Кад – Кед

Кадміїл (перед Богом, цебто стоячий перед Богом, Його служитель): Левит, який вернувся з Зоровавелем на батьківщину (Езри 2:40; Неем. 7:43). Він і його родина згадуються в біблійній історії з нагоди 3 подій: Езри 3:9; Неем. 9,4,5; 10:10.

Каїн (набутий, надбання, досягнення, посідання): Найстарший син Адама й Єви. За свій гріх убивства Авеля був вигнаний із Едену та став “мандрівником” і “заволокою” (Євр. 11:4; 1 Мойс. 4:12 і наст.). Спонукою до його братовбивства була заздрість і гнів, що вчинки Авеля були праведні і його жертву прийняв Бог (1 Ів. 3:12). Каїн оселився в землі Нод, побудував місто й назвав його Енох за ім’ям свого сина (1 Мойс. 4:17).

Кайяфа (скеля або депресія, смуток, пригноблений стан): Первосвященик за днів Ісуса Христа; зять Анни; порадив синедріонові видати смертний вирок на Ісуса Христа перед тим, ніж постане заколот у народі, і тим самим виповів пророцтво, що Ісус має вмерти за нарід (Ів. 11:49). Його характеризувало нешанобливе ставлення до справедливости. Він у великій мірі був відповідальний за обвинувальний вирок із засудженням Ісуса Христа до страти через розп’яття (Ів. 11:49-53; 18:13,14,24,28; Мт. 26:3,57; Дії Ап. 4:6).

Калев, Халев, Калеб (здібний, хоробрий, войовничий, богатир герой, також пес):

  1. Єфуннеїв син, за походженням – кеніззеянин (4 Мойс. 13:6; Ісуса Навина 14:6), цебто первісно не належав до Ізраїля, а згодом став прозелітом; один із 12 розглядачів (розвідувачів Ханаану від Юдиного племени. Він та Ісус Навин вірно звітували з розгляду Обітованого Краю, підбадьорювали нарід і переконливо заохочували його ввійти в Ханаан (4 Мойс. 13:30; 14:6). За повне довір’я й послух Богові він та Ісус Навин із старшого покоління, що вийшло з Єгипту, ввійшли в Обітовану Землю (4 Мойс. 14:24-30; 14:38; 26:65; 5 Мойс. 1:36). Він брав участь у розподілі Ханаанської Землі (4 Мойс. 34:19) і дістав у посідання Хеврон із його околицею (Ісуса Навина 14:9-15; 21:11 і наст.). Земельний наділ Калева збільшувався (Ісуса Навина 15:15 і наст.) і з бігом часу ті додаткові посілості стали називатися “Калевом” (1 Самуїл. 30:14) або “Калев-Єфратою” (1 Хронік 2:24).
  2. Хецронів син, із Юдиного племени (1 Хронік 2:9,18,19,42,50).

Каллай (швидкий слуга Єгови): Священик із Саллаєвої родини, служив за днів Йоякима (Неем. 12:20).

Кандака (князь-пан слуг): Етіопська цариця (Дії Ап. 8:27). Кандака – це не власне ім’я етіопської цариці, але титул династії етіопських цариць того часу. Скопець або вельможа-прем’єр її палацу-двору (камергер, шамбелян, підкоморій) навернувся до Бога та став християнином, почувши Євангелію з уст Пилипа (Дії Ап. 8:26-40).

Кармі, Кармій (виноградар):

  1. Рувимів наймолодший син (1 Мойс. 46:9; 2 Мойс. 6:14; 4 Мойс. 26.6; 1 Хронік 5:3).
  2. Завдіїв син, Аханів батько, з Юдиного племени (Ісуса Навина 7:1, 18; 1 Хронік 2:7; 4:1).

Карп, Карпо (овоч): Християнин, мешканець Троади, в якого Павло залишив свого плаща, книги й пергаменові звої (2 Тим. 4:13).

Каршена (ілюстрований): Один із сімох провідних князів Персії й Мідії на царському дворі Ахашвероша (Естери 1:14).

Кастор і Поллукс — див. “Діоскури”.

Катан – див. “Таккатан” (Езри 8:12).

Кварт (чотири, четвертий): Християнин у Коринті, співробітник апостола Павла, приєднався до привітів Павла християнам у Римі (Рим. 16:23). За переданням, Кварт був одним із 70 учнів Христа.

Квіріній (боєць, вояк): Губернатор Сирії після заслання Архелая (Лк. 2:2).

Кегат, Когат, Каат (збори, зібрання, асемблея): Левіїв син, від якого походить великий рід Кегатівців (1 Мойс. 46:11). Під час перепису при Синайській горі було 8 600 нащадків Кегата, з чого 2 750 здатних мужчин до війська у віці від 30 до 50 років (4 Мойс. 4:2-3,34-36; 3:27-28). Їхня служба у скинії заповіту полягала на тому, що вони пильнували сторожу святині, носили Святеє Святих; під час мандрівки пустинею носили ковчега та священні предмети (4 Мойс. 4:4 і наст.). У Ханаані вони дістали на життя 10 міст, розташованих в Єфремовому, Дановому й Манасіїному племенах (Ісуса Навина 21:4,5,26).

Кегат прибув до Єгипту разом із Левієм та Яковом (1 Мойс. 46:11); його сестра називалася Йохевед (2 Мойс. 6:20), дід Аарона й Мойсея; помер у віці 133 років (2 Мойс. 6:18).

Від Левієвих синів: Ґершона, Кегата й Мерарі походять три головні відділи Левитів (Ґершонівці, Кегатівці й Мерарійці).

Кедар (темношкірий): Другий син Ізмаїла. Кедар – це родоначальник великого й потужного арабського племени, бедуїнів-кочовиків, що жили в наметах та славилися своїм скотарством (1 Мойс. 25:13; 1 Хронік 1:29).

Цим ім’ям “Кедар” у Святому Письмі позначується загально Арабію й арабів (Псальма 19:5, Ісаї 21:13,16-17; 42:11; Єремії 49:28). Рабини часто називають арабську мову кедарською. Кедарське плем’я проживало на схід від Невайоту в самітній країні поміж кам’янистою пустинею й Вавилонією (Ісаї 42:11; Псальма 119:5). Вони були лукаві, зрадливі, несправедливі й ненавиділи мир (Псальма 119); фанатично поклонялися ідолам, були зразковими лучниками, хоробрими лицарями (Ісаї 21:17); Арабія й кедарські князі багаті на вівці й верблюди (Єзекіїля 27:21), не лякаються й не знають страху (Єремії 28-31), проте не уникнуть покарання (Єремії 49:28-29) і вся їхня слава зникне (Ісаї 21:16-17).

Кедарські кущі й намети назовні були чорні, однак усередині переховувалися в них цінні скарби. Це спонукало автора Книги Пісня над Піснями порівняти внутрішню красу царської нареченої до кедарських наметів (Пісня над Піснями 1:5). Хоч кедари – це здебільшого кочовики, мандрівне плем’я, проте деякі з них осілися по містах і селах (Ісаї 42:11).

Кедема, Кедма (східній): Наймолодший син Ізмаїла (1 Мойс. 25:15; 1 Хронік 1:31).

Кедор-Лаомер (слуга Лаомера): Цар Еламу, правдоподібно частина території Мідії й Персії, який у союзі з іншими 4 царями воював проти Аврама в долині Йордану й зазнав поразку (1 Мойс. 14:1-16).

Попередній запис

Йос – Йоя

Наступний запис

Кел – Кіл