«Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік: Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується… І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?
Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: Це Я, і Час наблизився. Та за ними не йдіть! І, як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь, бо перш статись належить тому. Але це не кінець ще. Тоді промовляв Він до них: Повстане народ на народ, і царство на царство. І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі. Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в’язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім’я Моє. Але це стане вам на свідоцтво. Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що будете відповідати, бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші. І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. Але й волосина вам із голови не загине! Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.»
У новинах оголошують, що до Землі наближається астероїд. Коли кажуть «наближається», мають на увазі відстань десь у півмільйона кілометрів; але в рамках Сонячної системи це все одно що дотягнутися рукою. Це означає, як сказав один коментатор, що планета Земля – свого роду тир. Якщо б я жив в античній Греції або в Римі, або в Єгипті, а не в сучасному світі, де є потужні телескопи і вчені, готові пояснити все видиме, то спостережуваний дивний вогник, що рухається в тій частині неба, де раніше нічого не було помітно, був би негайно представлений як знамення. Стали б чекати якоїсь значної події.
Такі «непопадання» трапляються приблизно раз у століття. Звичайно, якби астероїд врізався в Землю, сталося б щось драматичне; він би міг зробити кратер у кілометр завглибшки, а, крім того, енергія його падіння дорівнювала б силі декількох атомних бомб. Тут усе зрозуміло.
Але в дні Ісуса яскраві і несподівані явища в нічному небі часто тлумачилися як щось більше, ніж вказівки на можливу катастрофу в результаті падіння великих об’єктів на Землю. Люди старанно спостерігали за ними, оскільки вважали, що це – знамення про підйоми і падіння імперій і царств. І коли Ісусові учні запитали Його, як їм дізнатися про час тих суворих подій, про які Він говорив, вони могли мати на увазі саме такі знамення. Хіба Ісус не хотів би, щоб вони це узнали, і не повідомив би їх про відповідні знамення?
Ісус дасть їм інші знамення (до цього ми перейдемо в наступному розділі), але Ісус зосереджує увагу учнів не стільки на них, скільки на періоді очікування, коли їм доведеться виявити терпіння, під час небезпек і випробувань.
Але якої великої події їм слід чекати? Лука краще за інших євангелістів підготував нас до відповіді на це запитання. Його уважних читачів не здивує пророцтво Ісуса; воно було передбачене багатьма Його висловлюваннями більш ніж у десяти розділах, і доленосні дії Ісуса в Храмі були пророчим знаменням, попередженням того, що мало статися. Храм, найпрекрасніша будівля, яку тільки можна собі уявити, що століттями прикрашалася з незмінною любов’ю і небаченою майстерністю, займала центральне місце в народному житті, релігії і творчості, – сам цей Храм буде зруйнований. І причина цього – те спотворення Ізраїлем свого покликання, чому Ісус протистояв впродовж усього Свого публічного служіння. Якщо правий Ісус, то неправий Храм; якщо Бог повинен виправдати Ісуса, то Він повинен піддати Храм руйнуванню. Для благочестивого юдея руйнування Храму було так само немислиме, як немислимо сьогодні американцеві уявити собі знищення Білого Дому, пам’ятника Вашингтону і статуї Свободи; але для правовірного юдея це було ще більш немислимо, оскільки Храм тисячу років символізував союз Бога з Ізраїлем.
Попередження Ісуса про те, що учням належить пережити в прийдешні дні, ясно вказує на те, що Його з ними вже не буде, але що їх вважатимуть Його послідовниками. Прийдуть інші, які видаватимуть себе за Його послідовників або вісників (приміром, сьогодні вранці я отримав листа від одного чоловіка, в якому він заявляє, ніби він – реінкарнація Ісуса). Світ охоплять війни і революції. Зверніть увагу, йшлося про майбутні стосовно I ст. Р.Х. події, але що відбулися до винаходу радіо, телебачення, телефонів і газет. Відповідно, єдиним джерелом інформації в ці тривожні часи будуть подорожні. Новини, переходячи з вуст у вуста, перебільшуватимуться, і бій місцевого значення в цих вільних переказах перетвориться на масштабну битву, а покашлювання імператора – у невиліковну хворобу з фатальним результатом.
Ісусу цілком ясно, що в ці смутні часи Його послідовників недолюблюватимуть. Про Ісуса збережеться пам’ять як про пройдисвіта, який бентежив Ізраїль, примушував народ ухилятися від дотримання Закону і від захисту національних інтересів, ведучи небезпечні розмови про Боже Царство, про мир і милість для всіх. Коли умови посиляться, в Ізраїлі і в юдейських громадах по всьому світу Ісусові послідовники опиняться під ударом; і зовсім скоро те ж ставлення до себе християни відчують з боку язичницького світу. Розпадатимуться сім’ї; іноді здаватиметься, що християни – це люди, яких звинувачують в усіх нещастях, люди, яких усі готові зненавидіти. Якщо колись для них і знадобиться терпіння, то саме в такі часи.
Проте Ісус обіцяє дати їм усе необхідне в цей період очікування, а саме: «мову та мудрість». Зрозуміло, цю обіцянку не можна тлумачити як виправдання ліні. Християнське вчення, як правило, закликає до працьовитості. Ця обіцянка відноситься до тих часів, коли життю людей погрожуватиме небезпека через їх прихильність Ісусу. Ці пророцтва виконалися в першому поколінні християнства – у період часу між воскресінням Ісуса і падінням Храму в 70 році Р.Х. І багато хто з християн, що жив тоді, напевно засвідчив би, що Ісус дійсно був з ними і навчив їх, що їм говорити.
Але цей уривок, як ні важливий він відносно того першого покоління, багато що може сказати і наступним поколінням християн. Де б християни не переслідувалися за свою віру – як ні сумно, але гоніння продовжують відбуватися в різних частинах світу – вони потребують не лише молитов і підтримки з боку своїх братів по вірі, яким живеться спокійніше, але і в розраді словами з Євангелія: «Стережіться, щоб вас хто не звів»; «Це стане вам на свідоцтво»; «дам Я вам мову та мудрість»; «Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете». Ці дорогоцінні слова треба запам’ятати заздалегідь і згадувати їх, коли виникне потреба.