У Книзі Буття оповідається, що Бог сказав, що недобре чоловікові бути самому, і тому Він дав йому «поміч» – ту, якій він міг би довіряти, яка би допомагала йому приймати рішення, потішала його, любила його і була з ним одним цілим. Тут йдеться не про те, хто кому повинен підкорятися, а про гармонію двох особистостей, які живуть і виконують різні ролі, залишаючись одним цілим. Ці ролі – як дві частини ластівчиного хвоста. Тільки тоді вони є довершеними, коли чоловік і дружина залишаються вірними ролям, які для них визначив Небесний Отець. Їх неможливо змінити, тому що жоден із подружжя не володіє якостями, схильностями, силою чи темпераментом іншого. Чоловіка та дружину Бог наділив особливими властивостями, відповідно до їх конкретного призначення, що полягає у творенні спільного єдиного храму, де царюватиме Господь Бог.
Жінка є ніжною і люблячою, вона вміє підтримувати, потішати, творити, примиряти, надавати всім речам яскравості та новизни. Жінка не втрачає сили під час страждань, відваги під час невдач, проникливості в момент небезпеки. Жінка зберігає свою наївність, навіть коли їй нічого не вдається, показує кмітливість, коли того вимагають обставини, і залишається справжньою помічницею чоловікові.
Чоловік є сильний тілом, відзначається гострим розумом, практичністю і винахідливістю. Він дбає про захист і спокій сім’ї, він сміливий і впевнений у собі, свідомий конкретних обов’язків: забезпечувати й піклуватися про сім’ю. Чоловік потребує когось, хто міг би оцінити його вміння, вислухати й почути. Яким би самотнім почувався чоловік без тих особливих якостей, якими наділена його помічниця – жінка.
Не можна не бачити того, що Бог задумав подружжя як Таїнство, і ті, хто перебувають у шлюбі, володіють особливими особистими якостями, котрі повинні дарувати одне одному, котрі повинні допомагати розвивати одне в одному до найвищої досконалості. Присутність невидимого Бога, Який зв’язує їх разом, стає видимою через їхню любов, через їхнє сімейне життя, зростання у святості, увагу до потреб інших, через їхню вірність у подружжі і терпеливість у повсякденних справах.
Пресвята Трійця, яка підтримує і зміцнює їхню любов одне до одного, проявляє Себе в сім’ї в трьох Божественних Особах. Предвічний Отець розкриває Себе в співчутті та милосерді чоловіка, які він розвиває в собі, коли потроху переймає доброту і чуйність, що властиві жінці. Ісус виявляє Себе в смиренні та лагідності жінки, в яких вона зростає, коли поступово вчиться від чоловіка сили та самопізнанню. Щораз збільшується їхня любов та знаходить відображення в дітях. Таким чином сімейне коло, видимий знак невидимої Пресвятої Трійці, стає довершеним.
Знання, які Предвічний Отець має про Себе, криються в Сині, а любов, яка виходить від обох, – у Святому Духові. У сім’ї ж чоловік утілює в собі якості Отця, а жінка – якості Ісуса. Діти, плоди їхньої любові, являють собою Святого Духа. Кожен із них є інакшим, але всі разом становлять одне ціле. Кожен володіє тими властивостями душі, яких потребують інші. Кожен із них переймає якості інших, щоб стати ще більш подібними до свого ідеалу – Предвічної Тройці.
Якщо ж поєднаним цим Таїнством не вдаватиметься досягти своєї мети, вони завжди пам’ятатимуть про висоту свого покликання до святості і задумів, які Небесний Отець мав щодо них, коли поєднав їх і зробив одним цілим.
Діти такої пари стають джерелом любові та повноти цього Таїнства. Вони здатні розкрити в батькові та матері приховані якості, які без них ніколи б не виявились. Батьки вповні виконають своє призначення, якщо будуть виховувати і навчати своїх дітей. Співчуття і чуйність батька зростатимуть у силі тоді, коли для цього з’являться можливості. Жінка стане запорукою єдності та засобом примирення. Вона почне відкривати в собі ту доброту і любов, яких ніколи раніше не виявляла. Незнаний раніше дух самопожертви зійде на неї, коли її обов’язки в сім’ї збільшаться. Любов подружжя зростає і міцнішає у взаємній самопожертві заради дитини – плоду їхньої любові. Їхня любов стає сильнішою, коли біль і жертву, які вони охоче приймають, подружжя переживає з вірою та надією. Будь-який вияв егоїзму в цей період подружнього життя викривить шлюб, зменшить їх любов одне до одного і створить відчуття напруженості. Якщо місце дітей займуть матеріальні речі та задоволення, подружня любов охолоне. Любов породжує любов, але коли любов стримують і не діляться нею з іншим, людська натура перемагає, і життя стає випробуванням на витривалість – шаленою гонкою за нестримними пожаданнями – бажаннями, які лише відволікають людину від її сімейних обов’язків.
Оскільки одруження є Таїнством, в якому пара приймає саме джерело любові – Бога, то воно не може залишатися живим таїнством, коли любов навмисне відсікають. У такому разі чоловіка і дружину пов’язують лише узи Таїнства Подружжя, і незабаром ці нерозривні окови стануть для такої пари занадто тугими. Свідоме рішення поводитися себе егоїстично в будь-якому стані (чи то подружньому, чи самітньому, чи монашому) призводить до спустошення. Хоча одиноке чи монаше життя не є таїнством, люди, які ним живуть, отримують інші таїнства, а принципи життя в подружньому житті можуть також застосовуються до цих станів.
Усе наше життя створене любов’ю, тому ми повинні вибрати любов. Віра та надія породжують любов, але якщо ми дозволяємо егоїстичним рішенням применшити в нас ці чесноти, тоді ми віддаляємося від джерела теплоти, доброти і радості. Замість того, щоб побачити руку Божу в усьому, що навколо відбувається, ми звертаємо увагу лише на людей і речі, тому віра слабне. Замість того, щоб побачити, як Бог творить добро з усякого болю, з усякого розчарування і душевного страждання, ми живемо в злі, тому втрачаємо надію та радість. За таких умов зростання любові стає складним, а часом і неможливим.
Щоб бути певним у своєму зростанні, нам не обійтися без частого споживання Пресвятої Євхаристії, в якій істинно присутня Любов. Це таїнство сопричастя зцілює. Без нього ми не в змозі досягти висот святості. Без цілющої сили прощення гріхів ми не в змозі підтримувати в собі постійне прагнення вправлятися і вдосконалюватися в чеснотах.
Якщо ці два Таїнства – Євхаристія і Сповідь – є невід’ємною частиною життя подружньої пари, тоді Таїнство Подружжя, яке вони прийняли, перетворить їх на гостію – одне тіло, злучене з тілом Бога, – перетворить на одну любов, поєднану з Його любов’ю, перетворить на одне ціле у взаємному прощенні, бо і їм самим прощатиметься. Тоді Таїнство Подружжя буде жити і живитися з невичерпного джерела любові Бога.