Нечесний правитель
У Євангелії читаємо про нечесних митників, котрі обкрадали людей, збираючи несправедливе мито і податки. Також у притчі про несправедливого управителя йдеться про обкрадання. Ісус Христос розповідає про спритність несправедливого управителя, щоб акцентувати на тому, що чесні люди не мають такого хисту й енергії в чиненні добра. Ісус Христос засуджує крадіжку, називаючи управителя нечесним (Лк. 16:1-8).
Зосередимо увагу на чесності дітей та молоді.
Хліб і сповідь
Це було в позаминулому столітті. У туринському домі св. Івана Боско задзеленчав дзвоник, сповіщаючи мешканців про підвечірок. Гурт хлопців підійшов до чотирьох великих кошиків з окрайцями хліба.
– По окрайцеві для кожного, – повідомили чергові.
У черзі за хлібом стояв також Франциск Пікколі. Удома йому часто доводилося голодувати. Дім св. Івана Боско теж був не з багатих, тому окрайці були невеликі. А хлопець добряче зголоднів. Йому видавалося, що один окраєць – це надто мало. Він побачив, що дехто двічі або тричі стає в чергу, щоб взяти хліб, і зробив так само. Однак, коли з’їв три окрайці, його почало гризти сумління. Подумав, що це була крадіжка.
Франциск вирішив піти до сповіді. Раніше його сповідником був о. Боско. Та цього разу хлопчак шукав незнайомого священика, тому пішов до сусідньої церкви. Він почав сповідатися, думаючи, що перед ним незнайомий священик.
Однак відразу впізнав голос о. Боско. Втікати було нікуди, затаювати гріх теж не хотілося. Засоромлений і трохи зляканий промовив:
– Я вкрав і з’їв три окрайці хліба.
– Зашкодили тобі? – запитав сповідник.
– Ні.
– Ти був голодний?
– Так, дуже.
Малий Франциск не сподівався, що отець Боско буде таким лагідним. А отець повчав:
– Не переживай. Голод і хліб – це добрі речі. Якщо будеш голодний або потребуватимеш ще чогось, завжди можеш звернутися до мене.
Франциск Пікколі став священиком-салезіянином і піклувався про бідних дітей.
Анджеліно і капуста
Кількарічний італієць Анджеліно проходив повз поле і побачив на ньому велику головку капусти. Подумав, що мама могла б її зварити і поділити так, як ділять торт. Не задумуючись над тим, що це чуже поле, він вирвав капусту і заніс її додому. На подвір’ї хлопець зустрів бородатого дядька Ксаверія.
– Хто тобі дав капусту? – запитав дядько.
– Ніхто, я сам її взяв.
– Негайно віднеси її туди, звідки взяв! – суворо крикнув дядько.
На полі Анджеліно не вдалося непомітно залишити капусту, бо саме прийшов власник. Чоловік розсміявся, дивлячись на марні зусилля хлопця.
– Дитино, ти міг залишити собі цю капусту.
– Але дядько наказав її віднести, – відповів засоромлений Анжеліно.
Цією дитиною був майбутній Папа, блаженний Іван XXIII. Він любив розповідати цю історію.
Т. Боско
Ти, злодію!
Один хлопчина вночі допомагав приятелеві обікрасти вуличний кіоск. Коли надійшов власник кіоску, приятелеві вдалося утекти. Власник схопив хлопця і з криком: «Ти, злодію!» намагався відвести його в поліцію. Однак хлопчині вдалося вирватися і втекти. Потім він розповідав, що серце йому ледь не вискочило з грудей, він цілу ніч не міг заснути, а слова «ти, злодію» пекли його, наче вогонь. Бідолашний вирішив, що більше ніколи не крастиме.
У більшості випадків діти крадуть через голод та бідність. Крадуть фрукти, їжу, також одяг. Потрібно пам’ятати, що на світі набагато більше бідних, ніж багатих. Тому не варто їх карати надто суворо і називати злодіями. Треба їм допомогти, щоб у них не виникала спокуса брати щось нишком.
