Зірка і регата

Це була наша найбільша регата в році: Чемпіонат Великі Озера 1996 року. У серії з семи перегонів усі човни нашого класу збираються разом, щоб поборотися і визначити чемпіона нашого флоту.

Інакше кажучи, після затрачених упродовж 365 днів зусиль ти отримуєш предмет гордости.

Це не була регата, якою можна злегковажити. Це не була нагода для створення команди з усіх бажаючих. Змагання спонукало всіх власників човнів вповні розкрити свій талант.

Через незвичний збіг обставин я останні п’ять років тішуся дружбі з Джоном Бертрандом, що лише зміцнюється. Джон є професійним моряком, одним із найкращих у світі. Він брав участь у Кубку Америки і є справжньою зіркою. (Професійних моряків такого рівня називають зірками.) За правилами на кожному човні дозволено мати зірку. Ні на що не сподіваючись, я відправив факсом запрошення виконувати роль тактика на нашому човні, хоча розумів: це те саме, що запросити пограти в баскетбол із вуличною командою в парку Майкла Джордана.

На мій подив і радість, Джон приїхати погодився.

А зараз уявіть: відбувається звичайна гра на громадському баскетбольному майданчику і тут приходить Майкл Джордан. Ви посміхаєтеся до інших хлопців і повідомляєте: «Він із нами».

Я не міг дочекатися приїзду зірки.

Джон прилетів за день до регати і відразу почав вчити мене, як усе правильно робити. Кожна моя звичка – у вітрильному спорті та лідерстві, – коли я спостерігав за роботою майстра, переоцінювалася.

Коли Джон сів у мій автомобіль, він витягнув список членів команди і попросив: «Розкажіть мені, будь ласка, про кожного з вашої команди. Наскільки вправними є гравці? Якими є їхні особливості? У чому їхні переваги і слабкості? Яку мають мотивацію? Мені потрібно пізнати членів команди, щоб навчати і підбадьорювати».

Далі Джон запитав про наш човен і спорядження. «Ми повільні чи швидкі? Чи човен готовий? Чи готове оснащення? В якому стані вітрила?»

Потім ми розглянули змагання. «Я хочу запам’ятати назви чотирьох чи п’яти найкращих човнів, – сказав Джон. – Мені потрібно знати, де ці лідируючі човни протягом усього змагання і як ми можемо залишити їх позаду».

Пізніше ми обговорили особливості команди. «Що нам вдається найкраще? Чи то добре стартувати, чи то робити галс чи досягати огинання підвітряного знаку?»

Було дуже корисно спостерігати, як відомий моряк готується до регати. Я зрозумів, що Джон досяг такого рівня невипадково; у нього був план стати першим, і він рішуче прямував до цього.

Коли ми опинилися на воді, я не припиняв сумніватися. Звичайною процедурою при перетині лінії старту є перевірка вітру один раз чи двічі. Ти спрямовуєш свій човен до вітру, використовуєш компас і вираховуєш напрямок вітру, щоб визначити спосіб наближення до лінії старту. Перед першим змаганням Джон змусив зробити десять перевірок вітру, і ми продовжували цим займатися протягом дня. Під керівництвом Джона ми здійснили щонайменше сім перевірок вітру перед кожним змаганням.

Ось коли я зрозумів – і це важливо – що для змагання на найвищому рівні ти повинен працювати наполегливіше і найменше сподіватися на удачу.

Розпочалися змагання, і Джон був невблаганним, наказуючи команді працювати на повну силу. Я пригадую його слова перед першим маневром: «Зараз ми робитимемо галс, і це повинен бути найкращий галс у вашому житті». Відразу після завершення маневру пролунала похвала. «Чудовий галс, хлопці, чудовий галс».

Потім ми всі повинні були стрибнути на поруччя, щоб нахилити човен у зворотний бік. Голос Джона прорізався крізь вітер: «Ви нахиляєте човен на повну міць? Можете ще трохи постаратися?»

Мене дуже надихало прохання робити все на повну силу. Я усвідомив, що ніколи не повертався додому з роботи в доброму настрої, якщо витрачав час на дрібниці. Найкраще я почувався в ті дні, коли знав, що зробив для Бога все можливе.

Після закінчення кожного змагання Джон підходив до кожного члена команди та особисто дякував за старання. Я не здивувався, коли він зробив так вперше, але я взяв собі на замітку, що він повторював це всі сім разів.

Після повернення на док Джон і надалі дивував нас, допомагаючи чистити човен. Як правило, зірки не займаються прибиранням. Вони не опускають вітрила, не виконують ремонтних робіт (вони можуть позувати фотографам, роздавати автографи, але не долучаються до чогось важкого). Однак після повернення на док Джон залишився на човні з усіма і запитав: «Що потрібно відремонтувати? Що потрібно перетягти? Що потрібно почистити?»

