Йона 1-4
Одним із Божих пророків був чоловік на ім’я Йона. У Господа для нього було призначення: «Я посилаю тебе до Ніневії, великого міста. Жителі міста роблять велике зло, за яке Я маю намір їх покарати. Попередь їх про це». Ніневія знаходилася на ворожій для ізраїльтян території. Перше, про що Йона подумав, була його власна безпека. Він уявив, що на нього може чекати, коли він передасть їм слова Господа: «Якщо ви не покаєтеся перед Господом у своїх злих учинках, через сорок днів Бог зруйнує Ніневію, і всі ви загинете».
Злякавшись, пророк вирішив утекти від Бога. А хіба від Господа можна кудись утекти чи сховатися? Звісно ні! Можливо й у вашому житті були такі моменти, що через страх або занепокоєння ви забували, що Господь присутній скрізь, і від Нього неможливо ані сховатися, ані втекти.
Йона також не одразу збагнув цю істину. Після того, як Господь проговорив до нього, пророк не зміг всидіти на місці, тому пішов у порт і купив квиток на корабель, який плив у протилежному від Ніневії напрямку.
Сівши на корабель, Йона неначе заспокоївся. Досі він так переживав і хвилювався, що це виснажило його. Пливти до призначеного порту треба було довго, тому Йона спустився до трюму корабля і швидко заснув.
Господь, Який бачить усі думки людини і її серце, вирішив допомогти Йоні усвідомити свою помилку й знову стати слухняним Божим пророком. Ось як це сталося.
Коли корабель виплив у відкрите море, подалі від берега, Бог здійняв сильну бурю. Високі хвилі з гуркотом піднімали корабель і кидали його, неначе легеньку тріску. Вода заливала палубу і змивала все на своєму шляху. Досвідчений капітан та його команда ще ніколи у своєму житті не бачили такої бурі. Як і в будь-якій критичній ситуації, всі люди, що перебували на кораблі, почали молитися кожний своєму богу, щоб той їх врятував. Але Хто Бог, окрім Живого Господа? Він – Творець і Володар всесвіту, тому лише Він і може заспокоїти будь-яку стихію. Та не було жодної людини на кораблі, яка би звернулася в молитві не до ідола, а до Істинного Бога.
Тим часом Божий пророк міцно спав у трюмі, не зважаючи на сильну бурю, яка вирувала в морі. Тоді капітан розбудив його і запитав: «Як ти можеш спати? Вставай швидше і молися до свого Бога! Може хоч Він нам допоможе».
Коли команда матросів побачила, що їхні божки їм не допомагають, вони почали кидати жереба, щоб дізнатися, через кого сталося це лихо. Як гадаєте, на кого вказав жереб? Звісно ж, на Божого пророка Йону.
Тоді вони прийшли до Йони й наполегливо розпитували, хто він і чим розгнівив свого Бога, Який послав таку сильну бурю. Тоді Йона в усьому зізнався: «Я єврей і боюся Небесного Бога, Який створив море та суходіл. Він наказав мені йти в Ніневію, але я злякався і вирішив від Нього втекти».
Люди, які побачили всю велич Бога і відчули Його силу, дуже злякалися і сказали Йоні: «Що ж нам робити з тобою, щоб Бог утихомирив море?» Тоді Йона порадив їм викинути його в море, бо визнав свою провину й не хотів, щоб через нього загинули інші люди.
Матроси вагалися, адже викинути живу людину за борт у таку бурю означало просто її вбити. Та робити було нічого, бо море не заспокоювалося, а буря все зростала.
І що ж зробили ці ідолопоклонники? Вони почали молитися Істинному Богу, просячи не карати їх за те, що вони викинуть Йону за борт. Щойно вони кинули Йону в море, вмить буря вщухла і море стало гладеньке, неначе погожої днини. Капітана та його команду охопив ще більший страх, тому вони повірили в могутнього Бога і стали каятися у своїх гріхах, приносити жертви і давати Богу обітниці!
Бачите діти, навіть непослух Йони Господь використав для Своєї слави. Тепер душі капітана та команди спасенні: ці люди відвернулися від своїх божків і стали служити Живому Богу!
А що ж сталося з Йоною? Господь не залишив Свого слугу, але був змушений його провчити, щоб викликати в серці Йони покаяння.
