄЇ ДИТИНИ?
Чому роль матері набуває такого особливого виміру? Без матері неможливий правильний розвиток особистости. Вона – те перше джерело почуття безпеки й любови для дитини, емоційний запас якої в перші роки життя мов чистий листок і тільки починає формуватися. Беззастережна любов матері до своєї дитини і піклування про неї – це для маляти джерело почуття безпеки, комфорту та правильного фізичного, емоційного, розумового й духовного розвитку. Цей процес розпочинається практично від моменту зачаття. Творець так спланував, що дитина спочатку впродовж близько дев’яти місяців має розвиватися в лоні матері. Приховано, як каже Слово Боже, але не в таємниці від матері. Від самого початку надзвичайно важливим елементом цього процесу є ставлення матері до ще ненародженої дитини, яку виношує в собі. Істотну роль тут відіграє також і те, як вона передає свої почуття!
Є чимало жінок, які дуже люблять свою дитину, але не вміють цього правильно виразити. А є такі, що люблять маля егоїстичною, свавільною, деспотичною любов’ю – любов’ю, від якої дитина, трохи підрісши, хоче втекти якомога далеко.
Мати, як дуже важлива особа, на чию допомогу дитина має право розраховувати та від якої потребує схвалення й підтримки, може також, на жаль, і якнайсильніше зранити. Якщо нас зранить чи відкине хтось, близькости з ким ми так сильно прагнемо й хто є для нас надзвичайно дорогим, перенести це буде набагато важче, ніж такі самі дії з боку не так важливої для нас людини. Мати – це особа, якої дуже потребуємо й за близькістю з якою тужимо, навіть якщо вона є злою й егоїстичною людиною. Один раз відкинувши нас, вона постійно розриватиме нашу душу на клапті.
Навколо нас стає дедалі більше людей, емоційний світ яких знищили матері. Часто вони вже мають і власних дітей-підлітків. Однак у душі ці люди залишилися маленькими дітьми, які прагнуть вияву беззастережної материнської любови, обіймів, тепла, похвали, довіри й підтримки.
Нестачу материнської любови така людина нерідко приховує за суворою, жорсткою поведінкою, неприступною зовнішньою оболонкою, удаванням із себе твердої людини. Часом вона навіть стає дуже жорстокою до інших і намагається самоутвердитися, принижуючи тих, кого має шанувати. В інших людей нестача материнської любови спричиняє неврози, депресії, нічні жахіття, життєві невдачі. Загалом, це можна назвати синдромом невдахи, який змушує особу змиритися з роллю жертви.