СПОСОБИ ВИЯВУ ЛЮБОВИ

Лише після того, як минуло багато років, я усвідомила, що, виражаючи свою любов, мусимо старатися досягти того, щоб наш вияв любови став для дитини зрозумілим з огляду на її власну мову любови. Кожен з нас, приходячи на цей світ, приносить із собою власну мову любови. Дуже цікаво пише про це Ґері Чепмен[1], автор книжки «П’ять мов любови». Хоча в книжці передусім ідеться про подружню любов, ці п’ять мов підходять і для інших видів взаємин між людьми, зокрема, для стосунків матері з дочкою або сином. Способи вияву та приймання любови, на думку Чепмена, поділяються на п’ять груп. Перша група – це час, проведений з іншою особою, і наша увага зосереджена тільки на ній. Друга група стосується вияву любови за допомогою слів, якими ми, головно, виражаємо похвалу й заохочення. Третя група передовсім базується на радості, яку відчуваємо, даючи та приймаючи подарунки. Четвертий спосіб вияву любови – це надання послуг іншій особі, допомога їй у роботі та різних справах, турбота про її фізичні потреби. Останньою, п’ятою, мовою є дотик, обійми, а отже, вона головно ґрунтується на фізичному контакті.

Наша дочка Естер торкнулася цього питання саме під впливом цієї книжки:

«Кожен з нас віддає перевагу тій мові, якою йому найлегше виражати любов. Треба чітко усвідомлювати, що зовсім іншою може бути та мова, яка дає нам змогу відчути, що нас люблять. Моїй близькій знайомій найбільше подобається виявляти свою любов, проводячи час з іншою особою. Вона показує свою любов, даруючи їй свій час. Не приділяє своєї уваги іншим справам, відмовляється від інших обов’язків для того, щоб просто побути з цією людиною. Водночас вона визнає, що й сама найвиразніше відчуває, що її люблять, коли переживає фізичну присутність іншої особи. Це може бути дотик долоні до її плеча, коли хтось розмовляє з нею, або щоденні привітальні й прощальні обійми. А часом їй достатньо сидіти з кимсь плечем до плеча на канапі. Найважливіше, щоб присутність і тепло іншої особи були відчутні.

Не існує ліпших і гірших мов для того, щоб виявляти любов. Чимало осіб умовляють нас проводити з іншою людиною час, бо це – найважливіше, а подарунки – дурниці. Інші хочуть переконати нас у тому, що треба прислуговувати іншим, а слова цілком зайві. А потім ті самі люди дивуються, що їхні найближчі через щось ображаються на них. Можливо, саме їхні близькі постійно чекають на якийсь подарунок чи тепле слово, аби повірити, що їх люблять… Кожен з нас використовує власні мови, але для того, щоб любов (і дружба також) була повна, належно виражена та оцінена, мусимо навчитися шанувати кожну з них. Щоб інша людина відчувала, що її люблять, мусимо пізнати її мову любови й теж навчитися тих способів вияву любови, яких вона від нас очікує».

(Е. Вєя, «Серце на долоні», «Наші інспірації», № 44, зима 2005)

Отож, у будь-яких стосунках надзвичайно важливо зрозуміти мову любови – власну і своїх найближчих, а особливо тієї людини, яку прагнемо обдарувати справжньою любов’ю. І без огляду на те, чи ти дружина, мама або дитина, твоя мова залишається такою самою. Бог виражає нам Свою любов різними способами. Слово Боже розповідає про кожен із цих кількох способів вияву любови – про кожну з цих мов:

  1. Слова. Це слова заохочення, втіхи, похвали або просто любови і визнання. «Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх» (Прип. 18:20).
  2. Подарунки. Давання й приймання подарунків часто, якщо не завжди, є виявом мудрости в любові та турботи. «Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок, щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене…» (Прип. 8:20-21).
  3. Час. Це час, який проводимо з іншою людиною. Інакше кажучи, ідеться про час, упродовж якого сто відсотків нашої уваги присвячуємо тому, кого любимо. «Поки спадкоємець дитинахоч він пан над усім, але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу, що визначив батько» (Гал. 4:1-2).
  4. Вчинки. Ідеться про взаємні послуги, допомогу у виконанні обов’язків. «Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!» (1 Ів. 3:18).
  5. Дотик. Ідеться про дотик і фізичний контакт, як-от потиск долоні, обійми тощо. «Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаюБо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю…» (Іс. 41:10,13).

