«Хай не буде…»
У житті кожної людини є такі дні та події, які не можна забути. Народи також мають такі дні. Для усієї людськости одним з таких днів був той, коли Мойсей отримав від Бога десять заповідей. Вони були записані на двох таблицях. Перша заповідь гласить, що Бог повинен бути кимсь найважливішим у нашому житті й жодної особи чи речі не можна ставити вище від Нього.
У слова заповіді «Хай не буде» ізраїльтяни вкладали зміст «не будеш поклонятися». Як вважають біблісти, ізраїльтяни визнавали існування інших богів у сусідніх народів. Але заборонялося їх вшановувати. Поступово в книгах Старого Завіту (вже у X ст. до Хр.) з’являються вислови, які заперечують існування інших богів. Таке чітке заперечення знаходимо у VI ст. до Різдва Христового в анонімного пророка, званого Девтероісаєю: «До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені! Я, Я – Господь, і крім Мене немає Спасителя!» (Іс. 43:10-11).
Закон забороняв одружуватися із жінками з поганських народів, щоби вберегти ізраїльтян від поклоніння ідолам. Закон також передбачав суворі покарання за кожне недотримання першої заповіді. Як знаємо з історії, випадки одруження із жінками з поган таки часто були (наприклад, Соломон). Це було приводом для запровадження культу інших богів.
За часів Христа вже панувала віра лише в одного Бога і Його культ. Ця віра була настільки міцною, що, обороняючи її, ізраїльтяни рішуче протиставлялися навіть римській владі.
Вівтар на честь імператора Каліґули
Року 39-го після Різдва Христового погани з міста Ямнія хотіли дошкулити євреям і збудували вівтар на честь імператора Каліґули, котрий ще за життя проголосив себе богом і вимагав, щоб йому привселюдно поклонялися. Євреї, котрі мешкали в цьому місті, зруйнували вівтар, бо не визнавали інших богів, крім Ягве. Капітон, розпорядник міських дібр та лихвар, доніс про це Каліґулі.
Ображений Каліґула розпорядився спорудити ще більший вівтар, мало того, наказав поставити свою статую в єрусалимській святині. Це була найбільша образа і для святині, і для євреїв. Римський губернатор Публій Петроній, котрий мав виконати цей наказ, розумів, що це може бути причиною кривавих заворушень. Водночас він був толерантною особою і не хотів ображати релігійні почуття ізраїльтян. Почав зволікати з виконанням наказу, пишучи до Каліґули листи про незначне спізнення реалізації цієї справи.
Тим часом до нього приходили тисячі євреїв, котрі слізно благали не безчестити святиню. Стверджували, що радше готові йти на смерть, ніж відступити. Вони навіть покинули польові роботи, хоча це був час посівів.
Каліґула помітив, що Петроній зволікає, тому вирішив його усунути, наказуючи вчинити самогубство. Однак лист надто довго був у дорозі. Перш ніж він потрапив до адресата, Каліґулу вбили. Публій Петроній був урятований від смерти, а єрусалимська святиня – від безчестя. День, коли євреї довідалися про смерть Каліґули, відсвяткували. У цей період віра в одного Бога не підлягала жодним обговоренням. Ізраїльтяни, щоб не ображати Його поклонінням поганським ідолам, готові були пожертвувати життям.