В останніх двох розділах ми зупинялися на тому, що перешкоджає нам плекати радість у собі та інших: формалізм, постійне переймання чимось, трудоголізм, перфекціонізм, цинізм, критичність, егоїзм і невдячність. Якщо котрась із цих внутрішніх постав властива вам, ви не зможете відчувати радість.
І навіть якщо вам вдасться трішки щось змінити, те, що може зробити вас щасливішими і покращити ваші особисті стосунки, ці зміни не обов’язково приведуть вас до радости. Радість – це не поверхова корекція життєвої постави, це тверде переконання про Бога, спокійна впевненість у Богові і непохитне рішення хвалити Його в усьому. Радість бачить життя в довгій, а не короткій перспективі, і завжди сподівається на краще. Тільки переконані, що Бог має владу над майбутнім, можуть зректися своєї влади тепер. Ті, хто вірить, що Бог врешті-решт виправить усе, спроможні терпляче чекати тепер. Ті, що передали благо своєї душі під дбайливу опіку милостивого Бога, можуть усміхатися, чекаючи прийдешніх днів.
Вирішивши плекати в собі благодать, довіру, рівновагу, прийняття, позитивні думки про інших, неосудливу любов, співчуття і подяку, ви дозволите радості зростати у вас, преображаючи саму суть того, ким ви є.
І ще одне останнє слово в нашій розмові – як змінювати і плекати належну відповідь нашого серця. Якби ви прагнули до щирого зізнання, то дехто з вас мав би визнати, що ви не надто добре почуваєтеся саме тепер. Ви виявили хибні, деструктивні способи, якими убивали радість у собі і людях навколо себе, але замість того, щоб відчути бажання змінитися, ви переконуєте себе в брехні: «Саме такою я і є. Я завжди була така, і всі про це знають. Я не можу змінитися. Коли я перебуваю під впливом стресу, я не можу поводитися інакше. Ви знаєте, що я така, тож ставтеся до мене поблажливо».
Мої дорогі сестри, чи могла б я висловити здогад, що ваша життєва постава є наслідком чотирьох можливих проблем: (1) ви жили з важкою травмою усе своє життя, і ваша неґречна мова, внутрішня постава і поведінка – це спроба захистити себе від цієї вразливости; (2) ви пробували змінитися чимало разів без жодного успіху, і всяка розмова про зміну лише нагадує про безнадійність вашого становища; (3) ви сердиті та невдоволені і перебуваєте в стані активного неприйняття позірно неможливих Божих вимог; або (4) ви просто ще не дозволили Христові й любові так глибоко проникнути у своє серце, щоб вона могла преобразити вас у нову себе (див. 1Кор. 5:7).
Ми гадаємо, що зміна відбувається тоді, коли Бог підганяє нас батогом, але насправді найтривкіші зміни стаються тоді, коли ми приходимо до Його чуйного серця і дозволяємо Йому обійняти нас. Достоту як Ісусове серце засмутилося, коли Він побачив страждання вдови в Євангелії від Луки 7, Його серце страждає, бачачи ваші страждання. Він просить вас прийти і преобразитися з огляду на Його вірну, незмінну любов до вас. Вам більше не треба боятися. Справжні зміни можливі. Ми з вами можемо направду стати жінками радости, плекаючи її в собі та в житті тих, кого справді любимо.
МОЛИТВА
Боже, я хочу бути тою, хто дарує прощення, підбадьорення, заохочення і неосудливу любов іншим. Я хочу бути тією, що добре слухає, тією, що припускає найкраще в інших та не осуджує їхні мотиви. Я потребую допомоги, тому що це все страшенно нелегко дається мені тепер. Дій через мене, щоб наповнювати радістю інших. В ім’я Ісуса, амінь.