Якось мені довелося розмовляти з одним старим євреєм, який більшість свого життя прожив в Єрусалимі. Він розповідав мені, як обожнює ходити вуличками старого Єрусалиму та зосереджувати свою увагу на дрібних топографічних особливостях міста. Коли його запитали, чому він так робить, відказав: «А може, саме в цій дрібниці виражається смак Всевишнього, Який більше полюбив ворота Єрусалиму, аніж усі намети Якова!». Те, що хтось любить, багато може нам про нього розповісти. Воно нам показує своєрідну «місткість» його серця, прагнення і мрії. Якщо ми детально зупиняємося на об’єкті любови Бога, то це завжди наближуватиме до Нього. Коли ми задумаємося над тим, що займає Святого Духа, що є способом Його самовираження, то це допоможе нам на крок наблизитися до цієї таємничої Божої Особи. Нам не вдасться збагнути Його сутність своїм розумом до кінця, цілковито, а втім, варто стати ближче, більше засмакувати.
Нелегко в одній книжці вмістити усі аспекти дії Духа, Якого посилає наш Небесний Отець. Нелегко відгадати усі Його дороги, нелегко дати визначення того, ким Він є і як діє. Зустрічаючи Духа, ми завжди зустрічаємося з таємницею, з реальністю, яку неможливо виразити, з самим Богом, Якого людський розум не може описати, осягнути і до кінця зрозуміти. Ті аспекти Його діяння, які я обрала і розумінням яких прагну поділитися, важливі для мене і становлять своєрідний дороговказ, а властиво – вказівку напрямку дії Духа. Однак я сліпо не прив’язуюся до цього шляху. Вибір стежини Богом завжди може бути для нас несподіванкою. Не раз у житті я досвідчила, що Його дія виходила поза всякі «протоптані благочестиві стежки». Вона завжди була нова, свіжа, оригінальна.
Нелегко писати про Духа, Який вже за Своєю природою непроникний і незглибимий. Коли я розважала над тим, як взятися за цю тему, як передати її читачеві, щоб не накинути йому свого власного образу, а видобути з мого досвіду те, що може бути для нас спільним і допоможе наблизитися до великої таємниці, мені пригадалася розмова з одним євреєм, який на своєму життєвому шляху однієї ночі зустрів Ісуса. Той літній чоловік знав, що завдяки цій зустрічі він стикнувся з реальністю, яку до того часу людський розум не осягав. Він сказав мені: «Євреї споконвіку стикалися з чимось, що перевищує пізнавальні здібності нашого розуму, з чимось, а радше з Кимось, хто страшний, а разом з тим близький, люблячий і захопливий. Завдяки тому, що ми століттями стикалися з таємницями, ми звикли до певної грані: відоме – невідоме, страшне – любляче, зрозуміле – неймовірно трансцендентне. Це дало нам можливість з обережністю ставитися до того, що інші намагаються виразити словами, поняттями, дефініціями і схемами. Ми маємо таку свободу, яку має дитина, котра бігає по коридорах дому свого батька. Не бійся, що не знайдеш слів, не бійся, що не скажеш цього достатньо стисло. Коли не знаєш, як щось висловити, заглянь у мідраш[1]». Любий Веніямине! Старець з вузьких вуличок єрусалимського Старого міста, сповитий у чернь, зі жвавими, як у дитини, очима! Втеча, а радше подорож у мідраш – це своєрідний порятунок у зіткненні з таємницею. Мідрашу далеко до наукових дискусій, стислих дефініцій та академічних лекцій, у ньому справді відчувається легкість дитини, яка гасає по батьківській оселі. Але нехай нас це не збиває з пантелику! Кожен, хто серйозно входить у сферу біблійних досліджень, буде змушений заглянути в мідраші, адже не можна злегковажити ними. Хоч вони нижче стоять за натхнене Писання, однак є віддзеркаленням того, що повинно бути близьким кожній людині віри. Читати Святе Письмо і особисто не розважати над ним означає заперечувати його життєздатність, силу, його повсякчасну актуальність.
