Лаван (білий):
1. Син Бетуїла, Нахорів унук, рідний брат Ревеки, батько Лії та Рахілі; Біблія вперше говорить про нього у зв’язку з заручинами його сестри Ревеки з її двоюрідним братом Ісааком, де Лаван відігравав провідну ролю (1 Мойс. 24:29-60, 27:43; 29:5). Нахор і Авраам – це рідні брати (1 Мойс. 24:15). Лаван був багатим вівчарем, жив у Карані, Арамейський Падан, цебто Месопотамія.
Лаван удруге з’являється на екрані біблійних подій у розповіді про втечу його племінника (небожа) Якова з рідного дому, щоб таким чином уникнути пімсти та гніву Ісава, Яків, прибувши до свого вуйка (дядька) Лавана в Харані, 7 років служив йому за Рахіль і 7 років за Лію, щоб взяти їх собі за жінок, і 6 років служив за худобу. Лаван перешкоджав Якову вернутися в Ханаан. Врешті Бог об’явився Лаванові та звелів йому відпустити Якова додому; тоді Лаван уклав із своїм племінником мирну угоду й Яків із своєю родиною й маєтком відокремився від нього (1 Мойс. 31:44).
Хоч Лаван у Харані, Месопотамія, знав живого Бога (1 Мойс. 24:50; 31:49,53), однак боги чи фігурки домашніх богів, що їх узяла з собою Рахіль із батьківського дому (1 Мойс. 31:30,34), переконливо показують, що Лаван визнавав подвійну релігію: вірив у Бога розумом (не серцем) і шанував поганські ідоли…
2. Назва пограничної місцевости (5 Мойс. 1:1). Можливо, що Лівна (4 Мойс. 33:20,21) – це варіянт Лавану.
Лада, Лаада, Лаеда (наказ, інструкція, порядок, визначений час; не змішувати із старослов’янською Ладою, богинею шлюбу й кохання, що означає кохана, люба, мила): Син Шели, внук Юди (1 Хронік 4:21).
Ладан (привести в порядок; за іншим джерелом – народився під час свят):
- Єфремівець, предок Ісуса Навина (1 Хронік 7:26).
- Ґершонівець за днів царя Давида (1 Хронік 23:7,8,9; 26:21).
Лазар (Божа допомога, Бог помагає, Бог – цей його Помічник):
- Мешканець Віфанії, рідний брат Марти й Марії; Ісус Христос воскресив його з мертвих. У родині, правдоподібно, він був наймолодший. Багато теологів вважають, що Симон Прокажений був батьком Марії, Марти й Лазаря, (Ів. 11:1-57; 12:1-11; Мт. 26:6-13; Мр. 14:3-9). Ще інші припускають, що Симон був мужем овдовілої Марти.
Лазар із Віфанії був популярним у Єрусалимі й околиці, як переписувач Святого Письма.
- Ім’я, дане бідареві Ісусом Христом у притчі про “Багача й Лазаря” (Лк. 16:19-31).
Лаїл (Божий, від Бога, відданий Богові): Ґершонівець, батько Ел’ясафа (4 Мойс. 3:24).
Лаїш (лев):
- Мешканець Ґалліму; батько Палтіїла (Палтія), якому Саул віддав свою дочку Мелхолу, Давидову жінку (1 Самуїл. 25:44; 2 Самуїл. 3:15).
- Назва місцевости, згодом перейменована на Дан (Суддів 18:7,14,27,29; Ісаї 10:30).
Ламех (сильний, міцний, кріпкий):
1. Син Метушаїла, 5-та ґенерація від Каїна й Єви за прямою лінією нащадків. Ламех мав дві жінки: Аду й Ціллу; його сини: Явал, Ювал і Тувалкаїн згадується в Біблії, як перші винахідники (1 Мойс. 4:18-24).
