Плідним міг би бути також діалог між християнством та таоїзмом. Таоїзм – це китайська релігія. Вона опирається на філософське вчення Лао-Цзи, хоча в таоїзм увійшли також і давніші релігійні течії.
Таоїзм наголошує на єдності людини і світу, макрокосмосу та мікрокосмосу. Для нього важливим є гармонія. Таоїзм розвинув численні шляхи, як знайти рівновагу людини зі світом та внутрішню гармонію з Богом. Обидві сили – Ін і Янґ – шляхом свого збільшення та зменшення створюють стан внутрішньої рівноваги як у людині, так і в світі.
Тао, з одного боку, є шляхом, яким повинна йти людина, і чеснотою, яку треба реалізувати. З іншого боку, Тао – “першопричина світу, духовна, вічна потенція, яка існувала ще до початку світу. Тао … так творить світ, виповнює його, надає форми, сили і матеріалу, любить та годує його, наче мати, – само ж залишається незмінним і позбавлене всіляких бажань” (Eder 617). Людина повинна дозволити Тао діяти в ній. Як і Бог, вона повинна стати вільною від прагнення слави
та самолюбства в своїх діях та не застосовувати насильства. Тао є божественним і водночас звичайним началом, яке виражається у влаштуванні буденного життя. Тао діє без вияву неспокою та нервовості, а завжди в звершеному спокої. “Так і людина не повинна знесилюватись у життєвій боротьбі, а уподоблятись до тихого царювання природи” (там само).
Таоїзм характеризується філософськими і релігійними вимірами. Він завжди був тісно пов’язаний з медициною. Таоїзм досліджує, як людина може правильно жити, яким чином вона відповідає своїй власній сутності і утримує свої сили в рівновазі.
Таоїзм лише частково підхопила ізотерика, без проведення належного діалогу з ним. Відомі вправи таїчі та цепун, які за допомогою відповідного дихання та тілесних рухів приводять людину до внутрішнього спокою та рівноваги.
В діалозі з таоїзмом плідним виявилося б насамперед нове осмислення зцілюючого виміру християнства. Серед євангелистів, мабуть, Лука найбільш зрозумілий таоїзму. В Євангелії від Луки Ісус навчає нас мистецтва здорового способу життя. Духовність у Євангелії від Луки виявляється не тільки в молитві та Літургії, а й у старанному та сумлінному обходженні з речами цього світу.
Одне місце в цій Євангелії надзвичайно нагадує мені таоїзм. У притчі про непотрібного слугу Ісус говорить: “Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!” (Лк. 17:10). Отож духовність виявляється в тому, що ми виконуємо саме те, що завинили цій хвилині, самим собі, світові, самому Богові. Чинити те, що на масі, – це відповідає таоїзму, який говорить про те, що Тао є звичайною справою. Духовність як для Ісуса, так і для таоїзму не означає виставляти себе над іншими чи своїми духовними переживаннями намагатись викликати зацікавлення власною особою, а чинити все по-Божому, не висуваючи притому себе на видне місце. Служити цій хвилині, служити буттю – усе це поняття, притаманні спільно як таоїзму, так і християнській духовності.
У багатьох аспектах таоїзм відповідає також тому, що Майстер Екгарт називає “залишенням”. Спокій для нього означає залишити речі такими, якими вони є, – замість того, щоб весь час кермувати ними за власною волею. Діяння в бездіянні, про яке весь час говорить Лао-Цзи, схоже на спокій, що для Майстра Екгарта стає відображенням людини, яка віддає себе Богові – і притім звільняється від себе самої та від свого егоїзму.
Спокій для Майстра Екгарта означає, однак, і звільнення себе від створених образів Бога та вручення себе в обійми незбагненного Бога. Таоїзм не розвинув жодних визначених уявлень про Бога. Але він віддає належне невимовному таїнству Бога.
У діалозі з іншими релігіями йдеться не про те, щоб все в них змішати докупи, а яскравіше пізнати сутність християнського елементу. Діалог з буддизмом і таоїзмом допоміг мені краще зрозуміти деякі місця з Біблії та подивитись на них по-новому.