Протилежність справжнього багатства, яке сягає вглиб, представляє нам світовий банківський крах.
Спричинена ним світова економічна криза не надто лагідно поставила нас віч-на-віч перед небажаною, відставленою на задній план правдою, що більше не можемо діяти так, як досі – що знову мусимо опанувати глибину.
Бачимо, наскільки багатьом тим, які приймали помилкові рішення, тепер важко сприйняти цю правду для власного стилю життя. Цей факт виявляє, як глибоко криза проникла в наше суспільство. Причому тих, що приймають помилкові рішення, можна знайти не лише у високих (що часто підносяться над світом і цінностями) менеджерських сферах великих банків і концернів, але й серед пересічних непомітних людей. Правду кажучи, сьогодні це визначення певною мірою стосується поведінки кожної людини. Ми постійно приймаємо якісь помилкові рішення; не завжди безповоротні, але з наслідками, яких ми не бажали би собі.
Сильно ускладнює ситуацію відсутність прозорости. Нові технічні й економічні можливості стрімкої глобалізації вносять її навіть у невеличкий світ сім’ї чи партнерства. Якщо ми не хочемо в цьому процесі бути повністю залежними, то повинні звикнути до щораз швидших способів спілкування і праці. У цій системі вже немає місця для спокою і рівноваги. Щораз важче утримувати природний людський контакт із колегами, з друзями, партнерами чи в сім’ї. При цьому необхідно врахувати тисячі нюансів.
Необхідно нейтралізувати дію отрути
Нині необхідне не лише навернення як потреба проти отрути, очищення від того негативу, який вливали в нас по краплі десятки літ, а тепер це видається нам чимось цілком нормальним. Перебування в Медичній клініці натуропатії св. Гільдегарди франконського містечка Гельксхайм допомогло мені дуже реально усвідомити, наскільки я отруєний і засмічений всередині. Я потрапив до цієї клініки через алергію. Почувався там, наче рухоме звалище шкідливих домішок.
Сиджу в невеличкій ванній кімнаті. Мої чисті стопи стоять у білій ванні, наповненій теплою чистою водою зі щіпочкою соли. Приймаю електролітичну ванну. З широко відкритим ротом і великими очима спостерігаю за тим, що відбувається. Жовто-коричнева в’язка рідина все більше забруднює чисту воду. Вода стає густішою. Колір переходить у коричневий, потім – у чорний, починаючи з жовто-зелених липких смуг на поверхні. Це не можуть бути мої стопи, не з них усе це виходить! Я оцінюю поглядом невеличку електролітичну вкладку у воді, яка нагадує фільтр, і припускаю, що, напевно, в ньому є якісь розчинні гранули, що часом змінюють колір. Але це не так! Це мої стопи, мої стопи! Мені не по собі. Я сам собі здаюся баком з отруйними відходами.
Так само широко розплющую очі від здивування, коли дивлюся на червоно-біло-жовтяві рідини, які назбирують у скляних кулях, коли ставлять банки. Мене підбадьорюють: «Ви маєте щастя, що потрапили на лікування вже, адже могли б початися проблеми зі серцем!» Коли я побачив, що вийшло із моєї легко надрізаної шкіри, мені дійсно стало недобре. Раптом я зрозумів, що звалища в моєму тілі були переповнені. Потім я почувався легко, як пір’їнка, і міг знову добре відпочити, адже мене вже не турбували поколювання в боці чи тиск коло серця.
Щоправда, вже кілька років я відчував різні фізичні симптоми і здогадувався, що в моїй крові може бути щось негаразд, але я дозволив – напевно, надто швидко – вибити це зі своєї голови коментарями на кшталт: «Досі я рідко обстежував настільки здорову людину!» «У такому разі це, напевно, буде щось психічне», – розмірковував я тоді, але задуха від цього не зникала. Навпаки, постійно поверталася.
Вже досить давно я змирився зі своїми почасти дуже гострими алергіями, я був тішив себе тим, що не мушу вживати більше, ніж одну таблетку. Однак потім подразнення почастішали. Тоді я захвилювався, що тепер уже мушу вжити певних заходів, щоб не посилити алергію ще більше.
Через тиждень перебування в клініці і після кількох інших процедур природної медицини я не отримав жодного синтетичного препарату. Тепер мав відчуття, наче мурашки бігають по всьому тілу, мій дух свіжий, а думки – світлі. Мій сон став спокійний, а я відчував набагато більшу радість життя. Вперше відчув, що моя шкіра дихає. Це давало мені невимовне відчуття щастя і призвело до того, що я вирішив продовжувати вдома розпочатий процес очищення тіла.
Я ніколи не міг би припустити, що під шкірою людини криється стільки всього, що за наше життя в тілі назбирується стільки отрути і сміття. Однак колись кожне звалище переповнюється. Це стосується не лише тіла, а й душі, бо її здатність переміщення розумового (іноді і духовного) сміття є обмежена. Душа також часто потребує не тільки усунення цього сміття, а й нейтралізації отрути.