Як бачимо, ніжність і пестощі виходять на перший план серед потреб людини поруч із такими, як голод і спрага. Я гадаю, що не існує жодної людини в цілому світі, яка могла б відмовитись від сердечної ніжности.
Сердечна ніжність, і ми це уже знаємо, є уособленням життя.
Читаючи мою книгу, можливо, ви усвідомлюєте, що отримали дуже мало ніжности або й не отримали зовсім і що світ, в якому ми живемо, є світом споживання, ринкових відносин, конкуренції, і стосунки між людьми замість того, щоб базуватися на взаємній ніжності, перетворюються на боротьбу за владу чи контроль один над одним.
Однак ви тримаєте в руках цю книжечку і уже знаєте, що якщо дарувати ніжність иншим людям, це збільшить також і ваші сили, ви відчуєте втіху від життя.
Ми є тим, що даємо иншим.
Якщо ми навчимось постійно дарувати ніжність, то така поведінка стане нашим справжнім стилем життя.
І не лише.
За будь-яких життєвих обставин набагато кращим є виявити ніжність до ближнього, з яким ми зустрілись, ніж воювати з ним. І це стосується усіх сфер життя. Лише коли ми виявляємо ніжність до иншої людини, ми здатні налагодити справді конструктивні стосунки, що дають можливість внутрішнього розвитку, життєдайні також і для нас самих.
Кожна людина, без винятку, хотіла би відчути сердечну ніжність з боку иншої людини.
Зло, власне, і полягає в тому, що людина не хоче відкритися Божій любові. В тому, що людина вважає себе всесильною. Тому є важливим не лише те, що ми робимо, але й те, як саме реагуємо на дії инших.
Самоідентифікація не випливає виключно із розуміння власного Я, але й також із гармонійного життя з самим собою, з иншими людьми, навіть з ворогом, і сприйняття власної смерти.
Мені подобається думка про те, що справжнім шукачем сенсу, який виявляє сердечну ніжність, є саме та людина, яка вміє збагачуватись життєвою енергією навіть своїх супротивників, ворогів.
Дякую ворогам за те, що вони є.
Вияви ніжности Бога
У книзі “Мандрівка життя” я пишу про те, що кожна людина, без винятку, є особливою, цінною, до якої безперервно виявляє ніжність сам Бог, навіть ще до її народження, незважаючи на її теперішній чи майбутній спосіб життя.
Навіть якщо твої кровні батьки не хотіли твого народження, навіть якщо инші люди не звертають на тебе уваги, усвідом, що ти завжди є бажаним для правдивого Батька, яким є Бог. Усвідом, що Бог безперестанку виявляє ніжність і робить це так дбайливо, що знає навіть, скільки волосинок на твоїй голові.
Він не переплутає тебе з иншою людиною.
Він створив тебе унікальним.
Після пізнання цієї правди моє життя змінилось.
Змінилась також і моя робота як психоаналітика.
Жодна психологічна терапія не зможе замінити недоотриману материнську любов, не зможе зарадити лиху, заподіяному братом, проте, відколи я зрозумів, що мій справжній Батько постійно оточує мене сердечною ніжністю, все, навіть страждання, набуло в моїх очах иншого значення.
Я вийшов на новий перспективний рівень.
Цієї миті слова, які ти щойно прочитав, відкриють твоє серце і розум до Бога.
Тебе також люблять, споконвіку оточують ніжністю, і це робить Він.
Від сьогодні і назавжди ми не повинні більше забувати про це.
Щоразу, коли ми забудемо про це (а мені траплялось це робити), ми зречемось самих себе, потерпатимемо від неврозів, втратимо довіру і пошану до себе, а понад усе відчуватимемо страх і тривогу.
Ми не зможемо любити серцем.
Я би хотів, щоб завдяки цій книжці, у пошуках правди власної життєвої дороги, ви зазнали менше страждань, ніж я.
Знайте, що ви уже сильні.
Вже зараз.
Ви завжди були такими.
Переконайте себе в цьому.
Не дозвольте, щоб вас залякали темні сторони в глибині вашої психіки, які будуть переслідувати вас і переконувати, що ви не гідні Його.
Бог полюбив нас, хотів нашого народження, оточував ніжністю ще до того, як ми народилися.
Дозвольте себе любити.
Сердечна ніжність змінює людину
Коли нам вдається виявити ніжність до иншого, ми тим самим допомагаємо змінитись йому, а водночас і собі. Він почуватиметься щасливим, закоханим у життя. І ми відчуватимемо таку саму радість.
Якщо між людьми складаються сердечні стосунки, тоді не буде жодних втрат, навпаки, це збагачуватиме нас.
З плином часу все краще розумієш, що матеріяльне не має жодної цінности. Ми прийшли на цю землю голими і такими відійдемо з неї. Тоді легко збагнути, що ми володіємо лише власним буттям, тим, ким ми є, а не тим, що ми маємо.
Через це нам слід всіляко розкривати нашу ніжність, доброзичливість, спокійність, оптимізм. Тому що ми даруємо иншим лише те, що притаманне саме нам.
Коли ми доброзичливі до инших, ми так само доброзичливі і до себе.
І саме це є важливим.
Сутність людського життя полягає не в досягненні цілей, а в мандрівці, у доланні шляху, у тому, як саме ми ставимось до самих себе і до инших людей.
Можна мати безліч матеріяльних речей чи шалений успіх, але не вміти подивитись у вічі иншій людині, не звертати на неї уваги і піклуватися.
І саме тому мене зовсім не дивує, що люди із Заходу помирають від самотности.
Тому що важливими є саме стосунки між людьми, а не щось инше.
Виявляти сердечну ніжність до иншої людини означає усвідомлювати, що ми є унікальні і неповторні
Люди – дивовижні створіння. Це спостереження є банальним, але правдивим. Я люблю природу, дерева, ріки, небо і море …, але людина є чимось ще більш величним, ще більш витонченим і глибоким.
Людське тіло, складна будова людського мозку, особистість, розум, творчість… – усе це не що инше, як втілення Бога!
Однак багато хто з людей, будучи найбільш еволюційно розвиненими з усіх створінь на Землі, не люблять себе, не цінують, кажуть собі: “Я нічого не вартий”, “Я не гідний любови”, “Я не вмію любити”…
Проте потрібно було б прийняти себе і любити.
Йдеться не про самозакоханість, а про те, що кожен з нас є унікальним.
Лише помітивши свою красу, ми зможемо побачити цю рису в иншому. Лише тоді ми зможемо обдарувати його ніжністю.
Наскільки ми бачимо себе поганими, настільки поганими бачитимемо инших.
Наскільки ми ніжні до себе, настільки ніжні й до когось іще.