Келіта (малорослий, карлик): Один із левитів, що з Езрою вернувся на батьківщину (Езри 10:23); допомагав пояснювати народові Божого Закона (Неем. 8:7): підписав заповіта-умову з Неемією, що буде вірно додержувати Божого Закона й не матиме родинних-подружніх зв’язків із чужинцями (Неем. 10:11).
Келув, Келуб (кошик):
- Батько Мехіра, один із Юдиних нащадків (1 Хронік 4:11).
- Батько Езрі. Езрі був Давидовим урядником (1 Хронік 27:26).
Келугу (повний, завершений, закінчений): Один із ізраїльтян, який одружився з чужинкою (Езри 10:35).
Кемош (підкоряний, переможений): Народній ідол-божок моавітян (1 Царів 11:7; Єремії 48:7), які вважали себе народом Кемоша (4 Мойс. 21:29). Кемош був також божком аммонітян, хоч згодом їхнім ідолом став Молох (Єремії 48:7,13,46; 49; Суддів 11:24). Цар Соломон запровадив у Єрусалимі поклоніння ідолові Кемошеві (1 Царів 11:7), а цар Йосія усунув це ідолопоклонство (2 Царів 23:13).
Кемуїл (Божа громада, Божий збір чи зібрання):
- Син Нахора й Мілки, батько Арама (1 Мойс. 22:21).
- Шіфтанів син, князь Єфремового племени; один із 12 мужів, призначених Мойсеєм для розподілу Обітованого Краю Ханаану (4 Мойс. 34:24).
- Левит, князь-зверхник племени за днів Давида, батько Хашавії (1 Хронік 27:17).
Кенаана (купець, торговець):
- Білганів син, веніяминівець (1 Хронік 7:10).
- Батько Седекії, фальшивого пророка (1 Царів 22:11,24; 2 Хронік 18:10,23).
Кеназ (полювання, лови, ловитва):
- Еліфазів син; був одним із провідників Едому (1 Мойс. 36:11,15,42; 1 Хронік 1:53,54).
- Елин син, внук Калева (1 Хронік 4:15).
- Молодший брат Калева, батько Отніїла, з Юдиного племени (Ісуса Навина 1:11; Суддів 1:13; 3:9,11; 1 Хронік 4:13).
Кеназзеяни, кенізеяни: Нащадки Кеназа (1 Мойс. 15:18-20; Ісуса Навина 14:6,14).
Кенані (той, кого підтримує, охороняє й захищає Єгова): Левит, що допомагав поворотцям із вавилонського переселення очиститись від гріхів і відновити поклоніння Богові під проводом Езри (Неем. 9:4).
Кенанія (заснований Господом): Співак, зверхник над левитами, які носили ковчега та співали за днів царя Давида, (зверхник ношення ковчега та співаків) за днів царя Давида, коли переносили ковчега-кивота до скинії в Єрусалимі (1 Хронік 15:22,27; 26:29).
Керан (ліра): Дішонів син, хореянин (1 Мойс. 36:26; 1 Хронік 1:41).
Керен-Гаппух (ріг краси, рогове місце): Йовова дочка (Йов 42.14).
Кесар – див. “Цісар”.
Кесед (ріст, зростання, збільшення, посилення): Син Нахора й Мілки (1 Мойс. 22:22).
Кеція (касія – це назва рослини з родини стручкових, що її листя вживають у медицині, як проносного): Йовова дочка (Йов 42:14).
Кир, Кір (сонце): Дата народження невідома, помер 530 року до Хр. Загинув у боях із скитськими кочовими племенами, що гасали по обох боках Каспійського моря й загрожували небезпекою для східньої границі Перської Імперії. Деякі історики подають, що Кир був смертельно ранений у запеклій боротьбі з загоном племени массагетамів, інші знову доводять, що він був ранений у боях із плем’ям дербиків. Цар Кир спокійно помер і його поховано в перському місті Пасаргадах із великими почестями.
Він став царем перської держави 559 року й царював аж до самої смерти. Вславився геройством і переможними походами. За його панування до Перської Імперії були приєднані такі країни: частина Індії, Мідія, Вавилонія та грецькі колонії в Малій Азії. Став дуже популярним, перемігши 546 р. до Хр. могутнього лідійського царя, що володів надзвичайними багатствами.
Як основоположник і монарх Перської Імперії, Кир виявляв нечувану широку політичну й релігійну толеранцію до завойованих ним народів. Він не вбивав царів-опонентів, не пустошив їхніх столиць, надзвичайно гуманно поводився з полоненими та взагалі ввічливо ставився до людей. Підкоривши під своє володіння Вавилонію, Кир негайно видав едикта в Ахметі (Екбатані), яким дозволив євреям у Вавилоні добровільно вертатися на батьківщину, відбудовувати єрусалимський храм і таким чином відновити там поклоніння живому Богові, (2 Хронік 36:22 і наст.; Езри 1:1-4; 3:7; 4:3; 5:13,17; 6:3-5). Крім цього Кир звелів повернути поворотцям золотий і срібний посуд, що його Навуходоносор переніс із Єрусалиму до Вавилону (Езри 1:7; 6:5), і зарядив платити із царської скарбниці Заріччя робітникам при будові Божого дому (Езри 6:8 і наст.). Таким чином 42 000 гебрейських поворотців прибули з Вавилону до Юдеї.
Про 70-річний період тривання вавилонської неволі писав наперед пророк Єремія, а також пророк Ісая провістив 210 років наперед про перемоги Кира й назвав його Господнім “пастирем”, а навіть і “помазанцем” (Ісаї 44:28; 45:1-4). Кир привернув Ізраїлеві волю й виконав інші великі події з побудження Бога (2 Хронік 36:23). Йосип Флавій твердить, що Кир одержав спеціяльне об’явлення привернути волю Ізраїлеві та збудувати Божого дома в Єрусалимі, читаючи Книгу Пророка Ісаї. Безперечно, він мусів також знати пророцтво Даниїла (Даниїла 6:28,29; 10:1). Проте цар Кир до кінця свого життя поклонявся поганським богам і правдоподібно захоплювався вченням Заратустри. Це тільки Бог кожного разу збуджував духа Кира чинити Його волю в історії гебрейського народу й він слухняно виконував її.
Кифа – див. “Петро”.
Кіл’ав (батькоподібний, схожий на свого батька): Давидів син від кармелітянки Авіґаїли, народився в Хевроні, найменований також Даниїл (2 Самуїл. 3:3; 1 Хронік 3:1).
Кілйон (сохнучий, в’янучий, хворобливий, нездоровий): Молодший син Елімелеха і Ноомі, муж Рути, ефратяним (Рути 1:2-5; 4:9).