Буття 31, 32, 33, 35:1-7
Двадцять років прожив і пропрацював Яків у дядька свого Лавана. Настав час, коли бажання повернутися до рідного краю стало таким нестерпним, що Яків сказав тестю: «Відпусти мене, і я повернуся на свою батьківщину, а разом зі мною підуть мої дружини й діти». Лаван не захотів відпустити його, бо думав лише про себе, адже з моменту, коли племінник почав пасти отари дядька, Бог сильно благословив і примножив багатство Лаванове через Якова. І Лаван почав хитрощами утримувати Якова, думаючи про свою вигоду. Але саме ставлення до зятя погіршилося.
Одного разу, коли Яків пас у полі отару овець, він заснув. Уві сні з’явився йому Бог і сказав: «Повернися в землю батьків твоїх, на батьківщину твою, а Я буду з тобою». Яків прокинувся і покликав своїх дружин, щоб розповісти їм сон від Господа. Рахіль і Лія, вислухавши його, сказали: «Зроби все, що наказав тобі Бог. Ми з дітьми також підемо з тобою». Тоді Яків зібрав усі свої речі, одяг, худобу і все своє майно. Жінок і дітей своїх він посадив на верблюдів. Щоб забрати свою худобу, слуги Якова мусили переганяти позаду всіх його овець, віслюків, корів, кіз і верблюдів. Так вирушили вони в дорогу.
Через те, що намети Якова і його великої родини розташовувалися далеко від наметів Лаванових, той не побачив, коли зять з усією родиною залишили домівку. Коли ж Лаван дізнався, що Яків утік, то розсердився і захотів повернути Якова, але той під Божою охороною продовжував свою путь до землі ханаанської.
Як гадаєте, чи радів Яків, повертаючись до свого краю? Звісно! Він дуже поспішав побачити своїх батьків. Але разом із радістю Яків відчував страх: він пам’ятав, що втік від Ісава, коли дізнався про намір брата убити його. Тепер Яків боявся, що Ісав досі не пробачив його і вб’є не лише Якова, але й дружин і дітей. Щоб здобути прихильність і прощення свого брата, Яків вислав поперед себе посланців до Ісава зі словами: «Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер. І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх» (Бут. 32:5-6).
Коли слуги повернулися до Якова,то повідомили йому, що Ісав іде назустріч, а з ним ще чотириста чоловіків. Яків злякався ще дужче, бо подумав, що Ісав іде вбити його. Тоді він почав молитися до Бога, кажучи: «О, Господи, Ти був ласкавий до мене і дав мені все для життя; не допусти, щоб Ісав прийшов і вбив мене, дітей моїх і жінок моїх. Ти, Боже, обіцяв благословити мене і нащадків моїх». Наступного дня Яків узяв дещо з того, що мав: кіз, овець, віслюків, корів та верблюдів, і звелів слугам своїм подарувати все це Ісаву. Тієї ночі Яків залишився сам і спілкувався з Господом, і Той благословив його і дав йому нове ім’я – Ізраїль, бо «боровся з Богом та з людьми, і подужав». Уранці побачив Яків, що Ісав іде зі своїми людьми, про яких уже доповідали посланці. Яків не втік від Ісава – він пішов назустріч йому і поки підходив до брата, то вклонявся йому аж сім разів.
А що зробив Ісав? Він побіг назустріч Якову, обійняв його, поцілував і обидва заплакали, бо Господь прихилив серце Ісава до брата. Як радісно було Якову, що в серці Ісава не залишилося зла! Бог почув молитву Якова, коли той просив Його вплинути на Ісава.
Коли минула хвилююча мить зустрічі братів, Ісав поглянув і побачив Рахіль та Лію, дітей їхніх, і спитав: «А хто це?» Яків відповів: «Це діти, яких Господь ласкаво подарував мені». Тоді Рахіль і Лія вклонилися Ісаву до землі; вклонилися йому й наймички, і діти Якова. Потім запитав Ісав: «Що це за худобу я зустрів дорогою, навіщо ти мені її надіслав? Я маю всього багато, брате любий; нехай твоє буде з тобою». Але Яків прохав Ісава, кажучи: «Прийми мій дар, тому що Бог дав мені багато й є у мене все». Так Яків ублагав Ісава, і той прийняв його дари.
По тому повернувся Ісав до Сеїру, де жив зі своєю родиною, а Яків зі своєю родиною та худобою потихеньку пішов і оселився в землі ханаанській, де купив собі ділянку землі.
Отже ви бачите, що Господь не забув виконати Свою обіцянку і повернув Якова до Ханаану. А Яків повернувся на те місце, де бачив сон і збудував там жертовник Господу, Який був таким милостивим до нього: дав йому дружину, дітей, їжу, одяг, як Він і обіцяв; прихилив серце Ісава; повернув Якова до краю ханаанського. Яків дуже любив Бога і завжди дякував Йому за всі благословення. «Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірності, які Ти був учинив Своєму рабові» (Бут. 32:11).
ЗАПИТАННЯ:
- Хто звелів Якову повернутися до свого рідного краю?
- Чому Яків боявся повертатися?
- Як відбулася зустріч Ісава та Якова?
- Які благословення Божі отримав Яків?