Буття 37:1-24
Як Господь і обіцяв, Яків повернувся до краю ханаанського, де зустрівся зі своїм батьком. Коли Ісаку було сто вісімдесят років він помер, а Ісав з Яковом поховали його в тій печері, де поховані Авраам і Сарра. І жив Яків зі своєю великою родиною в Ханаані. Його діти виросли і стали молодими юнаками та дівчатами. Останнім в Якова народився син Веніамін, мамою якого була Рахіль. Як ми пам’ятаємо, Яків відразу покохав Рахіль, одружився на ній, і в них народилися два сини: Йосип і Веніамін. З-поміж усіх своїх дванадцяти синів Яків найбільше любив Йосипа, і на знак свого особливого ставлення він подарував сину квітчастий одяг.
Коли Йосипу було вже сімнадцять років, він зі своїми старшими братами пас овець. На жаль, між братами та улюбленцем Якова не склалися добрі стосунки, бо Йосип розповідав своєму батькові про всі злі вчинки і поведінку своїх братів. Крім того, брати заздрили Йосипові через те, що батько його любив найбільше.
Знайте, що заздрощі навіює в наше серце сатана. Ми повинні благати Господа зберегти нас від цього поганого почуття, бо воно може призвести до жахливих наслідків. Про це засвідчує нам історія Йосипа.
Одного разу Йосипу наснився досить дивний сон: неначе під час жнив він разом зі своїми братами на полі в’яже снопи. І ось снопи його братів вклонилися снопу, який зробив він. Цей сон дуже здивував Йосипа, і він щиро розповів усе своїм братам. «Чи ти будеш царювати над нами?» – презирливо спитали вони й ще більше зненавиділи Йосипа.
Невдовзі Йосип побачив інший сон, в якому сонце, місяць і одинадцять зірок вклонилися йому. Це ще більше здивувало його, і він розповів свій сон батькам і братам. Навіть батько, який любив Йосипа, не зрозумів сина, а лише докоряв йому, кажучи: «Невже ти вважаєш, що всі ми прийдемо і вклонимося тобі до землі?» Брати ще більше стали заздрити Йосипу. Яків же, не дивлячись на висловлене обурення, запам’ятав розповідь сина.
Після цієї події брати погнали отари овець на пасовища в далекий край. Йосип залишився вдома, щоб допомагати своїм стареньким батькам і маленькому Веніаміну, який також лишився вдома.
Татове серце завжди хвилюється про дітей, тому через якийсь час Яків захотів дізнатися, чи живі-здорові його сини, чи все в них гаразд. Він сказав Йосипу: «Піди, подивися чи здорові брати твої, чи худоба на місці, і прийдеш, розповіси мені».
Йосип завжди з радістю виконував прохання батька, тому негайно зібрався і вирушив у путь. Довго блукав він, шукаючи братів, аж нарешті зустрів чоловіка, який підказав, куди пішли брати з отарами. І коли, нарешті знайшовши братів, Йосип наближався до них, вони здалеку побачили його і змовилися між собою: «Ось іде сновидець. Давайте кинемо його до ями, а батькові скажемо, що його з’їв дикий звір». Йосип прийшов до братів із любов’ю, а вони зустріли його з ненавистю.
Один із братів, Рувим, втрутився в розмову й запропонував: «Не треба його вбивати, достатньо буде, як ви кинете його до ями». Цей брат мав добре серце і хотів зберегти життя Йосипові, щоб потім потай визволити його з ями та повернути батькові.
Коли Йосип підійшов до своїх братів, вони схопили його, зняли подарований батьком різнокольоровий одяг, який викликав їхню заздрість, і кинули хлопця в яму. Йосип гірко плакав, благав змилуватися над ним і відпустити до батька, але вони й слухати не хотіли, бо заздрість і зло зробили серця їхні твердими, мов кремінь.
Отже, вони вкинули брата до глибочезної ями. Там він лежав голодний, стомлений, без краплі води, яка б втамувала його спрагу. Та ще більше страждав від думки, що він може більше ніколи не побачити свого любого батька. Не звертаючи уваги на стогін і сльози, злі брати Йосипа посідали на землю і почали їсти хліб, який він же їм приніс.
Бог бачив усе це і був дуже засмучений вчинком братів. Вони, як нечестиві люди, що роблять зло, вважали: «Забув Господь, закрив обличчя Своє, не побачить ніколи» (Пс. 9:32).
ЗАПИТАННЯ:
- Скільки синів народила Якову Рахіль?
- Чи були в Якова улюбленці? У чому виявлялося його особливе ставлення?
- Які сни бачив Йосип?
- Що зробили брати, коли Йосип прийшов до них на пасовище?