Я люблю казати старшокласникам на реколекціях: «Пані та панове, усе, що ви бачите навколо себе, зникне одного дня. Одного дня усе, що ви бачите, стане нічим. Усі з нас стануть прахом». Нам потрібно знати в найглибшій частинці самих себе, що світ не є нашим домом; ми його лиш переходимо. Нашим істинним домом є Небо, і нам потрібно робити усе, що в наших силах, щоб співпрацювати з благодаттю, якою Бог нас наділяє.
Саме тому мудра людина живе заради вічності і не живе заради світу. Немудра людина вкладає всі свої гроші у світ. Це програшна ставка, панове. Усе, що у вас є, одного дня зникне. Отож яка це мудрість? Ви собі складаєте скарб на Небі? Ісус сказав: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Мт. 6:19-21).
Гроші в банку не дуже пригодяться в загробному житті. Ти віддаєш своє життя як слуга? Мудрість світу каже: «Будуй, будуй, будуй та я, я, я». Мудрість Христа каже: «Ти, Ти, Ти». Що ти обрав?
У Посланні до филип’ян 2:7 нам нагадується про природу Ісуса: «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина». Ти колись про це думав? Ти колись дивився на зорі вночі і усвідомлював, що багато із цих зірок є більшими від нашого сонця? Сонце є лишень найближчою до нас зіркою. Існують мільярди, мільярди і мільярди зірок, і Бог всесвіту є понад усі ці речі. Однак він принизив Себе і став одним із нас.
Послання до филип’ян продовжує показувати нам Божу мудрість: «Подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Фил. 2:8).
Ісус Христос, Цар царів, став твоїм слугою; як ти можеш не хотіти стати Його слугою?
Одним із моїх улюблених фільмів є «Місто радості». Фільм базується на книзі французького письменника Домініка Лап’єрра. Книга розповідає про лікаря, який іде до Міста радості в Калькутті і зустрічає священика. Священик приводить його до навернення в житті, запросивши розділити життя бідних (звичайно, у фільмі лікаря грає Патрік Свейзі, і є монахиня, яка приводить його до навернення, але це вже – Голівуд).
Наприкінці фільму на екрані з’являється цитата, в якій сказано: «Усе, що не віддаємо, ми втрачаємо». У цьому мудрість.
Ісус і сам це говорив, але дещо інакше. Він казав: «Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її» (Мт. 16:25).
Найкращим способом жити мудрим життям є жити з відкритим серцем. Нехай Бог дасть те, що хоче, і нехай Бог забере те, що хоче. «Боже, дай мені те, що Ти хочеш, і я буду вдячним. Візьми те, що Ти хочеш, і я буду вдячним».
Старозавітний Йов дав приклад того, що означає жити мудрим життям: «Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!» (Йов 1:21). Хіба це не дивовижно? На жаль, цей спосіб життя для нас є чужим.
Тому, що ми хочемо, щоб життя складалося по-нашому, і хочемо, щоб Бог зробив так, щоб усе відбувалося по-нашому. Часто, коли я беру участь у конференціях для чоловіків, мені кажуть:
– Отче, я розлючений на Бога.
– Чому? – питаю.
– Бо Він не дав мені того, що я хотів, – кажуть вони мені.
– О! То ось якою є молитва, так? – запитую я.
Думаємо, що Богові всесвіту краще нам поступитися і дати те, що ми хочемо? Це – не молитва. Це використання Бога. Приходити до Бога маємо так: «Господи, я Твій слуга; ось мої руки, ось моє життя, ось моя сім’я, усе – Твоє. Що б Ти не взяв, нехай благословенним буде Бог. Що б Ти не дав, нехай благословенним буде Бог». Дуже важко жити таким життям, але це найкращий спосіб мати думки, як у Бога, і дивитися на все з перспективи вічності.
Один святий, коли в нього з’являлися проблеми, завжди казав: «Чим це є порівняно з вічністю?» Це ставить усе в потрібну перспективу.