Ні, ця книжка не є мідрашем до Святого Письма – та все ж частково на нього схожа. Вона виходить поза межі того, що можна прочитати, проводячи наукову екзегезу Біблії. Якщо хтось із вас шукає тут суто наукового аналізу, то не знайде його. Я не претендую показати тут складність біблійних текстів, їх чергових редакцій, граматичних і мовних структур, які дозволили б нам докладно окреслити середовище, час і місце їх появи. Я хочу поділитися досвідом! Зустріччю! Хочу співвіднести їх з біблійними фрагментами, але також хочу вказати вам на те, що вони не тільки залишилися на сторінках товстої книжки, яку ми тримаємо на полиці, робочому столі чи нічному столику.
Подорож, яку я вам пропоную, не буде пропозицією «все включено», де всі проблеми залагоджуватиме за вас працівник турфірми, а ви з вікон обладнаного кондиціонером автобуса захоплюватиметеся величними горами, величезними водоспадами і безкраєю пустелею. То буде щось схоже на альтернативну екскурсію, під час якої бажано відчути спеку, холод, нестерпну вологу, велику втому, спрагу і голод. Не надто приємно? Але правдиво. Ти не пізнаєш країну, її культуру, чуда природи довкола тебе, сидячи в безпечному автобусі, слухаючи розповіді гіда та перегортаючи сторінки альбому з фотографіями, що змушують затамувати подих. Переживи! Відчуй! Скуштуй! Запрагни!
Моє завдання полягає не в тому, щоб ви у своєму списку постанов на наступний рік зазначили пункт: «Прочитати побожну книжку, найкраще про Бога». Ще раз повторюю, що моє завдання – розбудити у вас голод, прагнення досвідчити Святого Духа «на власній шкірі». Не хочу, щоб, прочитавши ці сторінки, ви сказали: «Ага, то я вже знаю, ким Він є». Хочу, аби ви говорили: «Хотілося б Його пізнати! Гадаю, варто пізнати Його краще».
Навчаючись у першому класі ліцею, я брала участь у шкільному конкурсі, присвяченому поетові Леопольдові Стаффу. Треба було знати його біографію, його поезію, покликання на неї в літературі. І маю сказати, що мені це справді добре вдалося. Готуючись до цього виклику, я із запалом вишукувала найменш відомі історії з життя поета, щоб блиснути ними. Його поезію я читала вдома, в автобусі, у школі. У цьому мені не було рівних. Можна сказати, що серед моїх однолітків я була найкращим знавцем цього поета та його творів. Але то були тільки книжні знання, Леопольд Стафф не став моїм близьким приятелем, товаришем у щоденному житті. Я не пережила зустрічі з ним. Щонайбільше, мені сподобалися деякі його вірші, але той час інтенсивного «знайомства» з ним не мав жодного особливого впливу на моє життя.
Я не хочу, щоб ви збагатили свої знання про Святого Духа, але не зустрілися з Ним. Не хочу, щоб збагатився тільки ваш інтелект, а серце залишилося без прагнення пізнати цю Особу Пресвятої Тройці. Хочу заохотити вас до читання, збагаченого вашим прагненням зустрічі, яке буде виражатися молитвою. Хочу попросити вас, щоб ви не читали ці написані слова самі – запросіть Того, про Кого будете читати, нехай Він торкнеться вашого серця і розуму, нехай вирівняє те, що було криво написане, нехай позбавляє упереджень і лікує, провадячи до єдности.
Біографія Святого Духа? Це щось нездійсненне. Як описати життя Того, хто не має ні початку, ні кінця? Як помістити це в книжці? Не така моя мета. Я хочу, щоб Той, про кого пишу, став тобі ближчим, щоб ти замислився над Його діянням, досвідчив того, ким Він є і як може змінити твоє життя. Я хочу, щоб ти поглянув на Духа з перспективи своєї біографії, щоб знайшов Його в ній і запропонував Йому далі писати її з тобою – на цей раз свідомо. Щоб хтось, дивлячись на твоє життя (незалежно від того, що випаде на твою долю), міг сказати: «Це біографія Святого Духа»!
[1] Мідраш – це оповідання, побудоване на біблійних сюжетах. Є дуже важливим елементом юдейської інтерпретації Святого Письма.