“А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди” (Буття 39:1).
Розповідь про Йосипа, якого брати продають до Єгипту, і який пізніше, будучи великим візиром, з ними примиряється, безперечно, є однією з найгарніших історій світової літератури.
“І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною!” (Буття 39:7-8). Коли ж її чоловік прийшов додому, вона сказала: “До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною” (Буття 39:17).
“Бен Акіба” – посміхаються єгиптологи, відразу при першому ж вивченні перекладу папіруса Орбіні. Те, що вони розшифрували з єрогліфів було популярною історією з часів XIX династії з таємничою назвою “Казка про двох братів”: “Було колись двоє братів… Ім’я старшого було Анубіс, а молодший називався Бата. Анубіс мав дім і дружину, а його молодший брат жив у нього, немовби був його сином. Він виганяв отари в поле і гнав їх увечері додому, і спав з худобою в стайні. Як настала пора оранки, орали двоє братів разом на полі. Через кілька днів, коли вони були в полі, забракло їм зерна. Тоді послав старший молодшого брата: “Іди та принеси зерна з міста!” Його молодший брат застав дружину свого брата саме тоді, коли вона зачісувалася. І сказав він їй: “Встань і дай мені зерна, щоб я побіг на поле. Бо мій брат сказав: “Зроби це швидко і не затримуйся!”… Він навантажився зерном та пшеницею і вийшов із цим вантажем надвір. Тоді вона сказала до нього: “Ти маєш велику силу в собі! Я бачу твою потугу кожного дня… Ходи! Ляжмо разом на годинку! Хай тобі буде приємно. А я зроблю тобі гарну одежу!” Тоді розгнівався юнак, мов південна пантера, через лукаві слова, які вона до нього промовила. Однак він сказав їй: “Це завелика ганьба, що ти мені оце сказала. Ніколи цього більше не говори до мене! Тоді я нікому про це не скажу…” Тоді підняв він свій вантаж і пішов на поле… Однак жінка боялася через свої слова. Вона принесла жиру і приготувалася так, як та, з якою жорстоко вчинив негідник. Її чоловік… знайшов її лежачою, хворою від згвалтування… Тоді сказав її чоловік до неї: “Хто говорив із тобою?” Вона відповіла: “Ніхто… окрім твого молодшого брата. Коли він прийшов, щоб зерна… узяти, знайшов він мене, як я сама тут сиділа, і сказав до мене: “Ходи, ляжмо на годинку! Розпусти своє волосся”… Однак я не послухала його. “Чи ж я тобі не мати?! А твій старший брат хіба не як батько тобі?!” Так я сказала йому. Тоді він злякався і побив мене, щоб я тобі про це не розповіла. Отож коли ти залишиш його живим, то я помру”. Тоді брат його став дикий, немов південна пантера. Він нагострив свого ножа… щоб убити свого молодшого брата…”
Можна прямо-таки побачити, як придворні підлабузники фараона перешіптуються. Ця казка їм подобалася. Сексуальні проблеми та жіноча ментальність вже тоді викликали інтерес, за тисячі років до Кінзі.
Історія чужоложниці в контексті єгипетської казки як зразок для біблійної історії про Йосипа? Вчені вже давно, від початку XX ст. сперечалися стосовно “за” і “проти” на основі документу “папірус Орбіні”. Однак ознак перебування Ізраїля в Єгипті не було, поза Біблією, жодного сліду. Історики, як і професори богослов’я, заговорили про “легенду про Йосипа”. Бо якраз у такій країні, як Єгипет, можна було сподіватися, навіть розраховувати на тогочасну документацію про ту подію, що її розповідає Біблія. Принаймні в тому, що стосується Йосипа. Бо ж він був великим візиром фараона і таким чином значимим чоловіком у Країні Нілу.
Жодна держава Стародавнього Сходу не передала нам так точно своєї історії, як Єгипет. Аж до 3000 р. до Р. Х. ми можемо прослідкувати доволі точно імена фараонів, ми знаємо почерговість династій з Давнього, Середнього та Нового Царства. У жодного иншого народу так докладно не записані важливі події, діяння правителів, їх походи, будівництво храмів та палаців, які вони будували, а також література та поезія.
Однак цього разу Єгипет не дав дослідникам відповіді. Мало того, що вони нічого не знайшли про Йосипа, вони навіть не відшукали ні документів, ані монументів з того історичного часу, в якому він жив. Майже хронологічні записи з давно минулих століть раптом обриваються в 1730 р. до Р. Х. Від того часу над Єгиптом довго лежить темрява. Лише 1580 р. до Р. Х. знову виринають свідчення сучасників. Як можна пояснити відсутність будь-якої звістки про такий великий часовий проміжок, тим більше такого високорозвинутого народу і з такою держаною системою?