Кумранська спільнота

а) Цілісний погляд на тексти Кумрану

Історія відкриття досі не відомих юдейських рукописів розпочалася в 1947 p., коли в Юдейській пустині бедуїни відкрили печеру, в якій у великих глиняних горщиках були сховані написані сувої. Наступні роки характеризуються численними пошуками, почасти з боку науковців, але набагато більше з боку самих бедуїнів. Досліджено численні печері, які знаходяться на гірських схилах Юдейської пустині, що спускаються в напрямі Мертвого моря. До 1956 року були відкриті тексти і фрагменти з 11 печер; найповніші і найважливіші віднайдено в печерах 1 і 4. Для упорядкування і позначення рукописів звичайно вживається печера, в якій їх віднайдено: 1 Q, 2 Q і т. д., а відтак додаються початкові літери титулу кожного рукопису: S = Serek hajjahad = Правило спільноти; pHab = pesher Habacuc = коментар до книжки Авакума і т. д. Археологічні дослідження, зроблені між 1951 і 1956 pp. в околицях

Кумрану, дозволили пізнати в загальних лініях історію спільноти, в якій виникли і були читані писання, віднайдені в печерах.

1) Археологічне відкриття. Неподалік від печери, віднайденої в 1947 р., недалеко від берегів Мертвого моря, знаходився горбок з руїн. Ставилося питання, чи існував зв’язок між цією місцевістю, названою Hirbet Qumran, і рукописами; розкопки дали позитивну відповідь. Населене місце було центром юдейської спільноти: віднайдено центральний будинок з вежею, розмірами 30 м на 37 м, великий зал для зібрань, що використовувався теж для спільних обідів, а поблизу містився склад з численним посудом, що використовувався в їдальні, робітня для кераміки, скрипторіум й інші робітні для цілої спільноти. Знайдено також багато цистерн, в яких зберігали дощову воду і які наповнювалися з водогону, що спускався з гір. Очевидно, вода служила не тільки для пиття, але теж і для обрядового миття. Оскільки не віднайдено притулків ані спалень, можна зробити припущення, що члени спільноти вдень працювали в робітнях або збиралися в залах для зібрань, а ніч проводили в численних довколишніх печерах. Деякі печери, де віднайдено рукописи, служили ймовірно як місце нічного притулку для членів спільноти. Дбайливість, з якою запаковані сувої в печері 1, вказує на те, що вона служила сховищем, а велика кількість текстів і фрагментів з печери 4 схиляє до думки, що її використовували як бібліотеку.

Різні монети, віднайдені під час розкопів, дозволяють з досить великою точністю визначити час, в якому виникло поселення. Найдавніші знахідки походять з часів Івана Гіркана (134-104 рр. до Хр.); це означає, що поселення мало виникнути десь всередині II ст. до Хр. або трохи пізніше. Як вказують пізніші монети, місце було заселене протягом одного століття, відтак землетрус, який за античними джерелами можна датувати 31 р. до Хр. завдав великої шкоди поселенням, які на певний час залишилися без мешканців. Подальші пошуки ознаменувалися монетами з часів царства Архелая (4 до Хр. – 6 по Хр.), що доходять аж до повстання проти римлян. Сліди пожежі вказують, що місцевість була доволі жорстоко зруйнована. Ймовірно, її зайняли римські війська в 68 р. по Хр., коли Веспазіян зі своїм військом перейшов Йорданську низовину аж до Мертвого моря, щоб повернути населення під римський контроль. Можливо, саме вістка про наближення римлян змусила спільноту дбайливо запакувати і сховати у вази великі сувої, віднайдені пізніше в печері 1, щоб відтак повернути їх після війни. Цього не сталося, оскільки спільнота зникла. Після війни в Кумрані певний час знаходився відділ римського війська. Під час повстання Бар Кохби Кумран знову був осередком юдейських партизанів. На цьому закінчується історія населення. Потому Кумран був нічим іншим як тільки купою каміння.