Ламех, крім Еноха, це єдина допотопна особа з прямої лінії Каїна, про яку Біблія подає нам кілька цікавих деталів. Ламехові дві жінки: Ада й Цілла, його дочка Ноема та врешті Єван – це ті допотопні жінки, що про них тільки згадав Мойсей у своїх Книгах. Ламех написав першу поему, поміщену в Біблії. Правдоподібно він у своїй короткій поемі звеличує винахідливість свого сина Тувалкаїна – меча, – щоб таким чином мати перевагу в боротьбі з ворогами.
Історик Йосип Флавій твердить, що в Ламеха було 77 синів.
2. Син Метушалаха з прямої лінії нащадків Сифа; батько Ноя; допотопний, богобійний патріярх (1 Мойс. 5:25-29). Ламех із лінії Сифа прожив 777 років, а його батько Метушалах помер у віці 969 років, цебто жив найдовше на цій землі, за біблійними даними (1 Мойс. 5:27,31).
Лаппідот (смолоскипи, світоч, блиск, полум’я, сяяння): Чоловік пророчиці Девори, мешканець Єфремових гір (Суддів 4:4)
Лахад, Лагад (гніт, пригноблення): Син Яхата, родоначальник цор’атян, з Юдиного племени (1 Хронік 4:2).
Лахмі, Лахмій (вифлеємець; за іншим джерелом – боєць, бойовик, вояк, ударник): Ґатянин, велетень, брат Ґоліята; його забив Елханан, Яірів син (1 Хронік 20:5).
Левій (прилучений, приєднаний, об’єднаний, зчленований, спільний):
- Третій син Якова від Лії (1 Мойс. 29:34). Коли Лія породила третього сина, то думала, що тепер приверне до себе любов Якова. Вона сказала: “Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я породила йому трьох синів. Тому й назвала ім’я йому «Левій»”
Левій мав трьох синів: Ґершона, Кегата й Мерарі та одну дочку Йохевед, від якої народився Мойсей, Аарон і Маріям (2 Мойс. 6:16,20; 4 Мойс. 26:59). Яків перед смертю в Єгипті пригадав Левієві й Симеонові їхній злочин (1 Мойс. 49:5-7).
- Ім’я Левій двічі виступає в родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:24,29).
- Алфіїв син або Матвій, апостол Ісуса Христа (Мр. 2:14; Лк. 5:27,29). Див. – “Матвій”.
Лемуїл (присвячений Богові): Ім’я невідомого царя, якому його мати подала розсудливі принципи й моральні правила життя, записані в Книзі Приповістей (31:2-9). Деякі консервативні рабини ототожнювали Лемуїла з Соломоном, інші знову твердять, що Лемуїл являв собою царя арабського племени на пограничній території, що межувала з Палестиною, а його старшим братом був Агур, про якого йде мова в Книзі Приповістей 30.
Лин (сіть, сітка, тенета): Віруючий християнин у Римі, приєднався до Павлових привітів Тимофієві (2 Тим. 4:21). За Переданням, Лин належав до числа 70 учнів Ісуса Христа й був першим єпископом Римської Церкви.
Лівні (білий):
- Старший син Ґершона (2 Мойс. 6:17; 4 Мойс. 3:18; 1 Хронік 6:2,5).
- Син Махлі, внук Мераріїв (1 Хронік 6:14).
Лідда – це грецька вимова Веніяминового міста, 9 миль від Йоппії, що по-гебрейськи називається “Лод” (Дії Ап. 9:32,35,38; 1 Хронік 8:12; Езри 2:33; Неем. 7:37; 11:35).
