“У Ім’я Моє демонів будуть вигонити” (Мр. 16:17), – достатньо цих простих слів Ісуса, щоб мали владу виганяти злих духів усі, хто увірує в Нього. Таємницею екзорциста є сила Імені Ісуса. В Євангелії ясно вказано, що потрібна віра і що певне поріддя злих духів можна вигнати тільки постом і молитвою: трапляються випадки, коли сам екзорцизм нічого не дає.
Отож, якими чеснотами повинен володіти екзорцист? В Кодексі Закону Канонічного (канон 1172) сказано, що це – побожність, розсудливість, чистота життя. Чин Римський у першій частині додає: “Нехай екзорцист не покладається на свою владу, а на владу і силу Божу і нехай не бажає ніяких скарбів земних”. З історії Церкви і, зокрема, життєписів святих можна зробити висновок, що найголовнішою чеснотою екзорциста має бути святість. Мій приятель і ровесник, бенедиктинець о. Пелегріно Ернетті, який протягом 40 років виконував послуги екзорциста у Венеції, зізнався якось, що приступав до сповіді почерез день, а інколи і кожного дня.
Чин Римський визначає формули і освячені предмети, якими повинен користуватися екзорцист. Окрім цього до засобів додаткових можна зарахувати: накладання рук на голову, використання фіолетової єпитрахилі, яка накладається на плечі хворої чи опанованої злим духом людини, наявність розп’яття, благословення знаком хреста і свяченою водою. Використовуємо також медальйони, образки і різні освячені предмети, намащуємо чола свяченою олією. Інколи допомагає дмухання в обличчя, про що згадував ще Тертуліан. Але треба пам’ятати: без віри ніякі освячені предмети не допоможуть. І в жодному випадку не можна використовувати маятник, щоб довідатись, який дух опанував людиною: диявольський чи ні. Конгрегація Доктрини Віри це категорично забороняє. До речі, на своєму шляху я зустрів екзорциста, який через подібні експерименти став магом… А тепер щодо того, чи повинен екзорцист користуватися сторонньою допомогою і хто її може надавати?
В екзорцизмах, описаних у Біблії, у життєписах святих чи в свідченнях найвидатніших екзорцистів сучасності ніколи не говориться про якусь сторонню допомогу. Переважно екзорцист діє сам. Але у встановленні діагнозу може звертатися по допомогу до лікаря чи харизматика. Однак треба пам’ятати, що нерідко ті, котрі раніше лікувалися в психіатра, нервуються, побачивши лікаря. Зустріч з цілою молитовно-харизматичною спільнотою також їх насторожує. Найкраще, якщо молитовна група молиться не в тому приміщенні, де відбувається екзорцизм, а десь неподалік, скажімо в храмі. І ще одна важлива умова – усі члени молитовної групи повинні уміти зберігати в таємниці те, що побачать і почують. Під час самого екзорцизму молитися вони мають мовчки, і лише коли екзорцист розпочне відому молитву, підхопить її за ним вголос. Усі, хто бере участь в екзорцизмі, повинні це робити з покорою, вірою і впевненістю в допомогу Христову. Саме тому не кожен психіатр може допомогти екзорцистові.
Скажімо, доктор Симон Морабіто, психіатр з Бергамо, вважає, що крім живої і глибокої віри, психіатр повинен володіти багатьма чеснотами і жити чисто, бо, атакуючи людину, злий дух б’є по її духовному хребту. Зрештою, як може лікар-атеїст говорити про патологію душі, коли сам ні в яку душу не вірить? Щоб допомогти екзорцистові, психіатр повинен молитися за себе і за інших, інакше може, опинитися в дуже складній ситуації. “Був у моїй практиці випадок, – розповідає доктор Морабіто, – коли я намагався допомогти хворій студентці з Комо. Вона виявляла схильність до самогубства, хоч у депресії не була, а також ознаки поліфагії чи так званого вовчого апетиту: могла за один присіст з’їсти усе, що було в холодильнику, а потім закласти два пальці в рот і виблювати. Я не підозрював у неї диявольського опанування, але якось під час однієї з психоаналітичних розмов, як людина віруюча, порадив їй молитися разом зі мною. Реакція була така несподівана, що якби я не вірив в Ісуса і Марію, дістав би інфаркт. Хвора розтрощила весь мій кабінет”.
А ось ще кілька міркувань лікарів. Доктор Сальваторе ді Сальво з Турину вважає, що наука повинна визнати існування явищ, які відомими сьогодні методами ні пояснити, ні доказати не можна. Він переконаний, що психіатр повинен мати знання з демонології (віровчення про злих духів у ряді релігій), а екзорцист розрізняти основні симптоми найпоширеніших психічних захворювань: лише за такої умови можна говорити про співпрацю.
А от доктор Алесандро Таміно з Риму вважає, що ні про яку співпрацю говорити не можна, бо наука не має втручатися в питання віри, а віра – у питання науки. На його думку, хвора людина може отримати допомогу лише тоді, коли матиме справу з двома різними фахівцями, кожен з яких буде відповідати тільки за свою ділянку праці: лікар – за лікування, екзорцист – за звільнення від злого духа.
Таємниця екзорцизму
Екзорцизм – це таємниця ласки, пов’язана з владою, якою Ісус наділяє того, хто вірить у Нього. Тому коли екзорцист заклинає злого духа: “В ім’я Ісуса Христа, вийди!” – то цей наказ здобуває силу не лише завдяки спеціальним молитвам, а насамперед завдяки втручанню Святого Духа. Про регламент екзорцизму взагалі говорити важко – він може тривати від кількох хвилин до кількох годин. А стосовно освячених предметів, про які я згадував вище (єпитрахиль, Розп’яття, освячена вода), то їхнє застосування також не можна вважати обов’язковим. Скажімо, якось обставини змусили мене проводити екзорцизм, коли жодного освяченого предмету з собою я не мав, але це не вплинуло на результат екзорцизму. І ще одне: кожен екзорцист має діяти згідно своїх можливостей і потреб у його допомозі. Але, звичайно, якщо хтось приймає велику кількість осіб, повинен просити про велику ласку і світло від Бога, щоб не помилитися в діагнозі. Тому, коли говоримо про допомогу психіатрів та харизматиків, варто згадати і про допомогу інших екзорцистів. Сам я неодноразово звертався за допомогою до своїх колег і мушу визнати, що ця допомога була для мене дуже корисною.
КІНЕЦЬ