Івана 18:15-27; Луки 22:56-62
Як ми вже знаємо, Петро на відстані йшов за арештованим Ісусом із Гетсиманського саду. Також й Іван, улюблений учень Ісуса, не залишив свого Вчителя. Коли Ісуса привели до первосвященика, Іван зміг увійти у двір, бо мав знайомих серед охоронців. Потім він попросив їх, щоб впустили й Петра, який чекав за ворітьми. Воротарка, яка впускала його, придивилася й запитала: «Чи ти не з учнів Цього Чоловіка?» Переляканий Петро швидко випалив у відповідь: «Ні!»
Увесь час, допоки тривав таємний нічний суд над Христом, Петро сидів у дворі первосвященика біля вогнища, бо ночі в Ізраїлі досить прохолодні. Біля вогню зібралися раби й слуги, і дехто із них, поглянувши на Петра, спитав: «Ти ж один із Його учнів будеш?» Тоді Петро вдруге відрікся, сказавши: «Ні!» Тоді до розмови приєднався інший раб: «Здається, я бачив тебе у саду Гетсиманському під час арешту Ісуса». Учень не зміг опанувати свого страху, тому втретє відрікся від Христа, сказавши, що не знає Його. Тієї ж миті заспівав півень…
Неначе струмом пройняло серце Петра, і він згадав слова Христа, сказані йому цієї ночі: «За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене».
Яка ганьба! Яку біль і пекучий сором відчув Петро за своє боягузтво. Він вибіг з двору первосвященика, ридаючи і молячись Господу простити його.
На щастя, Господь прощає нам усі наші провини, коли ми просимо Його про це, розкаюючись у вчиненому. Можливо це не сталося б, якби Петро в Гетсиманському саду більше молився, а не спав. Але тепер він назавжди запам’ятав той урок, який подав Йому Христос – надіятися лише на Божу силу і не покладатися на власну, оскільки людина не може сама по собі бути сильною і праведною.
ЗАПИТАННЯ:
- Хто з учнів не залишив Христа?
- Скільки разів Петро зрікся Ісуса?
- Як Петро відреагував на спів півня і чому?
- Який урок виніс Петро з цієї ситуації?