“І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях” (Буття 41:53-54).
Роки посухи, неврожаю та періоди голоду засвідчені в Єгипті неодноразово. Так, наприклад, за наскельним написом Птолемеїв, семилітній голод мав бути на початку ІІІ тис. до Р. Х., цар Зосер передає правлячому на великих заплавах Нілу князю в Елефантину таке повідомлення: “Я дуже переживаю за тих, що в палаці. Моє серце повне тривоги через те, що Ніл не виходив уже впродовж семи років. Є небагато польових плодів, бракує овочів, бракує всього їстівного… діти плачуть, молоді люди ледве волочать ноги. Старі занепали духом, вони сидять на землі, їхні стегна втратили силу. Придворні безпорадні. Відкрили засіки з запасами, та все, що там було, було спожито.” Були знайдені залишки засіків, які існували вже в Старому Царстві. У багатьох гробницях є їх макети з глини.
“А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного? І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо. І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту” (Буття 42:1-3).
Це причина великої подорожі, що призводить до зустрічі з проданим братом та входу ізраїльтян в Єгипет. Віце-король спроваджує в країну свого батька, своїх братів та родичів. “Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят… І прибули вони до краю Ґошен” (Буття 46:27-28). Віце-король дістав найвищий дозвіл для переходу ними кордону і те, що повідомляє Біблія, цілком відповідає порядкам урядового управління.
“І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе. Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен” (Буття 47:5-6)
Один пограничний урядовець пише своєму начальнику на папірусі: “Ось инше, що маю повідомити моєму панові, а саме: ми… дозволили перехід племен бедуїнів з Едому через укріплення Менефти в Зеку в болота міста Пер-Атум, щоб вони та їхні отари у володінні царя, благого сонця кожної землі… збереглися при житті…”
Пер-Атум, який виринає тут в єрогліфічному тексті, це біблійний Пітом у землі Ґошен, одне з пізніших невільничих міст Ізраїля в Єгипті (див. Виходу 1:11).
На таких випадках єгипетська прикордонна поліція та найвищі урядовці зуби з’їли. Це все відбувається за перевіреним управлінським шаблоном: прохачів пасовищ, втікачів із земель, в яких панує голод, приймають і майже завжди відправляють в один і той самий район. Він лежить у дельті, на правому березі Нілу, у біблійній землі Ґошен. У дельті правлять і завойовники-гіксоси.
Сини Ізраїля мали незле почуватися в землі Ґошен. Вона – як і описує Біблія (див. Буття 45:18; 46:32; 47:3) – була надзвичайно родючою, і пасовища були ідеальними для розведення худоби. Коли старий Яків помирає, з ним відбувається те, що не було звичним у Ханаані, у Месопотамії і в його роді – його тіло бальзамують.
“І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля. І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування” (Буття 50:2-3).
У Геродота – мандрівника по античному світу та найвідомішого описувача подорожей можемо прочитати, наскільки точно цей опис відповідає єгипетському звичаю. Йосипа пізніше поховають саме так.
У часи правління єгипетських фараонів “мешканець пісків” ніколи не зміг би стати віце-королем. Кочівники розводили ослів, овець та кіз, а в єгиптян ніким так не гордували, як тими, що тримали малих тварин, “бо для Єгипту кожен пастух отари огида” (Буття 46:34). Лише за чужинців гіксосів “азіят” мав шанс піднятися до найвищого функціонера в державній машині. За гіксосів часто траплялися службовці з семітськими іменами. Так, на скарабеях із часу гіксосів безпомилково розшифрували ім’я “Яків-гер”. “І не є неможливим, – звучить вирок великого американського єгиптолога Джеймса Генрі Брістеда, – щоб ватажок роду Якова з Ізраїлю на певний час у ті темні часи отримав правління в долині Нілу. Така подія могла трапитися до вторгнення ізраїльських племен до Єгипту, яке в кожному випадку мало відбутися в той період”.