Звертаюся до цієї теми не для того, щоб викликати полеміку. Справа в тому, що за останні десятиліття в закладах наукових (маю на увазі духовні семінарії) дуже мало уваги приділялося діяльності злого духа. У переважній більшості сьогоднішні духівники – єпископи і священики – коли заходить про це мова, виявляються зовсім безпорадними. Тоді як сучасне суспільство щораз більше потребує допомоги екзорцистів, адже відомо, що лише в Італії біля 12 млн. людей звертаються до магів, ворожбитів і різноманітних цілителів. Знаю, що ситуація в інших країнах ще гірша. Переконаний, що дивитися на цю проблему треба в історичному контексті, адже в усіх релігіях світу є свідчення про існування злих духів і поради, як від них боронитися – різні для різних епох і ментальності різних народів. Виходячи з цього, можна стверджувати, що різні форми екзорцизму існували завжди. Але саме Христос дав людям владу виганяти демонів, тому зупинимося на історії екзорцизму християнського, поділивши її на сім історичних періодів.
1 Життя Христа і апостолів
В Євангелії маємо свідчення відкритої боротьби Христа з демонами. Від самого початку Ісус змагається з ними і перемагає. Диявол виступає переважно у своїй звичній ролі спокусника. Діяльність Ісуса починається від опису спокуси Його дияволом у пустелі. Відтак Ісус постійно перемагає диявола, звільняючи опанованих злим духом людей.
Про владу Христа над демонами не раз згадується в Євангелії. Визнають її навіть самі демони. Як стверджує св. Іван, Христос прийшов на світ, аби “знищити справи диявола” (1Ів. 3:8). Сам Ісус говорив: “А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство” (Лк. 11:20).
Звертаючись до кесарійського сотника Корнилія, св. Петро розповідає про Ісуса, “як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол” (Дії 10:38). Ісус називає диявола “князем світу цього” (Ів. 14:30), що впевнений у своїй владі над людьми. Але Ісус сильніший від нього – Він не піддається спокусі диявола і перемагає, хоч уже в Його часи саме існування диявола піддавалося сумнівам: фарисеї вірили в його існування, а саддукеї – ні. Лише Ісус пролив світло на боротьбу диявола з Богом – згадаймо Його притчі про зерно і кукіль чи сіяча. Ісус звільняв опанованих злим духом і дав владу над демонами спочатку апостолам, потім Своїм учням, а згодом усім, хто увірував у Нього.
Апостоли пішли слідами свого Учителя: виганяли злих духів і за життя Ісуса, і після Його воскресіння. Скажімо, апостол Петро застерігає: “Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі” (1Пет. 5:8-9). Св. Яків пише: “Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас” (Як. 4:7), а в першому посланні св. Івана знаходимо: “Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається. Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі” (1Ів. 5:18-19). А ось що говорить св. Павло в посланні до Ефесян: “Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби” (Еф. 6:12).
Понад тисячу разів згадує Біблія про злого духа. Лише в Новому Заповіті є аж 568 посилань. Хто не вірить в існування злого духа, той не розуміє справи Христа і “відступає від вчення біблійного і церковного ” (Павло VI, листопад 1972р.)
2 Перші три століття християнства
Про владу виганяти злих духів Іменем Христа пишуть св. Юстин і св. Іриней. “Христос народився з волі Отця, щоб спасти усіх, хто увірує в Нього, і знищити демонів, – знаходимо у св. Юстина. – В усьому світі й у вашому місті (Римі) багато опанованих злим духом, яких інші екзорцисти і маги не змогли зцілити. Ми ж, християни, Іменем Ісуса Христа, розіп’ятого за Понтія Пилата, зцілили їх, роблячи безвладними демонів, які опанували людьми” (Apologia, VI, 5-6).
Тертуліан підтверджує здатність християн звільняти від демонів і своїх одновірців, і поган, а св. Кипріян описує силу екзорцизму: “Прийди і побачиш на власні очі злих духів, коли вони втікають від наших закликань і під нашими духовними нагаями покидають тіла опанованих ними людей”. Суть екзорцизму дуже влучно схоплює Оріген у листі проти Цельсуса: “Сила екзорцизму – в Імені Ісуса Христа, яке вимовляється разом з подіями Його життя”, і (додамо) нагадує текст нашого “Вірую”. До речі, Оріген стверджує, що Іменем Ісуса можна виганяти злих духів не лише з людей, але й з предметів, місць і тварин. Треба сказати, що екзорцисти так робили завжди, але лише в 1673 році ця практика була прийнята Катехизмом Католицької Церкви.
Пригадаю нарешті, що в практиці екзорцизму від самого початку чітко окреслились два напрямки: звільнення опанованих злим духом людей і введення екзорцизму до Тайни Хрещення, коли людина звільняється з-під влади диявола і віддається Христові. Це було пов’язано з тим, що, на думку перших християн, релігія поган – справа диявола, а тому, щоб перейти з поганства до християнства, з-під влади злого духа під владу Бога, треба вдатися до практики екзорцизму щодо кожної конкретної людини і щодо усього середовища.