Щоб більше прояснити цю думку, я поставлю таке запитання: що краще – померти в десять років чи в дев’яносто? У десять, якщо ти віриш, що Небо є усім тим, що про нього каже Бог. Якщо ти кажеш, що в дев’яносто, ти дивишся на світ як людина. Якщо ти дивишся через Божий погляд, десятилітній є більш благословенний. Ми повинні дивитися на життя крізь перспективу вічності.
Я знаю, що ти не пам’ятаєш, як воно було, коли ти був у лоні матері, але можу побитися об заклад, що тобі там подобалося! Ти міг відчувати свою матір, і все твоє життя надходило від неї; але ти не міг її бачити, доки не народився. Чи хтось із вас хоче туди повернутися?
Ось яким є життя. Ми перебуваємо в лоні Господа, якщо вам так краще думати (ні, я не кажу, що Бог є жінкою, але це вже тема другої книги). Ми можемо відчувати Бога, Його любов. Усе, що ми маємо, надходить від Бога, але ми Його не можемо безпосередньо бачити, доки не народимося до життя вічного. Зрозуміло?
Навчитися дивитися на життя крізь перспективу вічності не є легко. Навіть у св. Петра з цим були труднощі. Коли Ісус казав про те, що мусить іти і вмерти, Петро сказав: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт. 16:22-23).
Коли візьмемо Євангеліє і почнемо дивитися на нього з перспективи того, що каже Бог, ми помітимо, що Він кличе нас до цілком іншого життя, ніжите, до якого більшість із нас звикла. Ісус чітко каже: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже» (Лк. 9:23-24). Це є мудрістю Божою.
Коли ми починаємо спотикатися на стежці мудрості, нам слід подивитися на вірш із Книги приповістей 9:10, в якому сказано, де починається мудрість: «Страх Господній – початок премудрости». Живи для того, щоб задовольняти Його. Єдине, чого ми повинні боятися, – це не сподобатися нашому Отцеві. Якщо хочемо ходити в мудрості, ми повинні спершу попросити страху Божого. Живи не заради того, що думає про тебе світ, а заради того, що думає про тебе Бог. Коли припинимо дивитися на світ і почнемо дивитися на Бога, тоді будемо на правильній дорозі до мудрості.
Багато років тому я возив людей до Меджугор’я в Боснії й Герцеговині. Одного разу побачив там хлопчину з іншої групи, в якого брали інтерв’ю. Він гарно виглядав, мав атлетичну статуру. Цей хлопчина починав жити дуже святим життям, отож репортер у нього запитав: «Що думають про це твої друзі?» Той відповів: «Знаєте, я думав про це і запитав себе: «Чи краще мені бути присоромленим перед друзями чи перед Богом?», і дійшов висновку, що краще мені бути присоромленим перед друзями». Який хлопець! А як же ти?
Відповідь на це запитання скаже тобі, чи ти перебуваєш на дорозі до мудрості, чи на дорозі до руїни. Я думаю, у кожного з нас це – боротьба; ось чому нам потрібно кожного дня поступатися Божому Святому Духові.
Мудрість – це не те, що ти знаєш, це те, як ти живеш.
Отож наберись мужності і будь чоловіком мудрим!
Три завдання, які ти повинен виконати:
- Будь чоловіком мудрим. Дивись на життя Божими очима, а не очима світу. Прочитай Послання до филип’ян, розділ 2. Намагайся так жити.
- Будь чоловіком послуху. Починай кожен день, запитуючи в Бога, що Він хоче, а тоді слухай Його і роби це.
- Будь чоловіком, який прагне догодити Богові. Надто багато людей переймається тим, що про них думають інші; не будь одним із них.
Запитання і дії для роздумів та обговорення:
- Що таке мудрість? Як відрізняється Божа мудрість від мудрості світу?
- Як Бог кличе тебе зростати в мудрості?
- Подумай над висловом: «Усе, що не віддаємо, ми втрачаємо». Ти погоджуєшся чи не погоджуєшся? Чому?