3 Від ІІІ до VI століття
Здавалось би, часи поган закінчились – перемогло християнство, але виникає нове поганство, яке несуть із собою варвари, і знову з’являється потреба в екзорцизмі. Саме на цей період припадають початки монастирського життя. Перші монахи (Антоній, Пахомій, Іларіон) не втікали від світу в пустелі, а в усамітненні змагалися з дияволом. І це було головною метою їхнього життя. Раніше, ще коли усі християни могли виганяти злих духів Іменем Христа, згідно вчення Євангелії, вони мали робити це з молитвою і постом. Саме цим пояснюється суворість чернечого життя.
Десь біля 300-го року, коли закінчувався період переслідувань Діоклетіана, було багато прикладів боротьби з дияволом, які свідчать про незвичайну мужність давніх християн. У Римі серед останніх мучеників вирізнялися Марцеліан і Петро. Петро був найстаршим екзорцистом-мучеником. Уже після нього екзорцистами ставали монахи.
Було в ті часи також чимало фальшивих екзорцистів, від яких доводилось захищати людей. Так у Західній Церкві виникли перші укази канонічні. Синод Римський на чолі з Папою Сильвестром призначав екзорцистів, надаючи їм ступінь нижчих свячень. Згодом екзорцизм був зовсім ліквідований, спочатку Англіканською Церквою в 1550 році, а пізніше і Католицькою на ІІ-му Ватиканському Соборі. На відміну від них Східна Церква завжди вважала екзорцизм харизмою, тобто даною Богом, особистою здатністю чоловіка чи жінки, що виявляється саме в такій формі апостольства і не вимагає (як у Церкві Католицькій) дозволу єпископа.
Тут варто додати, що ніякі циркуляри не можуть обмежити владу Святого Духа, який обдаровує харизмою кого хоче і як хоче, зокрема і харизмою звільнення від злого духа. В історії Церкви маємо багато прикладів святих (св. Павло від Хреста, св. Катерина Сієнська, св. Джемма Ґалгані, св. Іван Боско, св. о. Піо), які не були екзорцистами, але могли виганяти злих духів. Однак, щоб уникнути плутанини, говоритимемо про екзорцизм сакраментальний, яким мають дозвіл займатися єпископи або визначені ними священики.
4 Від VI до XII століття
На цей час припадає розквіт екзорцизму як на Сході, так і на Заході. У Церквах було достатньо екзорцистів, можна було навіть говорити про школу, де вироблялися практичні навики і від старших до молодших передавався напрацьований досвід. Нині ж священик-екзорцист змушений користуватися єдиною інструкцією: “Давай собі раду сам!”
Серед тогочасних формулярів екзорцизму першим вважається Statuta Ecclesiac Antiqua (VI століття). Варто згадати і про формуляри Alcuina, що увійшли до Meggale Romano Zalli Cano, але найбільший успіх мав формуляр, прийнятий 1614р., яким екзорцисти користуються досі.
Цікаво, що саме в цей період з’явилися перші зображення диявола, а також картини, які відтворювали діяльність екзорцистів. Аж до ХІ Істоліття народ і теологи відмежовувались від вірувань у чарівництво і опанованих злим духом не переслідували.
5 Від XII до XV століття
Це був дуже сумний період для Церкви. І хоч було збудовано багато чудових святинь, хоч на ці часи припала діяльність великих і теократичних пап, у зашарпаній конфліктами Європі виникали великі єресі, поєднані з антиклерикальними і антицерковними виступами. Достатньо пригадати хоча б історію Столітньої війни. Але насувалися ще гірші часи. Жінок, яких досі вважали несповна розуму, почали називати “чарівницями”, переслідувати і палити на вогнищах. У 1251 році Папа Іннокентій IV дозволив піддавати тортурам єретиків. У 1326 році Папа Іван XXII дозволив переслідувати і знищувати чарівниць. Це був початок божевілля, що супроводжувалося наростаючими стихійними лихами. В 1340-1450 роках Європу охопила епідемія “чорної чуми”, яка винищила одну десяту населення і спричинилася до морального занепаду, братовбивчих війн і схизми в Церкві. З усіх цих лих виникла манія демонізування усього, що прийняла нищівних форм боротьби зі злом. Такою увійшла Європа в XVI століття.
6 Від XVI до XVII століття
Це був дійсно період божевілля, коли екзорцизм звільнив місце переслідуванням. Полювання на чарівниць особливо поширилося в країнах протестантських, де в XVII столітті дійшло до релігійних війн. Однак хочу наголосити: там, де практикувався екзорцизм, вогнищ, на яких спалювали чарівниць, було значно менше. З цього можна зробити висновок: якщо постійно перемагати злого духа за допомогою екзорцизму, люди не будуть демонізуватися і винищувати одні одних. А способів демонізування людства чимало і нині. Згадаймо Дахау, ГУЛАГи, етнічні війни…. Але повернімося до історії.
7 Від XVIII століття і до наших днів
Наскільки ірраціональним і абсурдним було полювання на чарівниць, настільки ж безглуздим було заперечення їхнього існування. Але так сталося. Диявол став символом, виразом абстрактної ідеї зла. До цього великою мірою спричинилася світська культура, що мала великий вплив на Церкву і, зокрема, на навчальні заклади, які готували священиків. Це привело до кризи віри, а там, де занепадає віра, поширюються забобони, які в наші часи виростають з окультизму.
Однак екзорцисти існували завжди, і коли в 1614 році був опублікований Чин Римський, з’явилася можливість вибору екзорцистських молитов, якими тоді користувались. Нині людям також вкрай необхідні послуги екзорцистів, але духівництво до цього не готове. Нарешті найвидатніші науковці світу прийшли до висновку, що віру наукою не замінити, що наукові дослідження можуть бути використані не лише для прогресу людства, але й для зла (згадаймо виробництво і випробування атомної зброї), що існують закони і сили, які людина контролювати не може. Але може забезпечити своїй душі спокій. І саме в цьому їй повинен допомогти екзорцизм.