МАМО, ЛЮБИ МЕНЕ ПО-СПРАВЖНЬОМУ!

«Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!». Книга Єремії 31:3

Життя кожної дитини можна порівняти з брунькою прекрасної квітки. Цю квітку треба підливати, вона також потребує повітря й сонячного світла. Коли квітка отримує все це, то розпускається й постає перед нами в усій своїй красі. Що є отим повітрям, водою та світлом у житті наших дітей?

З-поміж усіх елементів, що потрібні для розвитку дитини, найважливішим є любов. Любов – це щось абсолютно незвичайне. Ми потребуємо її більше, ніж матеріяльної поживи, сонця чи води. Її значення виходить далеко за межі земного життя. Любов можна порівняти з повітрям, яким дихаємо, щоб жити. Вона також є простором, в якому дитина може правильно розвиватися й добре функціонувати. І тому кожна дитина найбільше потребує любови та тужить за нею, а її відсутність призупиняє в ній справжнє життя. Щаслива й сповнена життя дитина – це дитина, вихована з любов’ю, яка дарує їй відчуття безпеки та беззастережного пошанування з боку дорослих.

Ніколи не забуду одного короткого діялогу з нашою дочкою-підлітком. Несподівано вона обняла мене й запитала, дивлячись мені просто у вічі:

– Матусю, а ти мене любиш?

– Ти ж добре знаєш, Естерко, що дуже люблю тебе, – відповіла я, не роздумуючи.

Цього разу відповідь дочки стала для мене великою несподіванкою.

– Знаю, що любиш мене, бо мусиш. Але скажи, чи любиш мене по-справжньому? – допитувалася вона, і її погляд свідчив, що це питання для неї надзвичайно важливе. А ще важливішою була моя відповідь.

Більшість дітей переконані, що мама мусить любити їх. Особливо в тих сім’ях, де батьки ведуть розмови про Божу любов і про те, що такою самою любов’ю маємо любити одне одного. Однак в уявленні дітей любити когось – це щось зовсім інше. Якщо ми когось любимо, то тому, що хочемо його любити. Ніхто не повинен змушувати нас до цього. Принаймні саме такі думки з’явилися в голові моєї дочки-підлітка. Ця коротка розмова з нею змусила мене глибоко замислитися. Як мені сказати своїй дитині, що не просто люблю її, а люблю дуже сильно, по-справжньому?

А якщо когось люблю, то це означає, що…

ЛЮБИТИ МУДРО

Любити мудро – це один з найбільших викликів у житті кожної матері. Насамперед мусимо подбати про те, як виявляти любов, і виражати її так, щоб наші діти розуміли, що любимо їх дуже сильно, по-справжньому.

Той факт, що більшість батьків любить своїх дітей, є очевидним. Однак ми часто помилково припускаємо, що батьки вміють природним чином виявляти цю любов своїм дітям. Здебільшого батьки не передають своїм дітям любови, бо, загалом кажучи, не вміють цього робити. Їм самим також ніхто не виявляв любови так, щоб вони зрозуміли, що це насправді означає.

Другою проблемою, яка нерідко заважає виявляти свої почуття до дитини, можуть також бути конфлікти чи погані стосунки між батьками. Для дитини мама й тато становлять своєрідну цілість, якої вона емоційно не здатна розділити. Розпад подружжя або безперестанні конфлікти між матір’ю й батьком – це головні чинники, які не дають батькам змоги налагодити зі своєю дитиною добрих стосунків на основі любові. У такій ситуації все решта – відчуття безпеки й власної цінности, можливості, дисципліна, вразливість і зв’язки з іншими людьми, шкільні успіхи – теж ґрунтується на непевних підвалинах. У результаті рано чи пізно така дитина в якомусь із вимірів свого життя перестане функціонувати належним чином.

ВАЖИТЬ КОЖЕН ДЕНЬ

Очікуючи на народження нашого сина, першої дитини, я хотіла, щоб у його житті не було жодного дня, коли б я не сказала йому про свою любов до нього. Моя матір була для всіх нас, трьох дітей, дуже доброю мамою. Вона докладала неймовірних зусиль, щоб забезпечити всі наші потреби, але не говорила нам, що любить нас. Вона виростала під час війни. На її долю випало чимало труднощів і страждань, у неї фактично вкрали дитинство. З огляду на те, що сама пережила, вона дуже болісно реагували на кожен вияв страждання і болю. Мама відмовилася від праці за фахом, щоб мати змогу виховувати нас. Пам’ятаю, як вона шила нам одяг, як стояла в довгих чергах, щоб купити щось їсти, коли в крамницях майже нічого не було. Я знала, що вона дослівно присвятила нам своє життя, наприклад, водила нас на різні гуртки, щоб виявляти і розвивати наші здібності й таланти. Та все-таки дечого в стосунках із нею мені бракувало – її слів «люблю тебе» та щирих обіймів.

Знаю, вона й сама не дістала цього в дитинстві, тож не вміла виявляти своїх почуттів і нам.

Отож, попри усвідомлення, що мама дуже любить нас і прагне задовольнити будь-яку нашу потребу, ми насправді не відчували цієї любови. Не розуміючи тоді до кінця всієї динаміки цих виявів емоцій, я чітко знала одне: хочу говорити своїм дітям, що люблю їх. А ще я прагнула обіймати і пригортати їх, аби вони знали, що люблю їх. Такою була моя мова любови. Тоді я не мала жодного уявлення про те, що існують різні мови, за допомогою яких можна виявляти свою любов.

Попередній запис

ПОПЕРЕДНЄ СЛОВО

Наступний запис

СПОСОБИ ВИЯВУ ЛЮБОВИ