Інший чоловік почув, як я розповідав про те, що за все слід хвалити Бога, і пообіцяв Богові, що з цієї миті він буде вдячний за все, що з ним станеться.
Він разом зі своєю сім’єю повертався у власному авто додому після зборів. Було холодно, мела заметіль. Вони приїхали додому пізно вночі, і як тільки переступили поріг свого будинку, зрозуміли – щось негаразд. У будинку був крижаний холод – згасло в печі.
Сім’я поспішила нагору, а чоловік пішов у підвальне приміщення, аби подивитися, що трапилося. Він не знав нічого про печі і не мав жодного уявлення про те, що могло зламатися.
Він стояв, дивлячись на холодну німу піч, і його першим бажанням було помолитися, щоб Бог запалив у ній. Інакше він буде змушений відвезти свою сім’ю на ніч до теплого притулку.
Але в голові з’явилася думка: “Чи ти вдячний тепер?”
“Вибач, Господи, я забув, – молився він. – Але я знаю, що Ти, мабуть, замислив це для нашого добра, і тому дякую, Господи, за цю піч, якою вона є”.
У ту ж мить дуже чітка ідея спала йому на гадку: “Перевір вентилятор!”
“Вентилятор? Я навіть не знаю, де він!”
“Подивися за пластиною справа”, – промайнула думка.
Він знайшов викрутку і почав знімати пластину. Уся ця сцена раптом здалася йому смішною. Чи він просто уявляв усе це? Чи справді вентилятор був за цією пластиною? Але якщо Бог справді діяв, даючи йому таку безпосередню допомогу, то не можна зупинятися тепер, міркував він.
Його пальці заніміли від холоду, але пластину він таки зняв – за нею був вентилятор.
“Що тепер?” – подумав він.
“Поглянь на шлейф для вентилятора, він зісунувся”.
Було надто темно, щоб зазирнути всередину, і тому він дістав ліхтарика і спрямував промінь світла в невеличке віконце в печі. Там звисав шлейф від вентилятора. Він натягнув його на вал і витягнув руку з вузького отвору. Піч залишалася холодною.
“Що далі?” – молився він.
“Натисни на перемикач”, – з’явилася порада.
Як тільки він зробив це, у печі запалахкотіло веселе і жваве полум’я, і чоловік побіг нагору розповідати своїй сім’ї, як Бог благословив їх холодною піччю.
Якби чоловік не зреагував на цю проблему, хвалячи Бога і сподіваючись, що Він оберне все це на добро, він і його сім’я страждали б від багатьох незручностей і неприємностей. Холодна піч була даною від Бога нагодою дізнатися, що завдяки хвалі з’являється Божа сила й провід.
Після випадку з піччю життя чоловіка змінилося. Він почав прислухатися до голосу Бога у всіх ситуаціях і виховав у собі рідкісну чутливість до настанов Святого Духа. Його чутливе до вказівок Бога вухо дозволило йому стати носієм Божої сили в житті інших.
Першим кроком був акт віри, що холодна піч у похмуру засніжену ніч була вираженням Божої люблячої турботи про нього і його сім’ю. Він міг оминути цю першу нагоду, але я певний, що Бог послав би йому інші випробування. Ми з вами часто стикаємося з нагодами розпізнати Божу руку в буденних ситуаціях нашого життя. Скільки таких нагод ми оминаємо?
Результати нашої реакції акумулюються. З кожним позитивним кроком віри вірити нам стає легше. І щоразу, коли ми дозволяємо невірі заперечити Божу присутність і любов у складній ситуації, негативні результати нагромаджуються, і нам стає дедалі важче зосереджувати волю, щоб виявити хоча б якусь віру. Що більше ми нарікаємо, то більше заплутуємося в павутинні поразки. Багато маленьких нарікань можуть зробити велетенські гори депресії ще вищими.
Одна медсестра написала мені про роки своїх страждань.
“Дрібниці завжди псували мені настрій і викликали роздратування. Поступово моє життя ставало дедалі жалюгіднішим. Я молилася Богу, щоб Він допоміг мені, але нічого не відбувалося. Я почала ковтати таблетки, щоб братися за роботу зранку і засинати вночі. Кожен день починався з жахливого вставання з ліжка. Я не могла впоратися з хатньою роботою. У лікарні я знемагала від напруги, коли піклувалася про пацієнтів.
Кожен день був гіршим від попереднього. Я навіть не могла робити дрібні справи, які здавалися мені легкими кілька місяців тому. У мене була така депресія, що я молилася Богові, аби Він дозволив мені померти. Життя стало суцільним пеклом.
Але одного дня я прочитала “В’язницю хвали”.
Це було схоже на світло надії, яке запалало в моїй душі, – писала медсестра. Вона вирішила хвалити Бога за все, і склала довгий список того, за що вона має бути вдячна, починаючи з обставин, які змушували її так сильно тривожитися. Незабаром почали з’являтися результати.
Ось про що я тільки й думаю тепер: яка чудова зміна відбулася в моєму житті відколи Ісус прийшов у моє серце! Наді мною більше не нависає жахливий тягар невдач. Я більше не відчуваю тривоги й роздратування. Коли мені здається, що щось негаразд, я просто звертаю свій погляд угору й кажу: “Дякую, Господи!” – і це справді змушує моє серце співати!”
Коли вас оточує те, що здається вам горами нещасть або просто маленькими кротовинами прикростей, переломний момент завжди буде тим самим. Визнайте свої нарікання і скарги за гріх і пообіцяйте Богові, що будете віднині вдячними Йому за них.
Ви робите свій вибір і вирішуєте твердо стояти на ньому у вірі; Бог дасть вам силу для цього. Як тільки ви візьмете це зобов’язання, нагоди дякувати Богові можуть з’являтися постійно або час від часу, але вони будуть з’являтися.