Навіть ті люди, які так само, як і я, не були призвичаєними з дитинства до ніжности, можуть у будь-який момент навчитися її дарувати.
Це вартує того.
Ви відкриєте в собі несподівані обдарування, здібності і снагу.
Звичайно, що на відміну від тих, хто з дитинства призвичаєний до сердечної ніжности, спочатку нам буде важко. Проте, якщо ми зупинимось на хвилинку, пригадаємо те, як хтось нас, вже дорослих, обдарував ніжністю, цінував, на словах і на ділі, і будемо відвертими, то визнаємо, що ми не могли тоді не почуватись справді щасливими.
Слід навчитись визнавати, що ми також, навіть якщо вважаємо себе “твердими горішками”, маємо ніжне серце. У кожному з нас також живе дитина, яка прагне сердечної ніжности.
Навіть, якщо ми пережили небагато таких щасливих моментів, коли нас обдаровували ніжністю, ми чудово пам’ятаємо, наскільки сильними, відважними, сповненими життя і наснаги ми почувалися тоді!
Отже, не затримуймось більше ані хвилини у своїх спогадах про безталанне минуле. Дитина в кожному з нас ніколи не втрачає енергії, сили, життєрадісности, спокою, навіть якщо вона давно не відчувала ніжности з боку инших.
Потрібно прийняти рішення, зробити вибір.
Навіщо надалі почуватися знедоленим, пригніченим, невпевненим, заляканим?
Розпочнімо дарувати ніжність дитині в кожному з нас вже тепер, коли ми читаємо ці рядки.
Не гаймо більше жодної хвилини.
Припинімо картати дитину в кожному з нас, позбавляючи її сердечної ніжности.
Спробуймо!
Коли ви призвичаєтеся виявляти ніжність до дитини, яка є в кожному з нас, ви будете вельми здивовані не лише власним успіхом і стосунками з иншими людьми, особливо з коханими.
Якщо ви навчитесь обдаровувати ніжністю себе, вам буде дуже легко обдаровувати нею навколишніх.
Даруйте ніжність першими
Ми не повинні виражати ніжність до инших людей лише за умови, що вони першими зроблять це! Нам слід навчитись цього, навіть якщо инша людина не вдалася до першого кроку і не відповість взаємністю.
Які чудові відчуття ми переживаємо, коли обдаровуємо сердечною ніжністю дитину всередині кожного з нас, дитину, що живе в сині чи дочці…
Нагод для дарування ніжности є чимало.
Кожна хвилина є слушною.
Не підраховуйте подарованих виявів ніжности.
Вони невичерпні для кожного з нас.
Даруйте ніжність навіть тим, до кого ви не прихильні. Можливо, ця людина не відреагує безпосередньо, але будьте певні, що ваша ніжність втішить ту дитину, яка є в кожному з нас.
Даруймо ніжність тим, кого зустрічаємо уже з самісінького ранку, як тільки прокинемось. Поступово це стане нормою нашого життя. Настільки, що коли хтось образить нас, то замість агресивної відповіді ми, розуміючи, що дитина, яка живе в цій людині, потребує сердечної ніжности, негайно зробимо все можливе.
Тому що ми зрозуміли, що в кожній людині, так само як і в нас самих, живе дитина, яка відчуває страх, переживає, страждає.
Особливо в подружньому житті потрібно навчитися дарувати ніжність першими, не чекаючи, поки це зробить партнер. Навчімось розуміти потреби і дарувати саме такі пестощі, яких потребує дитина, що живе в чоловікові чи дружині, і побачимо, що він / вона з часом також навчиться це робити, і це буде так чудово, коли діти всередині обидвох навчаться розмовляти!
Ми житимемо в гармонії з самими собою і з иншими.
Ми живемо на цій землі не для того, щоб мати рацію, але щоб любити
Отже, нам слід по-справжньому змінити власне мислення, власний стиль життя.
Я зауважив, що прожив сорок років, намагаючись мати рацію тому, що знав: я все робив правильно. Часто після виснажливої боротьби і тривалих страждань (не забувайте про те, що я справжній боєць) я перемагав, і за мною визнавали правоту, на яку я заслуговував.
Тепер, коли я подумки згадую ті моменти, я запитую себе: для чого це все було.
Так, звичайно, це дозволило захистити мою честь і гідність… Проте тепер, коли за плечима більше половини життя, я осягнув новий рівень свідомости, розуміння відносин, стосунків між людьми.
Важить не перемога, не доведення власної правоти, а те, що ми насправді любили. А любити означає приголубити дитину, яка живе в тих людях, яких ми зустрічаємо, навіть наших ворогів.
Єдиною розумною відповіддю на агресивність є любов.
Часто вміло подарована ніжність перетворює ворогування на приятелювання.
Яка користь з відчуття досконалости, якщо залишатимемося самотніми?
Ми потребуємо усіх.
Усіх инших людей.
Особливо для того, щоб здійснювати наші задуми і щоб продовжувати нашу життєву мандрівку.
Виключно власноруч ми не здолаємо великих відстаней.
Самотужки ми можемо зробити зовсім небагато.
Хоча сердечну ніжність нам можуть подарувати лише инші. Отже, слід уникати, щоб поруч з нами почувалися неадекватно, не такими здібними, як ми. Як ми можемо опісля очікувати від цієї людини ніжности?
Якщо ми ніколи не виявляємо ніжність до людини, яка є поруч з нами, рано чи пізно це дасться взнаки. Або ця людина використає нас, щоб їй стало приємно.
Саме тому я прийшов до висновку, що коли в подружжі відсутні пестощі, відсутня також і повага.
Немає справжньої єдности.
Инколи достатньо дрібниці, звичайного вияву ніжности, щоб цілком перебудувати невдалий день, змінити безвихідну ситуацію, напружені відносини між людьми…
Не бійтесь
Не бійтеся відкрити душу.
Не бійтеся любити.
Не бійтеся ділитись з иншими людьми.
Не бійтеся давати.
Не бійтеся виражати ваші емоції.
Не бійтеся страждань.
Попри все, жити варто.
Боятись любови означає боятись життя.
Безперечно, близькі стосунки з иншою людиною дуже часто є джерелом страждань, розкривають наші найслабші місця, вимагають великих зусиль, залишають нас незахищеними, наражають на небезпеку… проте, якщо ви хочете займати активну життєву позицію, якщо хочете пізнати себе, – а це і є справжня мета нашого земного життя, – якщо хочете розвиватися, тоді вам слід навчитись любити!
Дарувати сердечну ніжність.
Активно спілкуватись з иншими людьми.