ЧОТИРИСТА РОКІВ МОВЧАННЯ – Частина 1

І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися” (Буття 47:27)

Про відрізок часу в 400 років за які політичне обличчя “Родючого Півмісяця” цілком змінюється, Біблія мовчить. За ці чотири століття відбуваються потужні перестановки в конгломераті народів. Вони переривають більш, ніж тисячолітню історію семітських царств на Тигрі та Євфраті. Цей великий культурний острів на Близькому Сході раптом вихоплюють із його замкнутого життя. Із далеких, доти незнаних країв та земель чинять натиск чужі народи та культури. Він переживає першу сутичку з рештою світу.

Та й Єгипет 150 років перебуває в спокої. Увертюра до пробудження починається дивним мотивом – ревом бегемотів.

До принца південного міста, як повідомляє фрагмент папірусного тексту[1], прибуває посланець царя-гіксоса Апофіса з Аваріса. Південним містом є Фіви, а його принцом є єгиптянин Секененре, що зобов’язаний платити данину чужим завойовникам у верхній дельті. Вражений, принц запитує посланця азіятських загарбників: “Для чого послали тебе в південне місто? Як вирушив ти в подорож?” Посланець відповідає йому: “Цар Апофіс, хай буде йому довге життя, добробут та здоров’я – посилає сказати тобі: “Забери ставок з бегемотами на півдні твого міста, бо вони не дають мені спати. День і ніч їх гамір стоїть мені у вухах.” Принц південного міста завмер, немов його грім вдарив, бо він не знав, що відповісти посланцеві царя Апофіса – хай буде йому довге життя, добробут і здоров’я. Врешті каже принц: “Ну, добре, ми щось зробимо для вашого пана з цим ставком – довге життя, добробут і здоров’я хай будуть йому.” Однак посланця не так легко позбутися. Він говорить прямо: “Цю справу треба виконати!” Принц південного міста намагається на свій лад переконати його. Він добре знає прадавню тактику сучасного сніданку із шампанським, яка повинна створити атмосферу дружби та доброзичливости. Відповідно до того часу і на свій лад він наказує забезпечити жорсткого посланця гіксосів “гарними речами, м’ясом та печивом…” Безрезультатно! Бо коли той від’їжджає, то везе у своїй сідельній сумці запевнення принца на папірусі: “Все, що ти мені сказав, я зроблю. Скажи йому це.” Тоді скликав принц південного міста своїх найвищих урядовців, а також кожного найвищого солдата, якого мав, і повторив їм послання, що йому передав цар Апофіс – хай буде йому довге життя, добробут і здоров’я! Тоді всі вони як один на деякий час замовкли….” Тут текст папіруса обривається. Бракує, на жаль, кінця розповіді, однак із инших тогочасних свідчень ми можемо відтворити подію, що відбулася далі.

У музеї в Каїрі зберігається мумія певного Секененре. Коли її віднайшли в Деїр ель-Бахрі біля Фів, вона прикувала до себе особливу увагу медиків. Черепна коробка має п’ять важких рубаних ран. Секененре втратив своє життя в битві.

Звучить як байка, і все ж це було провокаційним твердженням: мовляв, гамір фіванських бегемотів заважає правителю-гіксосу аж у дельті. Рик бегемотів це, напевно, найнезвичайніший привід до війни у світовій історії[2].

З Фів повстання проти ненависних гнобителів розгортається по всій країні. Вперше єгипетські загони знову марширують вгору по Нілу. З ними по святій річці в напрямку півночі прямує добре споряджений флот. У завзятих, кривавих боях у 1580 р. до Р. Х. після багаторічних штурмів падає Аваріс – твердиня гіксосів у дельті. Ахмосе, син Секененре, прославився як визволитель Єгипту. Його тезка, морський офіцер нового єгипетського царського флоту, залишає для наступних поколінь на стінах своєї гробниці розповідь про вирішальну битву в Ель-Кабі. Після докладного опису свого вишколу, він по-військовому лаконічно повідомляє: “Взято Аваріс, я взяв там у полон одного чоловіка і трьох жінок, всього чотири особи. Його величність дав мені їх за рабів.”

Морський офіцер розповідає також про наземну війну: “Шаруєн облягали три роки, і його величність узяв його”. І цього разу це оплатилося Ахмосе: “Тоді я здобув двох жінок і одну руку. Мені дали золото мужности, окрім того, що подарували полонених як рабів”.

Шаруєн завдяки своєму розташуванню в Негеві був важливим стратегічним пунктом на південь від коричневого пасма гір Юдеї. Маленька купка сміття Тел Фар’а – це все, що від нього залишилося. Фліндерс Петрі, відомий археолог із Англії, розкопав тут у 1928 р. величезні мури.


[1] Папірус Сальє 1, зараз у Британському музеї в Лондоні.

[2] Окрім цього літературного передання описує початок повстання і неопублікований історичний текст із Карнаку.

Попередній запис

ЙОСИП В ЄГИПТІ – Частина 3

Наступний запис

ЧОТИРИСТА РОКІВ МОВЧАННЯ – Частина 2