Виявляється, що самого материнського інстинкту й природних рефлексів недостатньо, бо відповідальність за вплив на життя іншої людини в цій ситуації надзвичайно велика. Ми навчаємося багатьох речей, але навіть школа підготовки майбутніх породілей готує головно до самих родів і догляду за дитиною під час першого етапу її розвитку. Потім жінка змушена давати собі раду сама. І робить це здебільшого шляхом проб та помилок. А ставка в цій ситуації справді висока, адже саме зв’язок із матір’ю визначає й формує ставлення дитини до самої себе, її взаємини з іншими людьми, найважливіші життєві досягнення та, передусім, стосунки з Богом.
На жаль, нині щораз більше жінок, молодих матерів, не здають собі справи з того, як сильно впливають на емоційне, духовне й фізичне життя своїх дітей. Найчастіше вони або поглиблюють помилки попередніх поколінь, або експериментують на власний розсуд. Ці матері не розуміють, що певні недогляди призводять до незворотних наслідків, які може виправити лише рівнозначне чудові Боже втручання. Бути мудрою й доброю мамою – особливе покликання жінки, якій даровано дітей! А для того, щоб стати мудрою мамою, треба просто під час кожного етапу життя дитини вчитися.
ОСОБЛИВЕ ПОКЛИКАННЯ МАТЕРІ
Нас, матерів, покликано передати нашим дітям від БОГА щось виняткове, особливе. У Святому Письмі читаємо слова перестороги: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї» (Прип. 1:8). І в іншому місці натрапляємо на дуже подібні висловлювання: «Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!» (Прип. 6:20).
Бог надає великої ваги тому, що мати передає своїм дітям. Він говорить про це в категоріях науки й навчання практичного життя. Але водночас наголошує, що це «мудра жінка [зокрема, мати. – Авт.] будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його» (Прип. 14:1). У чому, отже, полягає мудрість матері в процесі навчання дитини? Чи тут ідеться лише про знання, освіту й рівень інтелекту?
Біблія дає таке визначення мудрости: «Страх Господній – початок премудрости» (Прип. 9:10). Цей страх Божий означає, що маємо визнати Господа, нашого Творця, найбільшим авторитетом. Такий «острах» має виявлятися в повазі до Нього, покорі Його волі та усвідомленні того, що без Бога не дамо собі ради в житті!
Дурість, як сказано в Біблії, – це відкинення Бога й усіх Божих вказівок. «Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!» (Пс. 14:1). Ідеться не лише про заперечення існування Бога, а й про такий стиль життя і такі рішення, які вилучають Бога з-поміж чинників, що впливають на наше повсякденне життя. Така людина функціонує та діє дослівно так, наче Бога немає. А це, своєю чергою, понад усе виявляється в тому, що вона нехтує всі Божі заповіді й закони.
Виявом дурости, у біблійному розумінні, є намагання давати собі раду зі всім самостійно та витворювати власні правила на гуманістичних засадах, відштовхуючись від людської «мудрости», діючи в системі цінностей, що базується на задоволенні лише власного «его», відкидаючи Божу допомогу й втручання. На жаль, є навіть багато людей, які твердять, що вірять у Бога, однак на щодень живуть точнісінько так само, як ті, хто заперечує Його існування.
НАЙЛІПШИЙ ПОМІЧНИК І ПОРАДНИК
То звідки ми, матері, повинні черпати знання й уміння, щоб мудро, згідно з Божим задумом, виховувати наших дітей? Що маємо їм розповідати? Що мусимо передавати наступному поколінню?
Бог-Отець не залишив нас у цій справі самотніми. Він послав нам Спасителя й Заступника – Ісуса Христа – та найліпшого Порадника, Помічника й Утішителя – Свого Духа Святого. Отож, потрібні знання, мудрість і вміння можемо черпати з Божого Слова, використовуючи Божі засоби.
Найліпший приклад того, як це може відбутися, дає нам Марія – матір Господа Ісуса. На весіллі в Кані Галілейській вона звертається до слуг і промовляє такі безцінні слова: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» (Ів. 2:5). Це сама Марія вказала нам усім на Ісуса. За посередництвом цієї історії та прикладу матері Господа Ісуса сам Бог заохочує нас, матерів, чинити те, що скаже нам Ісус, і до того самого спонукати наших дітей. І тоді спостерігатимемо в нашому та їхньому житті чудеса.
Ця істина стосується не лише гостей на весіллі в Кані Галілейській. Вона актуальна й нині. Нам, матерям, треба почути конкретні вказівки з уст самого Господа Ісуса, а потім – виконати їх, застосувати у своєму житті так, щоб добре впливати на життя наших дітей. Ми маємо зробити те, що зобов’язані. Там, на весіллі, слуги повинні були принести посудини й наповнити їх водою. А тоді Господь Ісус обернув ту воду на найліпше вино. Ми, матері, маємо виконати те, що є нашим обов’язком, а результат – перетворення життя наших дітей – залишити в руках самого Ісуса.
Але як саме почути вказівки, що маємо робити? Можливо, ти запитуєш себе про це та розмірковуєш над своїм життям, сповненим клопотів. Тебе гнітить неймовірний тягар материнських обов’язків, які лягли на твої плечі.
ЗДОБУВАННЯ МУДРОСТИ
Справжня мудрість полягає в тому, щоб упродовж дня кілька разів хоча б на хвилю поринути у внутрішню тишу й посидіти біля стіп Ісуса. Що це означає на практиці? Як матір, попри всі обов’язки, я вчилася регулярно й послідовно читати Святе Письмо, роздумувати над прочитаним і молитися. І врешті усвідомила, що без цього просто не дам собі ради. Я потребувала цієї особистої розмови з Богом, Господом Ісусом, своїм найближчим Приятелем.
Завдяки цьому я навчилася постійно перебувати близько Божого серця та дбати про Божу присутність у своєму житті, щоб мати змогу почути той делікатний, але водночас дуже конкретний голос Святого Духа. Щоб вилити Йому свої жалі й попросити про мудрість у складних ситуаціях.
Варто встановити собі певний розпорядок, щоб виділити час для спілкування із Богом віч-на-віч. Це може відбуватися вранці, коли діти ще сплять, або ввечері, коли всі домашні вже відпочивають. Ми потребуємо Божих вказівок, а вони містяться в Його Слові. Навіть розмова з чоловіком, який кохає вас, не може замінити нам цього часу з Ісусом, найліпшим Приятелем людини. Якщо застосуємо те, що скаже нам Ісус, згодом побачимо, як і весільні гості в Кані Галілейській, злами й добрі зміни як у собі, так і у своєму подружньому житті та в стосунках з дітьми. Ми знатимемо, як зреагувати, що сказати, що зробити й що передати дітям, аби й вони навчилися використовувати Божі вказівки у своєму житті. У результаті ми можемо стати для них простягнутими руками самого Бога.
Чи справді Бог коли-небудь мав намір самостійно все це чинити в нашому, людському, житті? Ні, у Святому Письмі Він показує нам, яким є Його задум. Він запрошує нас співпрацювати з Ним. Бог прагне послуговуватися нашими руками, нашими плечима, нашими щоками, нашими вустами. Він бажає через нас, матерів, благословити дітей, яких сам нам подарував, і чинити для них усілякі прекрасні речі!
Однак це можливо лише тоді, коли наші серця будуть переповнені Його миром і мудрістю, завдяки яким знатимемо, як і чого маємо вчити наших дітей, і ким можемо бути в їхньому житті, щоб колись вони змогли сказати, що це мама навчила їх усього того, що добре й цінне.