Лідія, Ліда (Це ім’я походить від назви области, розташованої на Малоазійському півострові, колишньої могутньої держави Лідії з столицею в Сардах, що проіснувала від 12 до 6 сторіч до Хр. В глибоку давнину вихідців із области Лідії звичайно називали “лідіянами”. Саму ж колишню державу названо Лідією тому, щоб вшанувати ім’я й пам’ять стародавнього славного володаря Асурбаніпала Люді):
Лідія – це перша відома жінка на Европейському континенті, що навернулася до Господа, почувши проповідь Євангелії з уст апостола Павла (Дії Ап. 16:14,15,40). Походила з Тіятір, Мала Азія, згодом переїхала до Филип, Македонія, як заможна купчиха-крамарка кармазином, цебто дорогоцінною одежею та тканиною, покрашеною пурпурово-темною або яскраво-червоною фарбою з фіолетовим відтинком. Лідія мала свій власний дім, слуг і, правдоподібно, була вдовою. Уже до прийняття християнства вона була гебрейською прозеліткою (неофіткою, новачкою, прихильницею юдейської релігії). Вчащала на молитовні зібрання в Филипах, що їх почав влаштовувати в суботні дні Павло під голим небом на побережжі річки (Дії Ап. 16:13). Повіривши на тих молитовних зібраннях в Ісуса Христа, як в особистого Спасителя, вона прийняла святе хрещення за вірою й відтоді гостила в своїм домі Павла, Силу й Луку (Дії Ап. 16:15). Можливо, що Церква в Филипах мала свої реґулярні Богослуження в її домі.
Лікхі (вчений). Син Шеліди, з Манасіїного племени (1 Хронік 7:19).
Лісаній (усуває смуток): Тетрах в Авіліні, Сирія; володів у 15-му році панування кесаря Тиверія, сучасник Івана Хрестителя (Лк. 3:1).
Лія (стомлена, виснажена, змучена утомою та працею, позбавлена сили терпінням і тугою): Старша дочка Лавана, жінка Якова, мати семеро дітей – 6 синів і 1 дочки: Рувима, Симеона, Левія, Юди, Іссахара, Завулона й Діни; рабовласниця кріпачки Зілпи, яка породила, на її бажання, від Якова двох синів: Ґада й Асира. Таким чином Лія стала родоначальницею 8 ізраїльських племен. (1 Мойс. 29:16-35).
Її молодша сестра Рахіль довший час оплакувала свою бездітність, але зате втішалася любов’ю свого чоловіка. Навпаки, Лія породила Якову семеро дітей й думала що таким чином здобуде його прихильність (1 Мойс. 30:20), однак її золоті сподівання ніколи не здійснилися. Вона любила Якова всім своїм серцем і всією своєю потаємною, палкою пожадливістю, проте вона ніколи не зазнала зворотного обміну в своїй любові. Вона була тільки толерована в подружнім житті. Уста й серце Якова ніколи не дотикали Лії, вони належали Рахілі.
Крім подружнього хреста, Лія ще дівчиною страждала в наслідок очної недуги та всім помітним слабим зором; вона болісно зносила несправедливість свого батька Лавана, який замість одружити її з Яковом, продав її йому, як чужинку чи кріпачку, за 7-річну службу (1 Мойс. 31:15); натурально, її гірку долю значно помножив і сам Яків тим, що більше любив Йосипа й Веніямина, ніж своїх дітей від неї; врешті, як мати, Лія глибоко відчувала збезчещення Діни хівеянином Сихемом, а відтак криваву розплату її синів; Симеона й Левія, які дуже брутально вбили Сихема, не дивлячись на те, що він обрізався, правдиво любив Діну й намагався одружитися з нею (1 Мойс. 34:1-31).
Бог благословив Лію дітьми й вона втішалася великою радістю, що Бог зробив її матір’ю й вона мала невимовну нагоду плекати й виховувати дітей від того, кого щиро, безтямно кохала; через свого рідного сина Юду вона стала праматір’ю Давида й Господа Ісуса Христа; вона пережила свою молодшу сестру Рахіль; померла в Ханаані перед переселенням до Єгипту й була похована Яковом у Хевроні, в родинній гробниці, в печері Махпели, навпроти Мамре, поруч із Авраамом, Саррою, Ісааком й Ревекою (1 Мойс. 49:31).