Щойно Йона опинився у воді, до нього підплила величезна рибина і проковтнула його. Не лякайтеся, діти, це Господь звелів рибі проковтнути Свого пророка.
В одну мить Йона живий і здоровий опинився в животі величезної риби. Хоч у животі було темно, мокро й сильно смерділо, але Бог зберіг життя Йоні, щоб той таки дістався Ніневії та проповідував там Слово Боже.
Йона пробув у череві риби цілих три дні й три ночі. Тільки там він зрозумів, наскільки сильно завинив перед Господом, тому став молитися: «Коли я потрапив у безодню морську й покликав Тебе, Ти врятував мене. Я вже не сподівався залишитися живим, але Ти зберіг мені життя. Я дякую Тобі, Боже, і виконаю все, що присягнув Тобі зробити».
Господь чекав на це покаяння, тому звелів великій рибі підплисти до берега й виплюнути Йону на пісок. Вдруге до Йони було слово від Бога: «Йди до Ніневії та проповідуй, щоб вони покаялися. Інакше Я зруйную місто і знищу його жителів».
Тепер уже Йона послухався Бога і вирушив прямісінько до Ніневії. Коли пророк дістався великого міста, він почав ходити міськими вулицями й площами і кричати: «Покайтеся! Бог сказав: ще сорок днів – і Ніневія буде зруйнована!»
А як відреагували ніневітяни? Дивовижно, але попри очікування Йони, всі як один – від царя аж до бідняка – ніневітяни ввірували в Бога, оголосили піст і молитву, та й роздерли свій одяг на знак покаяння.
Господь побачив щире покаяння і відмінив лихо, про яке наказав проповідувати Йоні. Діти, Господь чекає нашого щирого покаяння і також може відміняти призначене для нас покарання.
Чи зрадів Йона такій милості, яку вчинив Бог ніневітянам? На диво, Божий пророк сильно розгнівався і засмутився. Невже він забув, як сам нещодавно грішив проти Бога і був прощений після молитви розкаяння?! Схоже, що забув…
Діти, дуже часто буває, що ми забуваємо, скільки гріхів Бог прощає нам. Тому ми можемо засмучуватися, якщо Бог прощає нашим ворогам, які щиро каються перед Ним. А ми ж так хотіли для них справедливого покарання!
Так сталося з Йоною. Він навіть насмілився дорікати Богу: «Я знав, що Ти – Бог милостивий і не покараєш ніневітян, тому тікав від Тебе, коли Ти вперше сказав мені йти до Ніневії».
Йона вийшов із міста і піднявся на пагорб, що височів біля міста. Він ще мав надію, що Бог змінить Своє рішення і таки покарає нечестивців за їхні гріхи, тому залишився спостерігати, що станеться з містом у визначений час.
У цій країні сонце вдень нещадно припікало, тому Йона дуже страждав від спеки, але не уходив звідти. Господь по великій Своїй любові вирішив дати Йоні ще один урок.
Біля місця, де сидів Йона, Бог в одну ніч виростив великого куща, в тіні якого пророк пересидів денну спеку і дуже зрадів цій рослині.
Наступного дня Бог наказав черв’яку підгризти корені куща, тому вже до заходу сонця від рослини нічого не залишилося, окрім сухих гілочок. Це сильно засмутило Йону, який наступного дня зомлів від сильного сонця і просив у Бога для себе смерті!
Чому Господь хотів цим навчити Йону? Бог сказав пророку: «Ти до смерті засмутився, що загинула рослина, яку ти не саджав і не трудився над нею. А хіба Мені не змилуватися над цілим містом, у якому проживають більше ста двадцяти тисяч людей та численна худоба?»
Тільки тепер Йона збагнув, який добрий Господь! Пророк розкаявся в жорстокості свого серця і подякував Богу за те, що Він помилував жителів Ніневії. Тепер Йона міг спокійно повернутися додому.
ЗАПИТАННЯ:
- Що зробив Йона, коли Господь сказав йому йти в Ніневію?
- Розкажіть про події в морі.
- Як відреагували жителі Ніневїї, коли Йона передав їм Господні слова?
- Який урок отримав Йона від Господа через рослину?