2) Біблійні тексти. Серед рукописів і фрагментів, віднайдених у Кумрані, знаходяться численні біблійні тексти. У печері 1 віднайдено два великі сувої книги Ісаї, на ціле тисячоліття старших від усіх досі знаних рукописів СЗ, один з яких чудово збережений і містить майже цілу книгу (1 QIsa), а інший досить знищений і не такий повний (1 QIsb). Обидва сувої відрізняються в письмі і лексиці від пізнішого тексту, редагованого юдейськими науковцями, які займалися переданням біблійних текстів (так звані мазорети); але загалом тексти Ісаї з двох сувоїв не надто відрізняються один від одного. Щодо інших біблійних текстів ситуація вже інакша: дві книги Самуїла, наприклад 4 QSama і 4QSamb, узгоджуються не так з мазоретським текстом, як з грецьким перекладом LXX, інколи дуже відмінним. Отже, грецький переклад цієї книги спирається на давнішій єврейській основі, пізніше не визнаній як нормативній. Оскільки численні рукописи і фрагменти вказують на давніший етап мазоретського тексту, а інші виявляють значні відмінності, мусимо зробити висновок, що в часи Кумранської спільноти ще не існувало канонічної редакції біблійних книг. Утвердження тексту в нормативній формі відбулося лише пізніше, коли науковці після 70 р. по Хр. подали спільнотам єдиний і офіційний текст Писань.

Проблема, які біблійні книги СЗ мали бути визнані канонічними, була вирішена равинами лише наприкінці І століття по Хр. Кумранська спільнота, однак, вже мала свій канон. Серед численних біблійних текстів знаходимо фрагменти усіх старозавітних книг з одним лише винятком: немає книги Естер. Її відсутність, можливо, випадкова, але причиною теж може бути те, що в книзі Естер згадується свято Пурім, яке було заборонене в Кумранській спільноті.

Якщо біблійні тексти Кумрану є важливі для розуміння передання старозавітних текстів і прогресивного утвердження канону, ще важливішими є небіблійні тексти, віднайдені в Кумранських печерах; вони допомагають нам пізнати юдейську спільноту, яка розвинула свою доктрину про чесне і справедливе життя згідно з законом, застосовуючи його в практиці.

3) Юдейські тексти. З великої кількости текстів, віднайдених у Кумрані, розглянемо лише найцікавіші, тобто ті, що допоможуть нам відтворити віру і життя спільноти.

Правило спільноти (І QS) – назване теж Правилом секти – майже вповні збережене в одному рукописі з 11-ма колонками. Знаходимо його в ще інших 11 рукописах з 4 печері, однак лише у фрагментах. Правило не становить собою літературну єдність, а складається з різнорідного матеріялу. Правило розпочинається літургійними вказівками і приписами, що стосуються річного свята відновлення союзу (1,1-3,12). Відтак маємо доктринальну частину про двох духів, які визначають життя людини, дух правди і дух брехні (3,13-4,26). Відтак знаходимо різні правила стосовно порядку в спільноті і цілий ряд покарань для тих, хто порушує закон чи правило (5,1-9,25). Вкінці маємо деякі молитви і один псалом, в якому той, хто молиться, хвалячи і прославляючи Бога, визнає Його справедливість (9,26-11,22). Як більшість інших книг, Правило теж написано чистою єврейською мовою, яка, як мова закону, була у великій пошані серед спільноти. Матеріял, зібраний у цьому правилі, показує нам, як спільнота вела життя за законом. Отже, цей твір подає нам приклад для літургійної практики, доктрини і життя спільноти.

Як додатки до цього Правила спільноти знаходимо дві менші книги. У так званому Правилі зібрання (1 QSа) міститься розпорядження для спільноти Ізраїлю в кінці часів: знаходимо тут правила для формування її членів, для скликання пленарних засідань і вказівки щодо першенства на месіянському бенкеті. У Благословеннях (1 QSb) містяться слова благословення для віруючих, для первосвященика, для священиків і голів спільноти. Не відомо, чи ці вказівки мали якесь практичне літургійне застосування; уважається, що вони мали служити як літургійні правила для майбутнього часу спасіння.

