Знак часу

Чи зауважили ви, що останніми роками стало набагато важче бути добрими батьками? Звісно, це ніколи не було аж надто легким. Перш за все, немовлята приходять у цей світ без інструкцій, і вам найчастіше доведеться писати їх самим. Крім того, вони неймовірно складні, і тому не існує безвідмовних формул, що згодяться в кожному випадку. Методи, які допомогли вам досягти чудового успіху з однією дитиною, можуть приректи на гірку невдачу з іншою.

Багато батьків не розуміють цього прикрого аспекту виховання дітей, тому що самі ніколи не стикалися з таким. Без жодних особливих досягнень вони змогли виростити повну хату «легких» дітей. Ми з дружиною знаємо одну таку сім’ю. Бог благословив їх трьома найдосконалішими дітьми, яких тільки можна уявити. Усі троє вчилися в школі тільки на «відмінно», щодня прибирали в кімнаті, мали талант до музики, їли, тримаючи одну руку на колінах, грали тільки в першій команді, ввічливо і тактовно розмовляли з дорослими і навіть не потребували, щоб їм випрямляли зуби! Це було просто нестерпно, якими добрими ці діти були.

Як і можна було сподіватися, батьки вважали успіхи своїх дітей суто власною заслугою. Також вони любили при першій нагоді сипати порадами щодо виховання. Уся їхня постава завжди випромінювала самовпевненість.

Але тоді сталося щось цікаве. Господь, Який мусить мати почуття гумору, вирішив влаштувати їм сюрприз, і на сорокові уродини подарував матері невеличке «торнадо». Відтоді ця сім’я ледве дає собі раду. Їхній малий карапуз, якому тепер шість років, твердий, наче кремінь, і ще вдвоє гостріший. Він полюбляє воювати зі своїми батьками і вже знає набагато більше від них. Просто спитайте його. Він обов’язково вам розповість. І найвеселіше в цій історії те, що батьки перестали давати поради щодо виховання невдовзі після його народження. Раптом виявилося, що їм уже не до того!

Коли я думаю про таких батьків, то пригадую фото зі своєї підшивки, де елегантно вдягнута жінка тримає горнятко кави. Її пальчик так витончено зігнутий, а лице аж світиться абсолютною впевненістю. На жаль, ця жінка ще не знає, що її комбінація лежить у неї під ногами. І внизу підпис: «Упевненість існує доти, поки ви не усвідомите ситуацію». І це справді так!

Не один твердолобий малюк розвіяв самовпевненість своїх батьків. Це його улюблена розвага. Якщо ви виховували лише згідливих дітей, які тільки й усміхалися вам, поспішаючи виконати наказ, то стережіться. Мабуть, ви ще не досить добре розумієте своє становище. І Господь також може послати вам сюрприз. Однак, я певен: якщо ви народите досить малят, то рано чи пізно переконаєтесь, що люди не можуть бути простими… незалежно від віку.

З листів, отриманих від батьків, я зрозумів, що багатьом з них важко впоратися зі своїми домашніми обов’язками. Щоб дізнатися, чому так стається, я попросив тисячу матерів і батьків описати прикрий досвід, пов’язаний із вихованням дитини. Їхні відповіді були навдивовижу цікавими. Дехто розповідав про липкі телефони, мокрі сидіння на унітазі й заплутані шнурівки. Інші повідомляли просто неймовірні історії.

Я ніколи не забуду розповідь матері, яка кілька тижнів просиділа вдома зі своїм малюком. Відчайдушно намагаючись вирватися з хати, вона вирішила повести сина на «Мапет фільм»… уперше в його житті. Як тільки вони прийшли в кінотеатр, ця мама виявила невелику технічну проблему. Дитина надто мало важила, щоб притиснути крісло на пружинах. І тому впродовж цілого фільму їй довелося тримати на колінах дворічного малюка, який без угаву звивався і крутився.

Це була помилка. В якусь мить вони втратили контроль над склянкою «Пепсі» і великою пачкою поп-корну зі смаком масла! Ця клейка суміш потекла з дитини на коліна і аж до самих ніг матері. Вона вирішила досидіти до кінця, тому що фільм вже майже закінчувався. Але, на лихо, вона не знала, що з кожною хвилиною чимраз більше прилипала до свого сина. Коли кіно закінчилося, вони устали і запнута спідниця матері зісковзнула. Вона пристала до сідниць малюка й поповзла за ним між рядами! Жінка стояла, стискаючи свою комбінацію і дякуючи Богові, що не полінувалася вдягнути її!

Уявляєте, як відчайдушно ця матір просила малюка повернутися зі спідницею до неї? Безумовно, инколи батьківство буває принизливим. І часом здається, що воно наче навмисне створено таким, щоб дратувати нас. Скажіть мені, чому малюк ніколи не впадає в істерику в спальні? Ніколи! Інакше буде порушено якийсь великий неписаний закон всесвіту. І ще важче зрозуміти, чому він затято закриває рота, побачивши чудовий сніданок з вівсяної каші, яєць, бекону і апельсинового соку… а тоді йде та випиває воду для пса. Я не розумію, що змушує дитину так поводитися. Я тільки знаю, що це зводить матір з розуму!

Очевидно, що батьки, які брали участь у нашому опитуванні «Розчарування батьківства» не тільки ділилися своїми кумедними пригодами. Подеколи ми чули від них несподівані і тривожні відповіді. Замість того, щоб критикувати своїх дітей, як можна було сподіватися, найчастіше вони зосереджувалися на власних батьківських і материнських хибах! Конкретні відповіді засвідчили великий брак упевнености, який так поширений нині серед батьків:

  • «Навіть не знаю, як впоратися з проблемами своїх дітей».
  • «Не можу подарувати своїм дітям безпеку й любов».
  • «Я вже не вірю у свої батьківські здібності».
  • «Я підвів своїх дітей».
  • «Я не став для них тим взірцем, яким мав бути».
  • «Зауважую власні погані звички і риси характеру у своїх дітей».
  • «Нездатність спілкуватися зі своїми дітьми».
  • «Борюся з виною, коли не виправдовую сподівань своїх синів».
  • «Не здатен впоратися».
  • «Уже надто пізно щось виправити».
  • «Уся ця відповідальність просто приголомшує мене».

Хіба не дивно спостерігати, з яким ваганням ми беремося до своїх виховних обов’язків? Батьківство навряд чи можна вважати новим винаходом. Відколи Адам і Єва стали окрасою райського саду, 77 мільярдів людей жили на цій землі, однак ми досі нервуємо, виховуючи своє дитя. Це знак часу.

Попередній запис

Наростаюча чорнота

Наступний запис

Боже благословення