Скалка в чужому оці
Один бідний чоловік, щоб вгамувати голод, вкрав у магазині буханець хліба. За цей злочин його присудили до смерти через повішання. Перед виконанням присуду його спитали, що він хотів би сказати в своєму останньому слові. Злодій звернувся до короля:
– Хочу, ваша величносте, перед смертю посадити в землю насіння яблука, з якого за одну ніч виросте дерево і дасть плід. Це таємниця, яку мені передав батько перед своєю смертю. Думаю, було би великою втратою, якби ця таємниця пропала разом зі мною.
На другий день було визначено годину, коли злочинець мав посадити чарівне зерно яблуні. Злодій викопав ямку і сказав:
– Це зерно може посадити тільки людина, яка в своєму житті ніколи нічого не вкрала, не присвоїла собі нічого чужого. Очевидно, що я, який вкрав буханець хліба, не можу цього зробити.
Король звелів посадити зерно своєму прем’єр-міністрові. Однак той категорично відмовився, кажучи:
– Ваша королівська милосте, коли я був ще молодим, то, пригадую, присвоїв собі одну невелику річ. Тож, звично, я не можу посадити зернятко.
Коли було запропоновано посадити зерно скарбникові, то він сказав королю, що, коли був молодий, ошукав когось на певну суму. Коли ж прийшла черга до самого короля, він пригадав, що потайки взяв у батька один цінний перстень.
Тоді злодій сказав:
– Ви всі достойні й шляхетні особи. Вам нічого не бракує, але, як бачите, ви не можете посадити зернятко. А я, який з голоду вкрав буханець хліба, маю бути за це повішений?
Король високо оцінив мудрість злочинця, скасував свій вирок і відпустив бідного чоловіка на волю.
* * *
Християнське віровчення допускає, що хтось голодний може нишком взяти щось їстівне для себе та своїх дітей за умови, якщо ближні не хочуть йому допомогти. Це не можна вважати гріхом, а слово «крадіжка» у цьому випадку можна вживати лише в лапках. Так само може вчинити хтось, хто не має в що одягнутися.
Такі ситуації часто трапляються під час війни. Однак люди звикають до привласнення різних речей, іноді необхідних, а іноді ні. Таким чином можна дуже легко потрапити в залежність від крадіжок. У час війни один рабин сказав: «Зараз багато хто краде зі звички. За часів наших дітей або й онуків красти будуть лише злодії».
Варто задуматися, що людині необхідне для життя. Багато бідних та безробітних людей надто легко і багато привласнюють без дозволу або ж не віддають те, що знайшли. Однак бувають винятки.
Невдала крадіжка
Англійський селянин на коні повертався з поля. Аж раптом його затримав чолов’яга в масці, що над’їхав з протилежного боку. Він був теж на коні, але такому худому, що в нього всі ребра світилися. Кінь ледве переставляв копита. Чолов’яга спрямував на селянина пістолет і крикнув:
– Віддай мені годинник, хочу подивитися, котра година!
Нічого не поробиш, життя дорожче, ніж годинник. Селянин зняв годинник і віддав. Заохочений легкою здобиччю, злодій почав вимагати гаманець з грішми. Селянин віддав гаманець. Врешті злодій вирішив відібрати в селянина коня.
– Ти, я бачу, маєш вдосталь сіна і вівса. Твій кінь вгодований. Давай поміняємось, щоб і мій кінь трохи підживився.
Селянин віддав свого гарного коня. Коли злодій від’їжджав, то селянин помітив, що той заховав пістолет у себе за спиною. Користуючись нагодою, селянин відібрав пістолет і закричав:
– Руки вгору, розбійнику!
Чолов’яга лише голосно розсміявся і від’їхав. Виявилося, що в пістолеті не було жодного патрона. Селянин повертався додому на шкапі, що ледве волокла ноги, і роздумував, як повернути свої речі.
Удома він відпочив, перекусив і придумав чудовий план.
– От побачиш, розбійнику, я тебе знайду! – селянин задоволено потирав долоні.
Він вивів стару шкапу на дорогу, а вона, як це роблять всі коні, пошкандибала до своєї стайні. Йдучи за нею, селянин потрапив до обійстя злодія. Той був уже без маски. Селянин так звернувся до нього:
– Зараз ти вже знаєш, котра година, отож віддавай мій годинник. Гаманець теж віддавай. Я знайшов тебе завдяки твоїй старій шкапі, тож вдосталь нагодую її, коли повернуся. Але я не збираюся пішки вертатися додому, тож віддавай мого коня!
Злодій на все погодився, лише просив, щоб справа не потрапила до суду.