Немає жодних правил
В одному селі людям набридли всілякі правила.
– Все обмежене правилами, – нарікали, – наприклад, коли потрібно вставати, коли йти на роботу, коли припадає неділя, а коли – робочий день.
Діти висловлювали незадоволення, що відповідно до правил у школах розпочинається навчання, вони повинні носити в наплічниках підручники і виконувати домашні завдання, а вдома чистити зуби і мити руки.
Одного дня мешканці села сказали:
– Досить!
Того ж дня урочисто проголосили: «Від сьогодні немає жодних законів і правил. Розпочинаємо нове, щасливе життя».
Зрозуміло, що школа відразу спорожніла, бо діти не мали бажання вчитися. Люди повиставляли столи посеред вулиць, бо там було найбільш сонячно. Молоді люди ввімкнули приймачі й магнітофони, сиділи перед будинками і слухали голосну музику двадцять чотири години на добу. А коли після плавання у річці Петрик вийшов на берег і хотів одягнутися, то не знайшов своїх штанів. Виявилося, що їх одягнув Андрій.
– Немає жодних правил! – крикнув злодюжка і побіг додому.
Галинка повернулася додому і застала у своїй кімнаті Марійку, сусідську дівчинку, котра саме робила лезом операцію її улюбленій ляльці Мальвіні.
– Що ти робиш? – перелякано запитала.
– Немає жодних правил! – відповіла Марійка, а потім поклала Мальвіну до своєї торбинки і вийшла.
В іншому будинку розсерджені батьки допитувалися в сина, – де він вештався цілісінький день.
– Я був у школі, – виправдовувався Марко.
– Не обманюй! – крикнув тато. Він знав, що син, виходячи з дому, навіть не взяв із собою наплічника.
– Але ж немає жодних правил! – нахабно відповів син, – а тому я не роблю нічого поганого, коли кажу неправду.
Настав вечір. Люди полягали спати, але приймачі, ввімкнені на повну гучність, не давали змоги заснути. Багатьом мешканцям почали зникати гроші, а діти не поверталися до домівок. На дорогах постійно сигналили авта, бо водіям перешкоджали столи, які стояли посеред вулиць. Дедалі частіше можна було почути, як хтось кричав:
– Де діти?
– Хто зіпсував мій улюблений стіл?
– Куди поділися мої гроші?
– Де поліція?
Однак у відділенні поліції ніхто не чергував і нікому було приймати телефонні дзвінки. Поліціянти переселилися до іншої місцевости. Коли немає правил, то не потрібні ті, хто стежить за порядком.
Наступної ночі якийсь хуліган шарпнув за мотузку – і на церковній дзвіниці забили дзвони. В нічній тиші їхній звук лунав доволі грізно. Люди зірвалися з ліжок. Коли зібралися всі разом, один з мешканців вигукнув:
– Це неможливо витримати!
– Так, це правда, так далі не можна! – закричали інші. – Ми повинні ввести якісь правила, щоб у нашому селі знову запанував лад!
Так повернулися правила. Діти знову слухалися батьків, а батьки піклувалися про своїх дітей. Заборонено було кривдити один одного, а також говорити неправду.
Так, ці правила нам потрібні. Вони справді добрі. І Божі заповіді, і людські закони й правила, – визнали мешканці.
У цій книжці йтиметься про Божі заповіді. Людських законів, наказів та заборон є набагато більше. Часто вони виникають із Божих заповідей. Наприклад, до п’ятої заповіді можемо віднести правила дорожнього руху чи заборону купатися у небезпечних місцях. Однак людські закони і правила часом можуть змінюватися.