Застосування іншої мови любови

Можливо, варто бодай коротко згадати про мову любови. Отож, якщо ми маємо в арсеналі так багато «каналів» для надання інформації, то може трапитися (не лише теоретично), що оповідач передає інформацію «на хвилях», які слухач не сприймає.

От наприклад, для чоловіка вираженням любови є те, що він тяжко і без нарікань працює на утримання родини. Що тут довго говорити, адже дружина, певно, бачить, як він відмовляється від приємности, щоб лише вистачило грошей на гідне утримання сімейства. Його праця – важка і стресова, тож часом чоловік приносить додому поганий настрій, часом злиться на рідних, однак найважливіше те, що він чесно заробляє й утримує родину. Такими вчинками підтверджує свою любов.

Дружина це ніби знає, але для неї найважливішою мовою любови є ніжні слова та жести. Вона про це мріє, за цим сумує. Страждає, бо, правдоподібно, чоловік її вже не кохає, адже дуже рідко так поводиться. Жінка приглушує в собі гіркоту і жаль, щоб у 50-ту річницю шлюбу врешті сказати йому все, що вона думає: «Бо ти мене зовсім не кохав, ти мені навіть ніколи квітки не подарував без нагоди, ніколи не сказав, що кохаєш мене. Ти мене ніколи безкорисливо не притулив ані не поцілував (хіба що тоді, коли очікував статевих стосунків). Я ціле життя цього чекала. А сьогодні мені дуже кепсько, я так більше не можу. Ти змарнував мені життя».

Можна уявити собі здивування чоловіка, який щоденно в поті чола важкою працею, відданістю та вірністю доводив дружині власну любов. Він також упродовж 50-и років чекав, коли дружина врешті оцінить його любов. Коли врешті відкрито (а, може, навіть у присутності інших) скаже йому: «Я пишаюся тобою, захоплююся твоєю витривалістю, самопожертвою, мудрістю та вмінням подбати про родину та наш добробут». Але ж вона говорила це йому тисячі разів! Адже вона пригорталася до нього, гладила по голові, говорила, що він – котик і зайчик… От тільки він не хоче, щоб його загладили до смерти і називали «котиком» чи «зайчиком», бо він – чоловік з плоти і крови, і хоче, щоб дружина справді ним захоплювалася.

Запевняю всіх дружин, що вони неабияк здивувалися б, якби побачили, на що спроможні їхні чоловіки, щоб почути слова щирого захоплення. Шкода, що упродовж 50-ти років чоловік і дружина говорили про власне кохання, як тільки вміли і водночас не чули і не розуміли того, що їм кажуть. Шкода життя, змарнованих радощів та загубленого почуття щастя.

Щоб справді пізнати якусь культуру чи країну, треба вивчити мову, якою послуговуються її мешканці. Якщо ти бодай пасивно опануєш їхню мову, перебуваючи серед них, то довідаєшся про країну та її корінних жителів більше, ніж із найліпшого путівника, порадника чи енциклопедії. Щойно зрозумівши мову тубільців, ти можеш справді насолоджуватися відтінками, нюансами та внутрішньою красою країни.

Подібно відбувається в країні подружньої любови. Коли дружина навчить чоловіка власної мови любови, а чоловік навчить дружину своєї, вони зможуть без перешкод пізнавати красу цієї країни. Вони зможуть, розуміючи навзаєм свою мову, насолоджуватися внутрішньою красою країни любови. А також радісно будуватимуть подружню спільноту, яка дає відчуття справжнього щастя.

Практична конкретна порада, яка завжди ефективна

Запитай дружину (чоловіка), що її (його) найбільше утвердило б у переконанні, що ти її (його) кохаєш. Можеш дивуватися з відповідей, тільки не кажи, що це неправда, а… просто застосуй їх у житті.

 

Попередній запис

Трансакційний аналіз Берна

Наступний запис

ПОДРУЖНЯ СПІЛЬНОТА – ПЛІД НАЛЕЖНОГО СПІЛКУВАННЯ