Якщо у вашій родині не панує диктатура, то, ймовірно, час до часу дитина дозволяє собі вступити в суперечку з вами. Чимало батьків, з якими зустрічаюся, мають серйозні проблеми з мудруваннями своїх дітей. Дорослі хочуть, щоб діти вміли піддавати сумніву їхні слова, суперечити їм і казати, що відчувають. Однак коли діти перетинають невидиму, але дуже виразну межу і стають зухвалими, у голові матері відразу ж засвічується лампочка, і тихий голос шепоче їй: «Не мають права так говорити до мене. Хіба не знають, хто я? Я – їхня мама!»
Часом батьки висловлюють дитині саме цю думку, і тоді, безперечно, вона стає ще нахабнішою.
Коли дитина починає брати над вами гору, не треба відповідати їй тією ж монетою. Спроба натиснути на дитину спровокує ще завзятішу боротьбу. З дитиною, яка сперечається, можна впоратися за допомогою багатьох різних способів.
Якщо вам важко опанувати себе, спробуйте на кілька хвилин вийти з кімнати. Цим дасте дитині зрозуміти, що не маєте наміру воювати з нею. Вийшовши на трохи до спальні або ввімкнувши радіо (щоб заглушити слова дитини, якщо це потрібно), ви зможете заспокоїтися і опанувати себе. Однак не затримуйтеся на довго. Адже ви не хочете, щоб дитина зробила висновок, ніби може викурити маму з кімнати. Тож мусите повернутися і продовжити боротьбу, щойно вгамуєте емоції.
Один зі способів упоратися з дитиною в такій ситуації – просто почати говорити з нею від першої особи. Це стане для дитини сигналом того, що вам не подобається її поведінка й ви не терпітимете цього. Якщо ж дитина не змінить поведінки – виведіть її з кімнати і на трохи ізолюйте.
Якщо вона й далі сперечається, значить, перевіряє, чи застосуєте до неї фізичну силу. Якщо дитині сім або менше років, прочухан може бути дуже доречним. Тільки переконайтеся, що пануєте над своїми емоціями. Покаравши дитину, дайте їй зрозуміти, що любите її, але забороняєте так розмовляти з батьками.
Припустімо, Джесіка огризається, оскільки у вас виникла суперечка про те, що їй одягнути на вечірку з нагоди дня народження. Якщо дівчинка, наполягаючи на своєму виборі, поводиться нахабно, можна «потягнути за килим» і просто заявити: «Ти, мабуть, нікуди не підеш».
Хоч би як ви вирішили виховувати дитину, ніколи не можна миритися з тим, що вона огризається. Ба більше, важливо, щоб жінки не терпіли нечемної поведінки синів, а чоловіки – доньок. Між матір’ю і сином та між батьком і донькою існує дуже міцний зв’язок. Адже саме батьки дають дитині змогу зрозуміти, що означає бути жінкою або чоловіком. Особливо важливо, щоб матері вчили синів поваги до жінок.
Психологічні дослідження свідчать: чоловіки зазвичай одружуються з жінками, які своїми особистими рисами нагадують їм матерів, а жінки виходять заміж за чоловіків, схожих характером на їхніх татів. Результати цих досліджень означають лише одне: батьки мають усвідомлювали всю винятковість і важливість стосунків між мамою і сином та між батьком і донькою. Виявляючи рішучість щодо дітей протилежної статі, батьки дають їм важливий урок на тему поваги і любови в подружжі. Можливо, це не є очевидним тієї ж миті, але коли мама не дозволяє малому Бафордові ображати її, а тато вгамовує вибух гніву малої Джесіки, то, правду кажучи, вони збільшують шанси своїх дітей на щасливе подружнє життя.
Практична дисципліна повністю підтверджує слова про те, що Бог жодної людини не створив для того, щоб її хтось зневажав!