Перебуваємо в часі переслідування від Селевкідів та очолюваного Макавеями повстання. Невелика кількість євреїв, що залишилися вірними Богові та Його законові, відчайдушно бореться за свою релігійну свободу проти переважаючих ворожих сил. Як розв’яжеться ця нерівна боротьба? Захисники Ізраїля мають надію й очікують на Божу допомогу, як це бувало і в інші критичні моменти минулої історії.
У таких історичних обставинах Бог надихає одного автора звернутися до минулого, аби добути з нього основу для підбадьорення та надії. Але Він робить це на Свій спосіб, застосовуючи таку техніку, що спантеличує нас.
Він використовує одну визначну постать з минувшини, а саме Даниїла, який жив у не менш бурхливу епоху (у час вавилонського заслання), й уявляє Собі його адресатом видінь, що об’являють йому майбутній розвиток історії та долю його народу аж до часів автора книги. Ці видіння символічні: дійсність показано під образами тварин, чисел та інших символів, значення яких пояснює ангел.
Цей спосіб писання історії отримав назву «апокаліптичного» літературного жанру («апокаліпсис» дослівно означає «об’явлення»). Цей жанр мав неабияку популярність від II ст. до Хр. аж до II ст. по Хр. й увійшов також до Біблії. Іншими словами, Бог застосував його, як і інші літературні жанри, щоб донести до Ізраїля Своє слово потіхи та надії в один із найтрагічніших моментів та щоб відновити віру в Бога, Який завжди є господарем історичних подій і повсякчас залишається вірним Своїм обітницям спасіння.
Новий Заповіт також матиме свій «Апокаліпсис» (книга Об’явлення), який також був написаний в один із найкритичніших моментів для перших християнських спільнот – під час переслідування імператора Доміціяна в кінці І століття.
Постання книги Даниїла – це маленька таємниця, принаймні для нас: із 14-х глав, з яких вона складається, деякі написані єврейською мовою, інші – арамейською, що дуже подібна до єврейської, а останні дві глави та довга молитва юнаків у печі (Дан. 3:24-90) написані грецькою мовою. Учені ще сперечаються, чи ця книга була написана в такому вигляді, як вона дійшла до нас, чи, можливо, її спочатку написали лише одною мовою, і якщо так – то якою. Однак усі одностайно визнають, що, хоч ця книга розповідає про визначного героя із VI ст., її написано, принаймні в тій формі, в якій вона дійшла до нас, набагато пізніше – у час Макавеїв.
У книзі виразно вимальовується поділ на дві частини: у Дан. 1-6 розповідається про деякі події з життя Даниїла при вавилонському і перському царському дворах; натомість у Дан. 7-12 описано видіння Даниїла про пригоди ізраїльського народу після заслання. Останні дві глави[1] розповідають ще про три епізоди з життя Даниїла, але вони походять з інших джерел і є сатирою проти ідолопоклонства. Їх долучено до грецького перекладу книги.
Розповіді
Перша глава відіграє роль вступу: Навуходоносор здобуває Єрусалим і наказує, щоб до царського двору привели молодих розумних знатних євреїв, аби після відповідного приготування зробити їх державними чиновниками. Між ними були Даниїл та три його товариші. Вони вирішили зберігати вірність вірі та законам своєї релігії. Бог винагородив їх за це рішення, даруючи цим чотирьом євреям надзвичайний розум і мудрість. У Дан. 2-6 описано деякі епізоди, що виявляють мудрість Даниїла та його товаришів і їхню вірність Божому законові. Тільки Даниїлові вдається пояснити Навуходоносорові сон про статую, яка складалася з вилитих із різних металів частин і яка розвалилася від удару каменя по крихкій глиняній підставі, на якій вона стояла (Дан. 2). Далі жахливий засуд падає на трьох Даниїлових товаришів, вірних послідовників єдиного Бога, які відмовилися впасти ниць перед однією статуєю, – однак полум’я печі, куди їх вкинули живцем, не торкається до них, так що вони можуть прославляти та благодарити Бога посеред вогню (Дан. 3). Приголомшений цим чудом цар благословить Бога трьох юнаків, обдаровуючи їх різними почестями.
У 4-ій главі Даниїл пояснює Навуходоносорові ще один сон. Цього разу сон безпосередньо стосується гордого вавилонського царя, якого Бог вирішив упокорити дивною хворобою: Навуходоносор стане як тварина й буде поводитися як тварина: він їстиме траву й житиме просто неба; коли ж отямиться, то зрозуміє, що його влада походить з неба. Далі описано славний бенкет Валтасара (Дан. 5), під час якого з’являється таємнича кисть руки, що виписує такі ж таємничі слова, які достовірно пояснює Даниїл. Останній епізод (Дан. 6) із цієї серії відбувається після падіння Вавилону від руки персів; у ньому розповідається, як через заздрість чиновників царського двору Даниїла кидають до ями з левами за його вірність юдейським релігійним практикам. Також і цього разу Бог чудесно винагороджує витривалість та віру свого пророка, вчиняючи левів спокійнішими від ягнят.
