«І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. І дивувались науці Його, бо слово Його було владне. І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом: Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий… А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши. І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?… І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.
А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його. І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала. Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв. Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.
Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив. Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано. І Він проповідував по синагогах Галілеї.»
Останній раз, коли я відвідав Капернаум, у ньому ледве можна було пересуватися через багатолюдність. Приїжджали і від’їжджали автобуси, повні паломників, тут і там снували групи туристів на чолі з гідами, що говорили різними мовами, клацали затвори фотокамер. Хтось намагався прочитати невелику лекцію, хтось молився, люди продиралися крізь натовп, щоб розглянути древні будівлі – а заразом і нові споруди, і передусім – церкву, споруджену на тому місці, де, як припускають, раніше міг знаходитися будинок Петра.
Така багатолюдність пояснювалася тим, що Галілею відвідав Папа Римський. Він здійснював офіційний візит на Святу Землю, і католицькі паломники – багато з них вперше – приїхали сюди зі всього світу, щоб приєднатися до нього і, головне, взяти участь у грандіозному богослужінні на вершині пагорба, розташованого трохи північніше Галілейського моря. Не склала виключення і наша група. Як хтось сказав, це було дуже схоже на те, що відбувалося, коли Ісус проповідував у цьому місті.
Але тоді неможливо було доставляти паломників за допомогою громадського транспорту, навіть якщо б він і існував у той час. Люди поспішали потрапити сюди, оскільки Ісус поклав початок Своїм дивовижним зціленням. Капернаум, невелике риболовецьке селище, на північному березі моря Галілейського ніколи не бачив нічого подібного. Ісус явно вирішив зробити його опорним пунктом Своєї діяльності після того як покинув Назарет. Саме там жили дві пари братів – Петро та Андрій і Яків та Іван, і в них був там свій маленький риболовецький «бізнес».
До цього дня ви можете увійти до напівзруйнованої будівлі синагоги, в якій Ісус зробив Свої перші дивні чудеса зцілення. Будівлі, які ви можете бачити, побудовані пізніше за часи Ісуса, проте вони розташовані так само, як і колишні, і дозволяють вам відчути те, що відбувалося в ті часи: невелике містечко, усе громадське життя якого зосереджене навколо невеликої синагоги. (Синагоги використовувалися тоді як для громадських зборів, так і для того, що ми іменуємо «богослужінням»; для вірного Закону єврея шанування Бога і участь у житті общини були нерозривно пов’язані одне з одним.) Саме там відбувається перша зустріч Ісуса з людиною, яка «кричала гучним голосом» і мала «духа нечистого демона».
У наш час багато людей не вірять у бісів. Вони схильні думати, що мало місце якесь медичне захворювання, якому сучасники Ісуса не могли поставити діагноз. Проте багато жителів окремих регіонів сьогоднішнього світу прекрасно знають силу цих темних сил проникати в людську особистість – людина починає говорити чужим голосом і в неї з’являється особливий, прямо скажемо, демонічний, погляд. Це щось більше, ніж просто психічне захворювання, незважаючи на деякі схожі симптоми. І іноді здається, що люди, які опинилися в подібному стані, знають такі речі, яких не знає більше ніхто.
Що б ми не сказали про цей стан, історично безперечне те, що Ісус вражаючим чином зцілив дуже багатьох людей, які вважалися «одержимими». Подібні зцілення не були чимось незвичайним. Всюди в Євангеліях і в Діях Апостолів ми знаходимо згадки про заклиначів із середовища самих євреїв, що виганяли бісів. Але у випадку Ісуса дивне те, що Він діяв за допомогою простих «команд». Жодних магічних формул, жодних (як би ми сказали) «мамбо-джамбо»[*]! Він просто наказував духам піти, і вони йшли. Саме це вражало народ. Ісусу не потрібні були якісь сили, що перевершували Його власну; Він просто користувався тією владою, яку вже мав у розпорядженні. І, як виявляється з наведеного фрагмента, так само Він зціляв і «звичайні» хвороби – наприклад, зцілив від лихоманки Симонову тещу.
Лука цією історією знову характеризує Ісуса. Уважні читачі неодмінно уловлять те, що було приховане за Його справами і за Його вченням, що примушували більшість бачити в Ньому тільки пророка. Він – «Син Божий», у цьому сенс поняття «Месія». Він – Помазаник Божий. На Ньому дійсно почив Дух Господній, як Він і сказав у Назареті, Дух, Який помазав Його «проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених» (4:18).
Хоча Капернаум був опорним пунктом Його діяльності, Ісус багато ходив і по інших містах. Частково це могло робитися і заради самого Капернаума: він вже не міг вмістити усіх тих, хто приходив сюди за зціленням. Висловлювалася думка, що Ісус не хотів, щоб у жителів Капернаума виникла спокуса влаштувати з Його діяльності певну «місцеву індустрію». Але головною причиною було те, що Він бажав йти і до інших людей. Він повинен був розповісти всім, що Бог запанував, що довгождане спасіння Боже хлинуло в цей світ, хоча зовні це виглядало інакше, ніж того чекали. І, оскільки Він так чинив, Він не міг не бентежити владу. Отже досить скоро ми побачимо, що в Нього з’являться переслідувачі. Натовпи народу і зцілення, сповнене владою вчення про Боже Царство: тоді багатьом це здавалося чимось загрозливим, так само розцінюються подібні події багатьма і тепер.
[*] Ідол деяких західноафриканських племен; предмет забобонного поклоніння; фетиш. – Прим. пер.