«Для християнина межею належної поведінки має бути повага до гідности іншої людини. Її не можна топтати. Ми повинні любити ближніх, і про це треба пам’ятати також на стадіоні. Ми всюди свідчимо про Бога», – роздумує о. Ярослав Вонсовіч.
Я з 1983 року вболіваю за «Лехію» з Ґданська, саме цього року я вперше пішов на їхній матч. Я був дуже активним вболівальником упродовж усіх років, окрім тих, коли проходив формацію в монастирі. Емоції, враження, допінг, адреналін, тиск – це саме те, що притягує мене на стадіон.
Всім відомо, що у вболівальників чудове почуття гумору, влучні відповіді та швидка реакція. На стадіонах вони перекрикують одні одних, змагаються, у кого ліпші транспаранти. Усе це видовищно, тут присутня здорова конкуренція. Але також є викрадання прапорів суперників, спалення шарфів, крики, провокації… У вболіванні присутній елемент боротьби, це своєрідна гра і конкуренція. У ньому також є щось зі середньовічної лицарської поведінки. Колись переможному проводиреві кидали під ноги прапори переможеного війська. Тепер треба здобути прапор команди-суперника. Я бачу тут аналогію. Так було і так буде. Кожен хоче показати, що він сильний, сильніший від суперника.
На жаль, у світі вболівання присутнє й хуліганство. Воно зажди було, відколи існує спортивне суперництво. Навіть у стародавності. У Польщі хуліганство майже зникло зі стадіонів. Вболівальники мають свої принципи, своєрідний кодекс чести. Наприклад, вони не нападають одні на одних під час матчів національної ліги. Захищають одні одних перед поліцією. Усі ми знаємо вигук: «Не чіпай вболівальника!». Навіть якщо вболівальники дуже не люблять одні одних, то дотримуються встановлених правил. Саме тому вони поважають одні одних.
У клубних римованих вигуках бувають і нецензурні слова, така вже їхня специфіка. Я не називав би вболівальників субкультурою, бо це радше своєрідний рух у середовищі. Вболівальником може бути кожна особа, незалежно від свого суспільного статусу. Вболівальників поєднує солідарність, вони допомагають одні одним. Не можна дивитися на цих людей через окуляри стереотипів. Вболівальник – це дванадцятий гравець на полі, який теж бореться за перемогу.
Для християнина визначником належної поведінки має бути повага гідности іншої особи. Її не можна порушувати й топтати. Ми повинні любити ближнього, і дотримуватися цієї заповіді також на стадіоні. Ми всюди повинні свідчити про Бога.