Молода жінка розповіла мені в листі, як вона дійшла до краю. Через неприємні обставини особистого характеру вона втратила повагу до себе і почала нехтувати своїм зовнішнім виглядом.
“Я знайшла порятунок в їжі, – писала вона, – і невдовзі почала набирати зайві кілограми, поки не стала схожа на чудовисько. Мій чоловік почав задивлятися на інших жінок і одного дня попросив про розлучення”.
У неї з’явилися борги, нерви були на межі, а думки про самогубство ставали дедалі частішими.
“Увесь цей час я постійно молилася, – писала вона. – Я читала Біблію, ходила до церкви щоразу, коли відчинялися двері, і просила всіх знайомих молитися за мене. Мої друзі-християни постійно говорили мені, щоб я продовжувала вірити і не дозволяла обставинам перемогти мене, і що завтра ситуація зміниться на краще. Але ситуація тільки погіршувалася. Тоді хтось дав мені “В’язницю хвали”, і коли я прочитала її, то спочатку не могла повірити, що це серйозно. Хто ж при здоровому глузді сподіватиметься, що я буду дякувати за все, що відбувалося тоді в моєму житті? Але що далі я читала, то більше плакала. Повільно я почала усвідомлювати, що все написане – правда. Ті вірші з Писання, що розповідають про вдячність Богові за все, я читала безліч разів і ніколи по-справжньому не розуміла, що вони означають”.
Вона вирішила спробувати подякувати Богові за все. Зрештою, їй уже нічого було втрачати. Вона так швидко повніла, що серцевий напад міг статися з нею будь-коли. Побачивши слабкий проблиск надії, вона стала навколішки у своїй вітальні і почала молитися.
“Боже, я дякую Тобі, що моє життя саме таке, яким воно є. Кожна проблема – це Твій дар, який привів мене туди, де я перебуваю
тепер. Ти не дозволив би статися жодній події, якби не знав, що так найкраще для мене. Боже, та Ти справді мене любиш! Тобто я знаю, що Ти любиш мене…”
У цей момент її молитву перервав собака, який гавкав на листоношу. Щодня собака гучним гавкотом вітав кожного відвідувача їхнього будинку; це була одна з тих дратівливих дрібниць, які постійно назбирувалися і робили її життя нестерпним. Коли жінка встала і пішла до дверей, щоб втихомирити собаку звичною різкою командою, вона раптом пригадала: “Я маю бути вдячною за все. Дякую Тобі, Боже, за свого галасливого собаку!”
Листоноша віддав листа, і вона з подивом упізнала почерк на конверті. Це неможливо! Вона вже багато місяців не мала звістки від чоловіка! Бог не міг діяти так швидко! Тремтячими руками вона відкрила конверт і прочитала: “Якщо ти хочеш повернути сім’ю, то існує спосіб залагодити наші проблеми”.
Бог вибрав ідеальний час. Тепер ця молода жінка могла з радістю повірити, що Бог справді бажав їй добра. Її зайві кілограми почали танути, як масло, що топиться на гарячій сковороді, а друзі почали говорити: “Ти так добре виглядаєш! Що з тобою трапилося? Ти стала зовсім іншою людиною!”
Іншою людиною? І так, і ні. Вона була тою самою фізичною істотою, але тепер жила в новому вимірі віри, знаючи, що Бог у кожній дрібниці життя дбав про її добро. Її чоловік повернувся, і вони знову почали жити разом. Вона писала: “Деколи я прокидалася вранці і чула, як розмовляю з Богом: «Боже, дякую Тобі за чудовий день. Я люблю Тебе!»”
Критичний момент в її житті настав тоді, коли вона почала із вдячністю приймати обставини, в яких опинилася. Це чудовий приклад того, як діє духовний принцип.
Бог має досконалий задум для нашого життя, але Він не може зробити наступного кроку, поки ми з радістю не приймемо теперішню ситуацію як частину цього задуму. Далі починає діяти Бог, а не ми.
Деякі люди готові заперечувати цей факт. Вони бачать зміни, які відбулися в житті тих, хто навчився хвалити Бога за все, і стверджують, що це можна пояснити дуже просто.
“Змінена постава змінює обставини, – кажуть вони. – Це проста психологія. Коли ви перестаєте скаржитися і починаєте усміхатися, то почуваєтеся інакше; люди ставляться до вас інакше, і в усьому вашому житті можуть відбутися зміни на краще”.
Я погоджуюся, що формула: “Усміхайся, і світ усміхатиметься з тобою; плач, і ти плакатимеш сам”, – це добра порада, але тільки певною мірою. Хвала Богові – це щось значно більше від зміни постави.
Слова “Хвала Господу!” чи “Дякувати Богові!” багато хто вимовляє так легко, що ми не зауважуємо їхнього справжнього змісту. Слова хвали мають силу; має силу наша постава вдячности й радости. Але Бог всесильний і має владу над усім. Потрібно часто нагадувати собі про цей факт. Ми можемо легко потрапити в “психологічну” пастку, вважаючи, що можемо маніпулювати ситуацією, коли просто прочитаємо певну молитву.
Коли ми щиро дякуємо Богові за ситуацію і приймаємо її, повіривши, що Він дозволив їй статися, з’являється надприродна, божественна сила, що стає причиною змін, які не можна пояснити природним розгортанням подій.