«І не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно! Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло. Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе! Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня. І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа.»
Коли я вчився в магістраті і готувався писати наукову працю з античності, мені спала думка узяти особливу тему. Я дуже люблю музику, і мені захотілося з’ясувати, як звучала музика в I столітті – що люди грали і співали. Ця ідея мене дуже надихнула, і за порадою я звернувся до свого наукового керівника.
Мій науковий керівник, проте, спустив мене з небес на землю. Виявляється, по цій темі вже виконаний значний об’єм роботи, який так і не наблизив до знання того, як звучала музика в той час, і, мабуть, це зовсім неможливо. З античних часів до нас дійшло дуже мало музичних записів (близько п’ятдесяти, більшість з яких – в уривках), і змусити ці ноти звучати дуже проблематично. Мені здавалося, що питання це – суто технічне і, щоб наблизитися до розгадки, потрібно тільки вивчити фізику! Мій інтерес до теми не згас, і я витратив багато сил, намагаючись добитися більш менш чітких відповідей.
Очевидно, проте, що однією з основних сфер, де застосовувалася музика в стародавньому світі, було богослужіння. Богослужіння язичницьке, юдейське і, розуміється, богослужіння в ранніх християн. Цей уривок і подібні до нього, розкидані по всьому Новому Заповіту, свідчать про те, що спів молитов, як це залишилося досі, займав важливе місце в богослужінні і будівництві церкви – у спільній молитві і настанові членів общини.
Звідси виникає ще одне питання: що саме вони співали? Ми можемо прийняти як само собою зрозуміле, що це були псалми із Старого Заповіту і, цілком можливо, безліч інших юдейських віршів, що дійшли до нас і не дійшли, де говорилося про Божу могутність і Його діяння в старі часи, а також про те, як Його обіцяння виконаються в пришесті Месії. Про що юдеї вже багато століть співали як про мрію, християни співали вже з радістю, згадуючи недавні події, пов’язані з Ісусом.
Про що ще вони співали? Апостол Павло згадує три категорії музичних творів для голосу: псалми, гімни і духовні пісні. Неясно, чи були це три різні типи творів або ж вони могли перетинатися. Цілком можливо, що «гімни» були схожі на древні псалми, але тільки вигадані нещодавно для Христового прославляння і набутого ними нового життя в Ньому. Можливо, «духовні пісні» були віршами і мелодіями, вигаданими на більш менш високому художньому рівні людьми, нещодавно натхненними Святим Духом. Але точно ми не знаємо.
Проте, хоч і важко, але ми бачимо, що у вірші 14 апостол Павло наводить вірш, який ми майже з упевненістю можемо віднести до ранньохристиянських віршів або гімнів. Це заклик пробудитися, встати, почати жити у світлі Царя Ісуса. Саме такі вірші – і, без сумніву, їх було багато – співали перші християни і під час зібрань, і, як припускає Павло, під час щоденних трудів і дозвілля.
Павло не вважає такі гімни і пісні простою прикрасою, приємним антуражем, на кшталт мережива, що створює особливу обстановку навколо християнської віри і богослужіння. Спів – на повний голос або про себе, – як він вважав, це чудовий спосіб вправи у вірі. Якщо ви не хочете, щоб ваш сад заріс бур’янами, краще засадити землю сильними квітами і кущами. Якщо ви не хочете, щоб ваш розум і почуття блукали де-небудь і потрапили в пітьму, один з кращих способів – зайняти їх мудрими і вдячними темами, так щоб у них звучали слова розради, настанови і благих помислів, що виникають з глибин пам’яті і підсвідомості.
Так само і в наші дні псалми і духовні пісні можуть налаштувати християнина на потрібний лад. І це не можна вважати просто приємним проведенням часу. Вони і зараз містять і розраду, і настанову, і застереження, і надію. Після певних досить слабких спроб вигадати нові християнські гімни в XX столітті було б добре, якби ми в XXI столітті стали свідками відродження творчого потенціалу людей у цій сфері.
Спів, про який каже Павло, міг би стати дієвим антидотом проти життя в пітьмі аморальності, що наскрізь просочила світ, що оточує нас. Як важливо не ковзати по життю в загальному оманливому потоці, бездумно сподіваючись на те, що все влаштується саме собою, і не уявляючи собі, куди заведе той або інший тип поведінки. Це шлях до смерті, і нам потрібно пробудитися і повстати з мертвих, довірившись Христу, вже воскреслому, щоб Його світло зійшло на нас. І тоді ми зможемо ходити у світлі, замість того, щоб блукати темними алеями (неважливо, у буквальному розумінні або в переносному), що ведуть до гріха і смерті.
Крім того, християни повинні розглядати кожен день, кожну годину, кожну хвилину як можливість послужити Господові, прагнучи осягнути Його волю і виконати її. З вірша 16 можна, зрозуміло, зробити буквальний висновок і в одержимості скрупульозно рахувати кожну хвилину, не даючи спокою ні собі, ні оточуючим. Якщо ви схильні до таких речей, навчіться розподіляти свій час і навчіться відпочивати і розслаблятися, а також знайдіть час зануритися в Бога, у Його мир і тишу. Одного разу я познайомився з людиною, яка не без гумору показала мені акуратно складений план дій з метою здолати своє занадто педантичне мислення.
Тут, як і скрізь, навчитися молитві – найкращий спосіб просунутися вперед. Іноді церковне богослужіння дає присутнім на ньому можливість зануритися в споглядання і любов Божу так, як ніколи не виходить при несамовитих екстатичних діях, що практикуються в деяких сектах. Остерігайтеся хибних молитовних станів, які штовхають на неналежну поведінку.
Проте для багатьох небезпека криється в протилежній крайності: вони не розуміють, що кожен день і година є дар Божий, який потрібно використовувати для Його слави, а замість цього витрачають час даремно, і він витікає, як вода крізь пальці – потім у річку, і їй вже не судиться повернути назад. Саме до таких людей і звернений вірш 16 як заклик пробудитися: у лукаві часи нам випало жити, але ви як сини світла можете щось зробити. Вхопіться ж за цей шанс обома руками!
І, звичайно, справа не в декількох ковтках вина (в. 18) – вони не можуть стати причиною втрачених можливостей. Павло не має нічого проти вина. Але проти пияцтва він твердий, як скала. Це негоже для християнина. Якщо ви хочете влаштувати свято – чому ні? Але ви знаєте, як годиться поводити себе. Нехай вас – ваші життя і серця, а головне – ваші розуми і почуття – наповнить Святий Дух. А для цього сміливо користуйтеся усіма скарбами багатої християнської традиції – її богослужінням, її поезією, музикою, образотворчим мистецтвом, – і вони допоможуть вам.