Вас, напевно, цікавлять результати. Ми посіли шість перших місць і одне друге. Оскільки дозволялося відкинути одне змагання, то сталося так, що ми виграли регату з усіма першими місцями. Це в історії нашого флоту трапилося вперше!

Після повернення човна з гонки інші команди дражнили нас вигуками: «Ми недостойні!»

Ось що трапляється, коли ти переконуєш Майкла Джордана чи Джона Бертранда тобі допомогти.

Цей день для мене виявився надзвичайно захоплюючим. Я не знаю, скільки годин провів у морі – надто багато для підрахунку. Але я ніколи не забуду ті декілька днів, які я провів із Джоном.

Так само і в повсякденному житті. Ми всі витрачаємо час на якісь справи, але чи ці години є в’язницями розчарування чи вікнами можливостей? Саме тоді я зрозумів, що ходити з Богом трішки схоже на плавання з Джоном Бертрандом. Ти все ще повинен працювати, ти все ще витримуєш повороти і галси, все ще припускаєшся помилок, але ти є іншою людиною, коли маєш таку здібну і знаючу людину на палубі – і це надзвичайно захопливо.

Ви ніколи не повинні плавати в житті самі. Ви можете плавати у відкритому морі цього життя від кризи до кризи або плавати з Богом, Який не лише знає спосіб впоратися з хвилями, але ними керує. Він є всезнаючим, всюдисущим і всемогутнім. Він не змушує Вас сумніватися – Він емоційний Бог і відданий друг. Він буде вашим сховищем під час бурі. Він буде милосердним і щедрим супутником, а Його відданість виявиться для Вас нечуваною. Ви не хвилюватиметеся, чи Він не залишив корабель. Він провадитиме Вас у будь-яку пору року, і з Ним Ви ніколи не зіб’єтеся на манівці.

Хіба це не Бог, Якого Ви шукаєте? Хіба це не Бог, Який Вам потрібен? Якщо після всього цього Ви все ще шукач, то дозвольте мені дати ще одну пораду. Дайте Богові шанс, лише один шанс. Можливо, Ви зможете повторити вчинок нашої подруги. Ми з дружиною намагалися допомогти одній жінці та її чоловіку зрозуміти, хто такий Христос та яким Він є насправді. І одного ранку ця жінка вирішила дати Богу шанс, намагаючись із Ним поспілкуватися.

Все почалося дуже невинно. Жінка прокинулася і подумала: «Я можу зробити це просто зараз, отож, я спробую». Ось що вона написала нам у листі:

«Сьогодні вранці я розмовляла з Богом. Я не планувала цього робити. Але в будинку було все спокійно, чоловік пішов, і я просто почала розмовляти з Богом. Я ніколи цього не робила. Звичайно, я ще в дитинстві молилася зі своєю бабусею і знала напам’ять молитви «Отче наш» і «Богородице Діво», але це було інакше. Я молилася, бо так було потрібно. А цього ранку я з якихось причин захотіла поговорити з Богом».

Жінка закінчила свого листа словами: «Повинна зізнатися: коли я розмовляла з Богом, то відчувала незручність, уразливість, страх і, разом з тим, неабияке полегшення. Я знаю, що незабаром знову поговорю з Богом. Я розповідаю це, тому що довіряю вам, друзі, і знаю, наскільки ви обоє за мене вболіваєте».

Ніяковість, «дивність», навіть страх – така реакція для знайомства з новим другом є природною. Але жінка розуміє це. Вона починає все усвідомлювати.

А як щодо Вас? Яким є Ваш досвід?

Знаєте, я впевнений, що якби втратив усе – включно з сім’єю і друзями, – то все-таки би зміг вижити. Звичайно, втрати сприймалися би нестерпно боляче. Але, можливо, після сорока чи п’ятдесяти років одужання я би спромігся коли-не-коли посміхатися. Однак я би ніколи не зміг повернутися до «християнства ГД». Я би не зміг прожити і дня без дружби з Христом, жодного дня.

Рано чи пізно кожен почне шукати Бога. Я щиро вірю: Бог Біблії, Бог, Якого я люблю, є Богом, Якого Ви шукаєте. Ви можете опинитися на вершині свого успіху чи глибоко заховатися в безжалісній долині невдач, але, що б не відкрило Вам очі, я впевнений: Ви знайдете Бога через життєво важливі стосунки з Ісусом Христом.

Існує добра новина: Він не ховається. Він поруч. Він готовий взяти Вас за руку і йти з Вами в цьому житті, як і наступному.

Це Ваш шанс.

КІНЕЦЬ

Попередній запис

Ходити з Богом

Наступний запис

ПЕРЕДМОВА