Так званий Дамаський документ (CD) був відкритий вже в 1896 р. у синагозі Ездри в Старому Каїрі. Оскільки цей документ говорить про одружених членів і засвідчує можливість для них мати особисте майно, Правила спільноти і Дамаський документ не належать до тієї самої групи.

Сувій Гимнів (1 QН) охоплює твори, які за своєю формою і змістом наближаються до псалмів СЗ.

У так званому Сувої війни (1 QМ) описано війну синів світла проти синів темряви. Битва останніх днів описана з використанням численних старозавітніх висловів, в яких ідеться про святу війну, що стала дуже актуальною під час Макавейського повстання. Подаються точні розпорядження про озброєння, воєнну тактику: з цього виходить, що ця війна є правдивою кінцевою битвою, що входить в останні апокаліптичні події: Беліял і його військо – з одної сторони, Михаїл та його ангели – з другої, але Бог дарує перемогу. Опис війни постійно переривається літургійними текстами, подячними молитвами, гимнами і священичими проповідями.

Найбільшим з дотепер відомих текстів є так званий Сувій храму. Його зміст можна поділити на чотири секції: у першу чергу це приписи, що полягають у більш ригористичному застосуванні біблійних законів, які стосуються чистоти і поведінки ізраїльтян; відтак знаходимо список жертв; цей фрагмент займає більшу половину цілого сувою – деталізований опис Єрусалиму і храму; вкінці деякі вказівки для царя і його війська стосовно близької війни. Усі ці приписи подані так, неначе б їх диктував сам Бог Мойсеєві.

У Кумранській спільноті дуже інтенсивно вивчалося Святе Письмо; не лише закон, але також пророчі книги і псалми. Тексти намагалися читати так, щоб вони виявили значення для теперішнього життя спільноти. Таким чином, Коментар до книги Авакума (lQpHab) досліджує слово за словом перші два розділи старозавітньої книги і кожного разу додає пояснення (по-єврейськи пешер), яке має на меті зробити актуальним пророче слово. Завдяки поглибленій інтерпретації тексту потрібно дійти до розуміння останніх часів, до яких наближається спільнота, і виявити правдиве значення Святого Письма.

У подібний спосіб пояснюються й інші книги Святого Письма: стосовно до конкретних подій сучасної історії.

Так званий Апокриф Буття (1 QGenAp) виявляє велику свободу в стосунку до старозавітнього тексту, переповідаючи його арамійською мовою, часто розширюючи і парафразуючи значні уривки.

На окремому листку, знайденому в 4 печері, міститься збірка старозавітних цитат, вибраних, ймовірно, як відповідь на месіянські очікування спільноти (4QTest).

В 3 печері віднайдено Мідяний сувій (3 Q15), на якому позначені скарби і місця, де вони сховані. За текстом, йдеться десь про 200 тон золота і срібла. Багато хто однак уважає, що не йдеться про реальний скарб, оскільки цифра надто завищена.

В 11 печері віднайдено сувій Псалмів (11 QPsa), що містить, разом з 41 біблійним псалмом, ще 7 позабіблійних і один текст у прозі про псалми, що їх уклав Давид; разом мало бути 4050 текстів.

Дуже цікавим є маленький фрагмент з 4 печери, написаний у криптований спосіб, де стверджується, що знак зодіяку, під яким народилася людина, визначає її тілобудову, а також її долю у світлі чи темряві (4 QСry.

Різноманітність текстів показує, що доктрина спільноти не була чимось унітарним, стабільним вже від самого початку; вона зазнала змін і опрацювань протягом історії; відчутні посилання на різні рухи і передання, з поєднанням різноманітних матеріялів для вимог інтерпретації закону. Якщо на початках спільнота жила в очікуванні близького кінця часів, то пізніше переважила ідея, що кінець міг прийти з певним запізненням (1 QрНаb 7,7). Важливим тоді стало формулювання доктрини, яка мала допомогти спільноті зрозуміти зміну історичної ситуації. Отож образ віри і доктрини Кумранської спільноти складається з різних даних, які випливають з різних текстів.

Попередній запис

Терапевти (цілителі)

Наступний запис

Кумранська спільнота (закінчення)