Буває, що малі діти із заможних сімей теж можуть щось вкрасти. Причина цього полягає в цікавости, жадібности, несформованому сумлінні.
У багатій Великобританії вчителька запитала 11-12-річних дітей, чи трапилося їм привласнити щось без дозволу. Майже половина опитаних відповіла ствердно. У малих дітей переважають «комуністичні» погляди на власність, коли все належить усім.
Марки
Павло приніс до класу свою доволі цінну колекцію марок, щоб похвалитися однокласникам. Після перерви він помітив, що його альбом кудись зник. Розповів про крадіжку вчителеві. А той звернувся до учнів: «Якось у дитинстві мені також трапилося вкрасти. Та я швидко зрозумів свою помилку і виправив скоєне… Альбом Павла забрав хтось із вас. Я не хочу знати, хто саме, хоча можу перешукати ваші речі. Ніхто з нас не хоче знати, хто саме піддався спокусі. Я був би дуже радий, якби цей хтось визнав власну помилку. Зараз ми всі вийдемо в коридор. Потім кожен зайде до класу сам. Винний зможе спокійно покласти альбом на місце. Кожен має по дві хвилини».
Усе відбулося так, як сказав учитель. Коли всі зайшли до класу, Павло вигукнув: «Мій альбом на місці!».
Вчитель завершив цей інцидент словами: «Бачите, це не був справжній злодій. І, будь ласка, ніколи не згадуймо про цей факт».
Якщо не йдеться про клептоманію чи професійних злодіїв, то добрий християнин повинен виявити розуміння до того, хто вперше піддався цій спокусі. Не треба кричати «ти, злодію» і відразу бігти в поліцію. Не треба залишати в чиїйсь душі рану на все життя.
Поганий приклад
Шестирічний Джон їхав з батьком машиною. Дорожня поліція зупинила їх за перевищення швидкости. Батько, подаючи водійські права інспекторові, поклав туди двадцятидоларову купюру і сказав Джонові:
– Всі так роблять, сину.
Коли Джонові було дев’ять років, він з мамою пішов до супермаркету. Касир помилково видав мамі забагато гроші. Мати поклала їх до гаманця і шепнула синові:
– Всі так роблять.
Коли Джонові виповнилося шістнадцять, він вперше отримав працю в супермаркеті. Його робота полягала в тому, щоб на дні кошика класти перестиглі помідори, а зверху – добірні, свіжі. Шеф сказав йому:
– Так роблять добрий бізнес.
Джон вступив до коледжу, коли йому виповнилося вісімнадцять. Якось до нього підійшов незнайомий студент і запропонував купити відповіді на тести. Джон купив, та згодом усе викрилося, і його відрахували за це з коледжу. Батьки були дуже незадоволені, коли довідалися про це.
– Як ти міг так нечесно вчинити?! – кричали на сина.
Місіонери, котрі працюють в Африці, помітили, що в деяких племен крадіжка чи інший вчинок лише тоді вважаються поганими, коли винного схоплять на гарячому. Не бачать у злочині нічого поганого, поки ніхто не помітив скоєного і не звинуватив злочинця.
Чи батьки Джона і він сам не поводилися так само? А серед нас хіба немає подібних?
Квиток
В автобусі двоє юнаків прямують до виходу. До них підходить 11-річний хлопець і просить:
– У мене немає квитка, їду зайцем, а вам квитки вже не потрібні, дайте мені один.
Один з юнаків, котрі готуються виходити, відповідає:
– Хлопче, та ти хочеш ошукати перевізника, ми в цьому тобі не допомагатимемо.
Натомість його приятель повівся по-иншому:
– Не будь такий принциповий. Таж ідеться про дрібницю. Громадський транспорт не збідніє, навіть якщо десять таких «зайців» їздитимуть з позиченим квитком.
І віддав свій квиток.
Як оцінити поведінку цих юнаків?
Як поводитимуться хлопці в майбутньому, коли в праці їм трапиться нагода ошукати приватну чи державну фірму?