ЕЛЕМЕНТИ ПРОЦЕСУ НАЛАГОДЖЕННЯ СТОСУНКІВ

Виражати любов можна й треба вчитися. Насамперед, однак, слід самому зрозуміти, що таке нічим не обумовлена любов. Це любов, яку дістаємо задарма, без жодних попередніх заслуг, котру можна так само, як незаслужений дар, передати далі. Найпрекрасніший приклад беззастережної любови бачимо в самому Богові, Який обдарував нас благодаттю вічного життя, попри те, що ми її не заслужили. Через Ісуса Він показав, чим є любов. Приймаючи Ісуса, дістаємо Його любов, щоб давати її іншим. Він вказує на любов Бога-Отця.

«…бо Ти полюбив Мене перше закладин світуЯ ж Ім’я Твоє їм об’явив й об’являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!» (Ів. 17:24,26).

У процесі взаємного вияву любови великою допомогою для нас може стати розуміння того, що ми, матері, відчуваємо в цій ситуації. Уміти говорити про почуття й узяти на себе відповідальність за них – це чергові чинники, які сприяють налагодженню стосунків між матір’ю і дитиною.

Варто постійно пам’ятати, що наші слова і дії впливають на думки та почуття нашої дитини, а в результаті і на її поведінку та ставлення до нас. А це, своєю чергою, має вплив на наші думки, почуття й учинки. Отож, або виникає кругообіг любови, взаємного визнання, розуміння, благословення й обдаровування найліпшим, що лише можемо дати одне одному, або ж утворюється замкнуте коло непорозумінь і конфліктів.

Важливу роль у цьому процесі відіграє уникання будь-яких узагальнень, які зазвичай є неправдивими й образливими. Не слід також дорікати одне одному, згадуючи всі колишні провини. Найліпше розв’язувати проблеми невідкладно й ніколи більше до них не повертатися.

У конфліктній ситуації вибираємо тип поведінки. Є жінки, яким відомі лише негативні реакції: вибух гніву, агресія, словесний напад і навіть фізичне насильство. Часто знервована мати підвищує голос і влаштовує дитині справжнісінький допит: «Де ти був? Що там з ними робив? Чи ти вживав алкоголь?»

Але існує й інша форма спілкування – на основі бажання порозумітися та любови. Якщо використаємо такий підхід, у нас відбудеться з дитиною спокійна розмова без нищівних для наших стосунків емоцій.

«Порозмовляймо про це. Я знаю, що тобі важко. У чому можу допомогти тобі?» – це лише кілька прикладів правильного початку розмови. Дитину може підтримати наше визнання, обійми, зоровий контакт. Важливо зосередитися на дитині як особі, якій справді прагнемо допомогти, а не лише на самій проблемі чи поганій поведінці. Ідеться про уникнення всіх способів спілкування, породжених обумовленою любов’ю, тобто такою, яку треба заслужити або заробити.


[1] Ґері Чепмен – американський письменник, доктор філософії та консультант з питань подружжя і сімейного життя. Його перу, зокрема, належить дуже популярна серія книг «П’ять мов любови» – Прим. пер.

Попередній запис

МАМО, ЛЮБИ МЕНЕ ПО-СПРАВЖНЬОМУ!

Наступний запис

НІЖНІСТЬ ТРЕБА ВИЯВЛЯТИ МУДРО