МАМО, ПОКАЖИ МЕНІ, ЯК БУТИ ВДЯЧНИМ

Для нас, матерів, не існує ліпших інструкцій щодо вдячности, ніж ті, що їх викладено у Святому Письмі. Отож, це навичка, якої кожна дитина має набути в рідній домівці, передусім – від матерів. Можна навчати дітей вдячности, ставлячи їм мудрі запитання: «За що хочеш сьогодні подякувати Господу Богу? Що доброго трапилося нині? За що з того, що в нас є, ми повинні подякувати Богові?»

Подумаймо разом з дитиною та допоможімо їй ці речі розпізнати й назвати. Пригадаймо ті добрі речі, переживання та події, про які дитина не згадала й за які повинна висловити вдячність.

Покажи дитині, як тішитися успіхами інших і не заздрити тим, кому живеться ліпше від нас. Радіючи тому, що інші володіють якимось добром, відкриваємо в нашому житті нові можливості та створюємо сприятливі умови для наділення нас різноманітними благословенними дарами.

Варто також самим замислитися над тим, чого більше чує від нас дитина: слів вдячности чи нарікань, обмовляння тих, хто багатший, ніж ми, чи позитивних коментарів. Якщо виявиться, що ми самі постійно жаліємося й не цінуємо того, що Бог робить для нас, то насамперед повинні попросити Бога пробачити нам і ласкаво допомогти змінитися. Мати з вдячним серцем зазнає набагато більше радости й щастя у своєму житті, ніж та, яка постійно незадоволена та нарікає. А діти вдячної матері виростають щасливими й задоволеними життям людьми. І здоровими. Бо вдячне й радісне серце – це найліпші ліки для пригніченої людини: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Прип. 17:22).

Пам’ятаю, що ми розмовляли про ці речі за спільним столом. Кожна дитина казала, за що хоче подякувати Богові в молитві. Я вже тоді була переконана, що маю навчати дітей цінувати отримані благословення й дари. Знала, що ця навичка корисніша від уміння розв’язувати найважчі математичні завдання та що її треба розвивати в дитини від пелюшок: вчити дякувати Богові в молитві і дякувати іншим людям, тобто висловлювати вдячність Богові й людям, якими Бог послуговується в нашому житті. Але понад усе дитина має побачити, що ми й самі чинимо так. Покажімо їй, як живе людина з вдячним серцем.

УРОКИ РАДОСТИ

Вдячність поєднується з радістю, що походить із Неба. І саме завдяки їй у нас, мамів, з’являється сила, яка допомагає нам давати собі з усім раду, зміцнює наше тіло та захищає наші емоції від зла. «Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?» (Прип. 18:14), «Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно» (Прип. 15:15). Радість – це Божа вказівка і Боже очікування.

Під час уроків радости діти можуть бути для нас, матерів, великою підтримкою. Дітям притаманна природна схильність черпати радість просто з Неба. І це не якесь патетичне чи натхненне твердження. Дитина, що правильно розвивається, якій нічого не дошкуляє і котра огорнена любов’ю й турботою батьків, здатна чудово передавати ту духовну радість, яка для нас, матерів, може стати джерелом сили. На жаль, чимало матерів цього ані не цінують, ані не черпають зі спонтанної радости дитини сили. Правда, ще гірша ситуація, коли вони свідомо цю радість пригашують і притлумлюють своїми наріканнями чи депресивним настроєм.

Навіть лікарі твердять, що забава з радісною дитиною є одним з найліпших способів подолати пригнічений настрій. У багатьох важких ситуаціях, через які я сама пройшла, радість Павла й Естер була для мене ліками від Бога. І то такою мірою, що часом діти, відчуваючи мої проблеми, з власної ініціятиви бралися розвеселяти мене якимось незвичним способом. Тих хвилин я не забуду ніколи! І дуже вдячна за це своїм дітям.

Щоб повернути собі втрачену радість, ми, матері, насамперед мусимо самі відверто сказати собі, якою є наша особиста реакція на Божу присутність. Бо насправді брак радости – це результат ігнорування Божої присутности. І тільки радість у Господі Богові є нашою єдиною силою під час кризи, а також захистом у важкі хвилини й ліками для нашого тіла. Тому варто почати разом з дітьми прославляти Бога й співати пісні радости: про Бога, про те, ким Він є, і для Нього! Дякуймо за благословення й за те, що вміємо робити, за чоловіка й дітей, яких маємо, – не забуваючи, що все це існує лише і винятково завдяки Божій ласці.

Виявляймо також вдячність до своїх дітей. За те, що є в нашому житті. Шукаймо способи подарувати радість і їм! Не ставаймо такими самими, як ті, хто любить нарікати, розповідати про свої хвороби, а також про те, які вони бідні та чого їм бракує. Бо це позбавить нас і того, що в нас ще лишилося, та жодним чином не поліпшить ані нашої ситуації, ані здоров’я! Тільки від нас залежить, чи з вірою приймемо до нашого серця й заспіваємо Богові пісню радости та вдячности за те, що Він для нас, людей, учинив. У Його імені та присутності – наша радість і сила, навіть під час найбільшої кризи, яка тоді перестає бути кризою, а перетворюється на місце зустрічі з могутнім Богом, Котрий змінює дійсність і прагне з любов’ю обійняти Своїх дітей.

Попередній запис

МАМО, НАВЧИ МЕНЕ ВДЯЧНОСТИ

Наступний запис

МАМО, НАВЧИ МЕНЕ ГОСПОДАРНОСТИ