Ці на перший погляд біографічні глави слід читати в тому дусі, в якому вони були написані, – себто беручи до уваги становище, яке витворилося в час переслідувань царя Антіоха IV та в період опору, очолюваного Макавеями.
Цар скасував закон Мойсея, який серед іншого містив у собі деякі обмеження в харчуванні (пор. 2 Мак. 6:18 нн, епізод про похилого віком Еліязара); але розповіді про Даниїла показують, що дотримування закону – це акт пошани до Бога і джерело мудрости та успіху (Дан. 1; 2; 5).
Сон про статую, що репрезентує різні імперії (вавилонську, мідянську, перську, грецьку), показує, що Антіох є з… крихкої глини і що його буде повалено Божим втручанням (камінь, що відривається від гори без втручання людини).
Відмова виконувати нав’язаний греками поганський культ призводила до дуже суворих покарань, але Бог зможе утримати в житті своїх вірних навіть у палаючій печі чи між голодними левами.
Одне слово, Даниїл та його друзі уособлюють єврейський народ, який під захистом Божого ангела вирветься живим із рук своїх переслідувачів. Усі ці факти мають виразну мету – дати пізнати Бога Даниїла тим, хто володіє світом, і передусім дати їм наявно відчути, що цей Бог є господарем усіх людей та всієї історії; Він дає владу, кому бажає і доки бажає, і дає Своїм вірним слугам мудрість могти «читати» події історії.
Епізоди, про які розповідається в кінці книги, у додатку, – це сатира проти ідолопоклонства (Бог, який… їсть, і отруєний дракон, Дан. 14) і вияв мудрости Даниїла, що його Бог посилає на допомогу Сусанні, яку несправедливо звинуватили два старі розбещені юдеї (Дан. 13).
Видіння
Видіння, що містяться в главах 7-12, дуже таємничі, але їхнє значення Даниїлові пояснює ангел.
Особливу вагу має 7-ма глава з видінням Бога і Сина Людського. Мова йде про таємничий персонаж, що його Даниїл споглядає у видінні, побачивши спершу чергування різних імперій на землі (4 звірі). Цьому таємничому небесному, але схожому до «Сина Людського» героєві Бог, Якого тут названо «Старий днями», передає вічну владу над усією землею і над усіма народами – владу, яка не матиме кінця (7:9-13).
У видінні Даниїла Син Людський уособлює вибраний народ («святих Всевишнього», пор. пояснення ангела в Дан. 7:15-27), який зберіг вірність Богові. Цей народ зображено з людським обличчям, тимчасом як інші імперії, ворожі до Божого народу, змальовано в образах страхітливих звірів.
Але тільки «Синові Людському» буде дана остаточна влада над усім всесвітом.
Ця таємнича постать, в якій зосереджене все найкраще, чим лише володів Ізраїль, започаткує нове розуміння очікуваного Месії. Коли прийде Ісус і назве Себе цим титулом, Він нагадає Своїм слухачам видіння Даниїла, небесне походження Сина Людського та Його велич. Але Ісус часто пов’язуватиме цей титул із місією Отрока Йгвг, описаною в Іс. 53.
Ісус вдасться до цього титулу та до видіння Даниїла насамперед під час суду над Ним, коли, відповідаючи на запитання Каяфи, ствердить, що він є Син Божий і Син Людський, що його провістив Даниїл (Мр. 14:61-62). За це твердження Його проголосять гідним смерти і засудять.
Підсумок
Даниїл – пророк, який краще від усіх інших зумів побачити Божий задум у всесвітній історії. У своїх видіннях він охоплює понад пів тисячоліття історії – від кінця VII ст. аж до приходу Месії, і це дає йому зрозуміти (і має дати зрозуміти читачеві), що всі великі переміни в історії, а не лише історія маленького вибраного народу, у Божих планах мають своє цілеспрямування. Настане час, і Бог підпорядкує всі народи владі Сина Людського.
Сили зла можуть протидіяти, воювати і навіть осягати деякі часткові перемоги, але останнє слово таки належатиме всемогутності Бога і Сина Людського, царство Якого вже відтепер для тих, хто Його приймає, є царством миру, справедливости і любови. У своїй суті вістка Даниїла – це заклик до збереження здорового оптимізму та до розумної рівноваги перед лицем тих чи інших подій чи перемін в історії.
У період самовідданої боротьби Макавеїв об’явлення мовби робить крок уперед. Тут уже не так роздуми мудреців з усіма їхніми запитаннями, як сама історія бере на себе завдання, як це вже було в минулому, повідомити і пояснити Ізраїлеві ту істину, яку йому дарує Бог. У важкій боротьбі за Бога та за Його закон – боротьбі, що коштувала життя багатьом євреям у розквіті сил, пробиває собі дорогу істина, що Бог нагородить Своїх героїв, знову даруючи їм життя, яке вони шляхетно пожертвували за Нього. 2 Мак. 7 і Дан. 12:1-3,13 свідчать про віру в кінцеве воскресіння та у вічне життя людини; крім цього, 2 Мак. 12:38-46 свідчить також про віру в силу молитви за упокій померлих.
[1] Ці дві глави є лише в перекладі о. Івана Хоменка