Жити вповні

Жити вповні полягає в тому, щоб забути логіку підпорядкування нашої волі навколишньому світу; жити треба, намагаючись якомога краще інтегруючись у нього. Ми повинні навчитися жити в спільності, співучасті та єдності, а не в розділенні, пануванні та контролі над іншими.

Історія кожного з нас – це пошуки невидимого, пошуки духовного.

Божий задум існує щодо кожного з нас ще до нашого народження. А вже від нас залежить, чи ми погодимося втілити його в життя, чи ні.

Як розпізнати особу, яка живе вповні?

Передусім по добрим плодам.

«По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Мт. 7:16-20).

Моя людина відчуває в собі, що має щось зробити на цій землі, звершити певний задум, здійснити певну місію і досягти певної мети.

Але якщо ми не розуміємо і не враховуємо нашу психодуховну складову, то світ стане для нас місцем конкуренції та агресії, де єдиною метою є виживання, особиста вигода і, як наслідок, сприйняття іншого як об’єкта для зиску.

Духовність відкриває нам, що світ нам не належить, й інші люди також нам не належать, як врешті і природа не є нашою.

Ніщо не є нашим.

Навіть тіло, в якому ми живемо.

Ми лише гості.

Оскільки все належить Богу.

З іншого боку, не почуваючись реалізованими і задоволеними нашим життям, відкидаючи духовність, ми завжди будемо почуватися ніяково.

Ми почуватимемося непотрібними, невідомими і заблукалими.

Важливо, як ми живемо.

Важливо, як ми зустрічаємо кожну нову мить і нову особу.

Коли ми не думатимемо про особистий успіх, тоді станемо успішними.

Коли не будемо ганятися за благами, тоді нарешті отримаємо щось важливе.

Коли ми не будемо намагатися контролювати інших, тоді станемо вільними.

* *

Наше життя – це безмежне поле шансів і можливостей.

Тож чим далі ми відходитимемо від упередженостей і стереотипів, тим більшими стануть наші можливості змінитися та переобразитися.

Тобто ми дозволимо собі сприймати речі, людей і ситуації як такі, що допомагають нам досягнути мету.

Спробуйте уявити, наприклад, яким було би наше життя без страхів, комплексів, відчуття провини чи неповноцінности, тобто, як я кажу, зі зниженим рівнем особистого неврозу.

Життя кожного з нас практично обертається навколо наших неврозів, комплексів і страхів.

Саме тому ми завжди або захищаємося, або атакуємо.

Лише завдяки духовності і творчому підходу ми зможемо вийти з тих невидимих в’язниць, які самі ж і створили.

  • Жорсткість не можна вважати цінністю.
  • Чим ти жорсткіший, тим більше в тобі негативу.
  • Чим ти жорсткіший, тим більше замкнений у собі.
  • Чим ти жорсткіший, тим більше обмежений у своїх можливостях.
  • Чим ти жорсткіший, тим більше заздриш іншим.
  • Чим ти жорсткіший, тим більше в тобі ревнивости.
  • Чим ти жорсткіший, тим більше небезпечний для оточуючих.
  • Чим ти жорсткіший, тим більше неспроможний зрозуміти інших.

* *

Творча і духовна особа, натомість, завжди відкрита, гнучка і щира.

Дуже часто нас блокують наші виховання, звички і порядки нашого середовища.

Але, коли ми живемо відповідно до першопричини, мети, до якої прямує кожен з нас, коли ми прямуємо шляхом психодуховного зросту, то для нас все стає можливим.

Розуміння правди життя ґрунтується на рівні зрілости самопізнання.

Якщо ми зрозуміємо, ким є насправді, то побачимо свій потенціял і виховаємо в собі самоповагу.

Окрім того, кожен вчинок, спрямований на задоволення якоїсь потреби, починається з думки. Кожен з нас має стати відповідальним не лише за власні вчинки, але й за власні думки та почуття.

Саме ми обираємо, як нам жити.

Ми не повинні звинувачувати речі, обставини, тих, кого зустрічаємо, адже справжнім винним є той рівень особистого психодуховного розуміння, якого ми досягли.

Попередній запис

Розуміння життя

Наступний запис

Перед лицем власного «я»