Життєві корективи

Ці знахідки не здивують Біла Готона, успішного агента з продажу нерохумости і колишнього морського піхотинця, що живе в Далласі, Техас. Він пропрацював у промисловій дистрибуції тридцять років, самотужки започаткувавши компанію і продавши її 1980 року, коли вона налічувала 450 працівників у сорока філіях. Ми з Білом потоваришували, і я одного разу запитав його, як він вибирає нових працівників. Його відповідь здивувала мене. Він сказав, що, приймаючи юнака на роботу, передусім прагне дізнатися про природу його взаємин з батьком. Якщо вони бурхливі, то він не візьме його.

Біл так обґрунтував це: «Якщо хлопець навчився визнавати владу свого батька, то існує висока імовірність того, що згодом він визнає провід своїх працедавців. Але якщо він був бунтівником, то, скоріш за все, спричинить труднощі в моєму бізнесі».

Тоді я спитав у Біла, як він добирає жінок. І знову його погляди виявилася унікальними, навіть суперечливими. Він сказав: «Жінок важче оцінити на початку. Ми ніколи добре не знаємо їх, поки вони не почнуть працювати. На жаль, жінки можуть бути підступнішими від чоловіків. Коли я бачу, що найняв офісну заколотницю, яка повсякчас прагне сягнути вершини неофіційної єрархії, моя помилка стає очевидною. Така жінка буде створювати тривалі моральні проблеми. Їй доведеться піти, бо інакше в моєму магазині настане хаос!»

Філософія Біла Готона щодо наймання працівників відображає практичне застосування результатів нашого дослідження. Можливо вона пояснює, чому вольовий чоловік чи жінка зазвичай повільніше стартують у бізнесі, ніж більш згідлива особа. Начальникам і керівникам потрібні працівники, які дотримуються інструкцій і уникають сутичок з колегами. До речі, інше дослідження людей, яких звільнили з роботи, виявило, що тільки 20 відсотків з них втратили роботу через брак фахових знань і навичок. Понад 80 відсотків були звільнені через нездатність поладнати з іншими людьми. Це їхня Ахілесова п’ята, попри ставлення до певного виду роботи. Отже, чоловік чи жінка з легким характером мають очевидну перевагу на початку професійної кар’єри. Саме це виявили ми.

Але дозвольте мені припустити, як ця картина може змінитися, коли мине час. Позаяк наше дослідження стосувалося тільки до людей, яким було 24 роки і менше, я зацікавився, що станеться з тими, кому за сорок. Моє припущення полягає в тому, що вольові особи врешті-решт стануть підприємцями і лідерами. Прагнення до незалежности й агресивний темперамент дозволять їм обігнати згідливих ровесників у далекій перспективі.

Мій добрий друг доктор Малкольм Вільямсон, якого я згадував раніше, оцінив риси особистости тисяч дорослих робітників. Його дослідження ясно демонструє, що президенти корпорацій зазвичай повновладні (вольові), агресивні, певні себе, енергійні й надзвичайно незалежні. І навпаки, він виявив, що високий відсоток віце-президентів і керівників середнього рівня є «слугами». Вони дуже добре здійснюють політику компанії. Вони схильні бути лояльними, відданими перфекціоністами, які не хочуть помилятися. І так, вони схильні до згідливости.

Я переконаний, що наше дослідження підтвердило б ці знахідки, якби ми розширили часові рамки на два і більше десятиліття. Можливо, одного дня ми це зробимо.

Висновок

Тепер, коли я дуже старанно засмутив батьків вольових дітей, дозвольте мені запропонувати два коментарі, що підсумовують сказане, а також кілька підбадьорливих думок.

По-перше, наше дослідження дало й інші результати, які мають подарувати надію кожній матері й батькові, що тепер потрапили на поле бою. Йдеться про повернення до батьківських цінностей цих найважчих індивідів, коли вони досягнуть повноліття. Ми виявили, що 53 відсотки навіть найбільш вольових і бунтівливих дітей, урешті-решт схиляються до батьківських поглядів після завершення юности. Тільки 15 відсотків настільки вперті, що вони відкидають усе, що обстоює їхня сім’я, і ручаюся, що в більшості таких випадків існують інші проблеми та джерела болю.

Реально це означає, що ці непокірливі діти будуть галасувати, сваритися і скаржитися, поки живуть удома, однак більшість з них, досягнувши повноліття, кардинально зміняться, і робитимуть те, чого найбільше бажали їхні батьки. Пам’ятайте також, що існує категорія осіб, названа «досить вольовими», яку ми не враховували в жодних з цих аналізів. По-суті, можна напевно стверджувати, що відсоток цих менш антагоністичних дітей, які приймають батьківські цінності, вищий від уже згаданого. Також у цьому контексті вас має заспокоїти те, що навіть найбільш непокірні особи, які переживають жахливий бунт в юності, імовірно, повернуться до батьківських цінностей… частково, якщо не цілковито. Навіть більше, якщо ми, натомість, могли б оцінити цих осіб у 35, а не в 24 роки, то вони ще менше далі повставатимуть проти батьківських цінностей.

По-друге, я спонукаю вас, як батьків вольових дітей, не почуватися «ошуканими» чи пригніченими через обов’язок виховувати таких осіб. Усі люди народжуються з повним комплектом вад, і згідлива дитина не виняток. Так, незалежного малюка виховувати важче, однак ви здатні це зробити! Ви можете, завдяки молитві й благанню перед Господом, повести його до пори гармонії на початку повноліття, яка вартуватиме цих зусиль. Також я переконаний, що ви зможете збільшити ймовірність передати свої цінності цим особам, дотримуючись деяких освячених часом принципів, які ми обговоримо. Тому не опускайте рук! Жодна дійсно цінна річ у житті не приходить легко, за винятком дару спасіння Ісуса Христа.

А тепер розгляньмо в четвертому розділі, як батьки ставляться до непокірних і згідливих дітей. Можливо, під час подальшого обговорення ви в певний момент упізнаєте себе.

Попередній запис

Відповіді на запитання (закінчення)

Наступний запис

ЩО 35 000 БАТЬКІВ РОЗПОВІЛИ ПРО СЕБЕ